1.3 Двонитковий план станції

Двонитковий план станції складається на основі однониткового плану і являється основним документом по обладнанню станції рейковими колами і розміщенню напільного обладнання електричної централізації.

На двонитковому плані, в умовних зображеннях, показуються: колії і стрілки в двонитковому зображенні; стрілочні електроприводи; світлофори; маневрові колонки; пости централізації; релейні шафи; батарейні шафи; стики; стрілочні з’єднувачі; тягові з’єднувачі; шляхові дроселі; трансформаторні і рейкові шухляди; кабельні муфти.

Умовні позначки, необхідні для побудови двониткового плану станції наведені у додатку

Все напільне обладнання ЕЦ, окрім світлофорів, у головній міжколії не ставиться, воно повинно розташовуватися з боку поля або в міжколіях малодіяльних дільниць.

Двонитковий план стації рекомендується виконувати в наступній послідовності:

1) Викреслити колійний розвиток станції в двонитковому зображенні;

Колії викреслюються на відстанні 5 мм, міжколії - 15мм, стрілкові переводи зображаються під кутом 30 градусів до колії.

2) Із схематичного плану станції перенести всі ізостики, які розділяють станцію на ізольовані секції, до них додати стрілочні ізостики, які відділяють вістряки стрілки від хрестовини. Необхідно передбачити, що для нормальної роботи локомотивної сигналізації ізостики, які розділяють вістряки стрілок від хрестовин краще встановлювати по відхиленню, а не по прямій колії.

3) Показати чередування полярності рейкових кіл;

На двонитковому плані станції нитка рейкового кола однієї полярності показується товстою лінією, а іншої полярності - нормальною. Для розмітки полярності і розташування ізолюючих стиків необхідно, щоб кількість ізолюючих стиків в кожному замкнутому контурі по внутрішній нитці двониткового плану була парною. Якщо кількість стиків в замкнутому контурі виявиться непарною, необхідно або додати в контур ізолюючий стик, або прибрати.

4) Провести розстановку релейних и живлячих кінців рейкових кіл;

При автономній тязі у ізостиків установлюються колійні трансформаторні шухляди, в яких розташовуються трансформатори, резистори, запобіжники.

При електротязі постійного струму - дросель-трансформатори.

При електротязі змінного струму - спарені дросель-трансформатори спільно з колійними трансформаторними шухлядами.

Головна колія станції являється продовженням перегону, тому подача живлення в рейкове коло залежить від типу автоблокування на перегоні.

При числовому кодовому автоблокуванні живлення подається назустріч руху, а при імпульсному автоблокуванню - в хвіст.

Кожне рейкове коло може мати один живильний і не більше трьох релейних кінців.

На бокових розгалуженнях рейкових кіл, реле необхідно установлювати, якщо вони:

- входять в маршрут прийому і відправлення;

- відгалуження довжиною більше 60 м, рахуючи від центру стрілочного переводу.

Дозволяється реле не встановлювати:

- на відгалуженнях спарених стрілок;

- на негабаритних відгалуженнях спарених стрілок;

-у парках відправлення вантажних потягів.

На відгалуженнях, які не обтікаються струмом установлюються основні і дублюючі стикові з’єднувачі, на двонитковому плані такі дільниці показуються штриховою лінією, розміщеною між нитками колій.

5) Між нитками колій написати назви рейкових кіл;

6) Розставити стрілочні з’єднувачі;

При автономній тязі встановлюються стрілочні з’єднувачі - стальні, які зображаються тонкою суцільною лінією, при електротязі встановлюється два типи стрілочних з’єднувачів:

- контрольні, які служать для проходження сигнального струму рейкового кола, встановлюються стальні;

- тягові, які служать для проходження тягового струму – мідні;

В двониткових рейкових колах тяговий струм проходить по двом ниткам рейкових кіл, тому там встановлюються мідні стрілочні з’єднувачі, які зображаються штриховою лінією.

7) Показати місце встановлення кодової апаратури;

Пристрої локомотивної сигналізації встановлюються на:

- головних коліях, по яким здійснюється прийняття і відправлення поїздів;

- бокових коліях, по яким передбачено проїзд потягів без зупинки;

- станціях до шести колій.

У всіх цих випадках рейкові кола повинні кодуватися . Кодування подається назустріч руху при поїзних пересуваннях, тому кодування може здійснюватися як з релейного кінця, так і з кінця живлення. На дільницях, де можливі маршрути як прийняття, так і відправлення, потрібно передбачувати кодування з двох сторін.

8) Передбачити каналізацію зворотнього тягового струму;

Якщо на станції застосовується електротяга, то слід звернути увагу на каналізацію зворотного тягового струму.

В однониткових колах тяговий струм протікає по одній рейці, а в двониткових - по двох. Для пропуску тягового струму в обхід ізолюючих стиків в однониткових колах встановлюють тяговий з’єднувач, а в двониткових використовують середні точки дросель-трансформаторів.

В рейкових колах з одним дросель-трансформатором може застосовуватись підключення середнього вивода дросель-трансформатора:

- к середньому виводу суміжного дросель-трансформатора

- к середньому виводу найближчого дросель-трансформатора.

Всі дільниці, що кодуються повинні обладнуватися двонитковими рейковими колами.

Для каналізації зворотного тягового струму кожне рейкове коло повинно мати не менше двох виходів. Стрілочна дільниця повинна мати стільки виходів, скільки і входів, але не менше двох. Середні точки дросель-трансформаторів суміжних колій, на границі станції, завжди з’єднуються між собою для зменшення асиметрії тягового струму. Для перевірки правильності розстановки тягових з’єднувачів складають схему каналізації зворотного тягового струму, як показано на рисунку 5.

Рисунок 5 - Схема каналізації зворотного тягового струму

Якщо на станції є район однониткових рейкових кіл, то він повинен мати не менш двох виходів зворотного тягового струму на середні точки дросель-трансформаторів головних колій. Тягова нитка однониткових рейкових кіл під`єднується к середнім виводам дросель-трансформаторів різних рейкових кіл, враховуючи, що в контурі повинно бути не менш 6 двониткових рейкових кіл при рейкових колах 50Гц, 10 – при рейкових колах 25 Гц, а при ТРК .

Кожен район однониткових рейкових кіл повинен мати не менш двох виходів для тягового струму на середні точки дросель-трансформаторів, причому підключення тягової нитки повинно під’єднуватися до середніх виводів дросель-трансформаторів різних рейкових кіл не частіше, чим через 5 рейкових кіл при електротязі постійного струму і не частіше 10 рейкових кіл при електротязі змінного струму.

Рейкові фідери тягової підстанції під’єднують до середніх виводів дросель-трансформаторів головних колій станції або перегону. Якщо місце підключення рейкового фідера знаходиться на відстані більше 250м від дросель-трансформаторів головної колії, то для підключення фідера встановлюють додатковий дросель-трансформатор.

У якості колійних дросель-трансформаторів, до яких підключають рейкові фідери тягових підстанцій, використовують трансформатори типу ДТ-0,2(0,6)-1000 при електротязі постійного струму і ДТ-1-300 при електротязі змінного струму. Можливе використання дросель-трансформаторів рейкових кіл, якщо будуть встановлені перемички подвійного перетину.

Середні виводи дросель-трансформаторів головних колій, до яких підключені рейкові фідери, з’єднують між собою.

Всі електрифіковані колії відділяють від не електрифікованих ізостиками.

Тягові з’єднувачі повинні бути мідними з перетином 70 мм² при електротязі постійного стуму і 50 мм² при електротязі змінного струму. Довжина любого електротягового з’єднувача повинна бути не більше 100 м .

При обладнанні стрілочних переводів стрілочними з’єднувачами необхідно пам’ятати, що при автономній тязі встановлюються стрілочні з’єднувачі - стальні, які зображуються тонкою суцільною лінією, а при електротязі встановлюється два типи стрілочних з’єднувачів:

- контрольні, які служать для проходження сигнального струму рейкового кола, встановлюються стальні;

- тягові, які служать для проходження тягового струму – мідні;

В двониткових рейкових колах тяговий струм проходить по двом ниткам рейкових кіл, тому там встановлюються мідні стрілочні з’єднувачі, які зображуються штриховою лінією.

В однониткових колах тяговий струм протікає по одній рейці, а в двониткових - по двох. Для пропуску тягового струму в обхід ізолюючих стиків в однониткових колах встановлюють тяговий з’єднувач, а в двониткових використовують середні точки дросель-трансформаторів.

Кожен район однониткових рейкових кіл повинен мати не менш двох виходів для тягового струму на середні точки дросель-трансформаторів, причому підключення тягової нитки повинно під’єднуватися до середніх виводів дросель-трансформаторів різних рейкових кіл не частіше, чим через 5 рейкових кіл при електротязі постійного струму і не частіше 10 рейкових кіл при електротязі змінного струму.

В рейкових колах з одним дросель-трансформатором може застосовуватись підключення середнього вивода дросель-трансформатора:

- к середньому виводу суміжного дросель-трансформатора

- к середньому виводу найближчого дросель-трансформатора.

Всі дільниці, що кодуються повинні обладнуватися двонитковими рейковими колами.

Для каналізації зворотнього тягового струму кожне рейкове коло повинно мати не менше двох виходів. Стрілочна дільниця повинна мати стільки виходів, скільки і входів, але не менше двох. Середні точки дросель-трансформаторів суміжних колій, на границі станції, завжди з’єднуються між собою для зменшення асиметрії тягового струму.

9) З однониткового плану станції перенести всі світлофори з їх літерами;

10)Показати місце встановлення стрілочних електроприводів;

На двонитковому плані станції показується місце встановлення стрілочних електроприводів. Для двопровідної схеми керування стрілкою стрілочна коробка з реверсивним реле встановлюється у електропривода кожної одиничної, або найближчої до поста ЕЦ із двох спарених стрілок, як показано на рисунках 6 і 7. При використанні п’ятипровідної схеми керування стрілочним електроприводом реверсивне реле біля електроприводу не встановлюється, тому стрілочна коробка відсутня, що показано на рисунку 8.

Для двопровідної схеми керування стрілкою стрілочна коробка з реверсивним реле встановлюється у електропривода кожної одиничної, або найближчої до поста ЕЦ із двох спарених стрілок.

З однониткового плану станції переносяться всі світлофори з їх літерами і після розрахунку кабельної мережі наноситься траса кабелю з розгалужувальними муфтами.

Приклади складення двониткових планів станції з різними видами тяги показано на рисунках 6, 7, 8.

Рекомендована література: 1 стор.40-45; 2 стор.19-24