3.3 Підсочка кедра, ялини і модрини. Обсмолопідсочка.

Підсочка кедра, ялини, модрини. Збір ялинової сірки. Заготівля ялицевої живиці. Просмолення деревини. Підсочка лісу в зарубіжних країнах.

Методичні поради

Спеціаліст лісового господарства повинен знати шляхи розширення сировинної бази підсочки, а саме залученням інших хвойних порід. Перш за все – ялина, модрина та кедр. Варто з’ясувати особливості смолотвірного та смоловидільного апарату цих порід порівняно із сосною. Познайомитись із способами підсочки ялинових насаджень, правилами збору ялинової сірки. При вивченні способів підсочки модрини, слід звернути увагу на те, що смоляні речовини в деревині модрини знаходяться в смоляних ходах й смоляних кишеньках. Ця обставина й обумовлює різноманітні способи підсочки модрини. При підсочці ялиці отримують дуже цінну ялицеву живицю, тому необхідно вивчити техніку та правила збору даного продукту.

Важливим є питання отримання каніфолі та скипидару шляхом екстракції з деревини сосни, попередньо забезпеченої смолистими речовинами. Таке збагачення смолистими речовинами деревини називається просмоленням. Слід засвоїти способи природного та штучного просмолення деревини, одним з яких є обсмолопідсочка – підсочка низькобонітетних соснових насаджень з метою отримання стовбурного обсмолу, живиці та барасу. При вивченні даного питання слід вияснити сировинну базу обсмолопідсочки, техніку обсмолопідсочних робіт, типові технологічні схеми.

Крім України, підсочку хвойних дерев здійснюють в усіх країнах, де є експлуатаційні запаси соснових насаджень. Щорічний обсяг заготівлі живиці у світі становить 675 тис. т., тому варто охарактеризувати особливості підсочки у зарубіжних країнах.

3.4 Деревні соки

Технологія і техніка підсочки листяних дерев. Сокопродуктивність листяних дерев та її залежність від екологічних і лісівничо-таксаційних факторів. Відбір дерев берези підвищеної сокопродуктивності. Фізико-хімічні властивості соку та його використання.

Методичні поради

Вивчення даного розділу починають ознайомленням із сировинною базою підсочки берези. Слід вияснити, які необхідно провести попередні розрахунки для визначення розмірів сировинної бази. Необхідно вияснити, яких вимог слід дотримуватись при відборі березових насаджень у підсочку, як складається документація при освоєнні сировинної бази, що слугуватиме основою для складання технологічної карти.

Необхідно належним чином вивчити техніку збору соку різними способами, при цьому вказавши переваги та недоліки кожного з них, обладнання та інструменти.

Особливу увагу слід звернути на такий технологічний параметр, як навантаження дерев каналами, при визначенні якого в першу чергу враховують діаметр, ріст та розвиток дерева, тривалість підсочки та граничний рівень навантаження, після якого відбувається зниження виходу соку. При цьому можна використовувати данні табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Навантаження на дерева каналами при підсочці берези (Рябчук В.П., 1988)

Діаметр дерев	Кількість підсочних каналів, шт.
на висоті 1,3 м, см	короткочасна підсочка (1-3 роки)	довготривала підсочка (4-10 років)
20	1	1
22-26	2	1
28-30	3	2
32-36	4	3
38-42	5	4
44 і більше	5-6	4-5

Оскільки в одній ступені товщини існують дерева різних класів росту та розвитку, це потребує диференційованого підходу до визначення навантаження для кожного дерева. А саме для дерев із розвинутими кронами навантаження можна збільшити, а для дерев із відносно розвинутими кронами - зменшити.

Для практики підсочки є важливим питання вивчення сокопродуктивності листяних дерев та її залежність від екологічних і лісівничо-таксаційних факторів. Спеціаліст лісового господарства повинен уміти проводити відбір дерев берези підвищеної сокопродуктивності.

Для забезпечення належної якості соку знати його фізико-хімічні властивості, способи переробки та консервування.