Вплив екологічних факторів на живі організми

Одним із завдань загальної екології є вивчення особливостей функціонування живих організмів, впливу факторів навколишнього природного середовища на них, а також зворотного впливу організмів на середовище їх існування.

Рівні організації живої матерії

Центральним поняттям аутекології є поняття живого організму. Організм – у вузькому розумінні – це біологічний індивід, цілісна жива система, що підтримує самостійне існування завдяки пристосувальній взаємодії з середовищем існування, а у широкому розумінні – це цілісна система, за способом організації подібна до живого організму.

Основними властивостями організму, як біологічного індивіду, є подразливість, здатність рости, розмножуватись, а головне – здійснювати безперервний обмін речовин із середовищем свого існування. За Ю.Одумом (1986) характерним для будь-якого організму є певна структурна організація, а саме:

- у найпростіших організмів (вірусів, бактерій) – молекулярний рівень організації;

- у одноклітинних організмів – надмолекулярний або клітинний рівень організації;

- у багатоклітинних організмів – організмовий і системний рівні організації.

Маючи складну організацію, живий організм становить єдине ціле, в якому діяльність структур, клітин, тканин, органів та інших систем узгоджена й підпорядкована усьому цілому. Крім того, організм є відкритою динамічною системою, що перебуває в рухомій рівновазі з зовнішнім середовищем.

Розрізняють кілька підходів до класифікацій рівнів організації живої матерії. Біоекологічний підхід до рівнів організації живої матерії є наступним: ген  клітина  організм  популяція  угрупування  біоценоз  екосистема  біосфера. При цьому, кожний рівень організації живої матерії має свої функції і завдання, але така класифікація є дещо спрощеною і не відображає особливості формування екологічних систем і біосфери в цілому. Тому, біоекологічний підхід до організації живої матерії доцільний тільки до рівня біоценозу.

З екологічної точки зору найбільш доцільно розділяти три основних рівні організації живої матерії, зокрема:

- Організмовий рівень об’єднує живі організми – від одноклітинних до найорганізованих істот. Системи цього рівня виконують велику кількість функцій, але найважливішою з них є розмноження через відтворення собі подібних, продовження існування виду, насичення простору живою субстанцією;

- Популяційний рівень об’єднує популяції живих істот, тобто сукупність особин одного виду в межах певного ареалу, де вони вільно розмножуються і можуть, практично, необмежено довго існувати. Цей рівень організації охоплює популяції всіх видів живих істот і його найголовнішою функцією є формування в певних екологічних умовах такого угрупування, яке за структурою і життєвими особливостями найбільше відповідає середовищу його існування;

- Екосистемний рівень організації об’єднує екосистеми всіх ступенів складності, незалежно від їх просторових і часових параметрів чи місця знаходження. Основною ознакою систем цього рівня є те, що, на відміну від двох попередніх, вони є функціональною єдністю живих і неживих компонентів, яка охоплена безперервним обміном речовиною, енергією та інформацією.

! Всі живі системи є такими явищами, які не вичерпуються тільки існуванням живих істот. Неможливо вивчити і зрозуміти живу істоту, не досліджуючи середовища її життєдіяльності.