8. Особливості міжнародного договору як джерела мПрП.

За Віденською Конвенцією про право міжнародних договорів (1986): "договір означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування”.

Договори укладаються суб’єктами міжнародного публічного права.

В більшості правових систем міжнар. договори – є основним дж. регулювання питань які належать до сфери МПрП, бо вони містять уніфіковані норми, які спеціально створюються для врегулювання міжнарод. невладних відносин.

В наукових колах завжди дискусії, чи є міжнародний договір дж. МПрП. Переважає думка, що міжнар. договір не є безпосереднім дж. МПрП. Для того щоб вони стали джерелом міжнар. права вони мають бути введені в дію шляхом:

1) трансформація;

Форми здійснення трансформації передбачаються національним законодавством держав. Вимагає прийняття нормативно-правових актів (або закону, або наприклад нормативний акт НБУ);

Правила трансформації: 1) норми, що виникають в результаті трансформації завжди використ. як спеціальні норми по відношенню до ін. норм відповідної системи права (механізми регулювання, що створюються між народ. договорами, як спец. норми мають перевагу перед загальними механізмами регулювання , що діють в націонал. праві); 2) така норма в системі внутрішньодержавних норм має певну автономію. Це означає, що скасування трансформованої норми у встановленому в національному праві порядку не впливає на зобов'язання держави з виконання відповідної норми міжнародного договору, якщо він залишається чинним для цієї держави; 3) трансформація не повинна впливати на міжнар. договір, на якому вона засновується – за це наступає міжнародно-правова відповідальність; 4) вибір конкретної правової форми трансформації залежить як від змісту міжнародного договору, так і від характеру відносин, які у даному випадку регулюються;

або інкорпорація - вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.);

2) міжнародний договір має на території держави пряму дію після (Конституції держав містять норми, які говорять про те, що міжнародне право має перевагу над національним правом). Зокрема Конституція Франції говорить про те, що міжнародні договори і угоди, ратифіковані чи схвалені у встановленому порядку, після опублікування користуються пріоритетом перед законами Франції у відносинах з державами, з якими укладено відповідну угоду.

В Україні – в Конституції зазначено (ст. 9): «Конят. має найвищу юридичну силу, а на її основі приймається інше законодавство, а чинні міжнародні договори, згоду на яких дала Верховна Рада, є частиною національного законодавства України».

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

В Україні не існує повного переліку міжнародних договорів, які є для неї обов’язковими. В Україні ратифікація йде шляхом імплементації.

Зазначені угоди можна класифікувати за різними критеріями, зокрема за:

1) предметом регулювання (зовнішньоекономічні, шлюбно-сімейні відносини, з авторського права);

2) видом норм, які містяться у них (колізійні, матеріально-правові, змішані);

3) кількістю учасників (дво- та багатосторонні);

4) суб'єктами, які створюють їх, чи під егідою яких вони укладаються (держави, їх союзи, міжнар. організації, наприклад, СНД, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я).

5) ступенем потреби їх опосередкованості в законодавстві держав (потребують трансформації в націонал. законодавство або ж "самовиконувані", тобто такі, що потребують тільки національної норми-відсилання).

6) за масштабом дії: а) універсальні, вони укладені майже у всіх сферах:

- міжнародна торгівля – Конвенція ООН щодо права, яке застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів (1955), ратифікувало 98 країн; Конвенція щодо однакового закону про міжнародну купівлю-продаж товарів (1964);

- промисловість – Паризька Конвенція про охорону промислової власності (20 березня 1883); Вашингтонський договір про патентну кооперацію (1970);

- авторські й суміжні права – Бернська Конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886). Україна є членом; Женевська Конвенція про охорону авторських прав (1952);

- сімейне право – з 32 Гаазьких Конвенцій – 10 із сімейного права. Україна жодну не ратифікувала;

- спадкове право – Вашингтонська Конвенція про форму заповіту (1973), Гаазька Конвенція про цивільний процес (1954).

б) регіональні Конвенція про створення СНД (1993).

в) Двосторонні міжнародні договори. Види договорів:

- договори про взаємно-правову допомогу;

- консульські Конвенції (в Україні більше 30);

- торгівельні договори;

- угоди щодо товарообігу й платежів;

- договори про уникнення випадків подвійного громадянства;

- договори про уникнення випадків подвійного оподаткування;

- договори про міжнародні перевезення;

- договори, присвячені науково-технічному співробітництву.