Міф – смислове поле культури , особлива форма побутування семантичних полів предметів і явищ , що отримує прояв в усіх текстах культури. Між іфом і обрядом завжди нерозривний зв'язок . Це тотальна ідеологія , яка не допускає критики . будь яка критика - створення нової міфології.

Характерні риси міфологічної свідомості

• Тотальне олюднення навколишнього середовища

• Нерозділеність об’єкту та суб’єкту ( дифузність)

• Символізм

• Заміна причини зв’язків прецедентом

• Наявність сакрального і профального часу

• Діахронний та синхронний аспекти часу

• Етіолгізм міфу( намагання відповісти на питання як це сталось)

• Парафарматичній характер ( міф- реальність)

• Міф завжди колективна свідомість ( існують авторські міфи)

• Нерозривний зв'язок обряду та міфу

Діалектика об’єкту та суб’єкту в міфі

• Міф - особистісна форма вираження , зовнішні проекції особистості.

• Все можливість міфу.

• Речі в міфі - зовнішні проекції особистості. Опредмечана особистість.

• Речі в міфі - вивернуті на виворіт особистості. Міф - розказана особистість.

• Зміст міфу - не сама природа, а людська взаємодія.

• Міф не відображає об’єкт , а відображає думки про нього.

Міф є особистісною формою вираження світу , міф співвідноситься з творцем , з колективом. Саме звідси антропоцентризм,антропосоціоморфізм.

Інакше кажучи , міф завжди повторює будову соціуму і будову людини.(небо = голова;земля = тулуб;підземелля = ноги )

Суб’єкт-людина, об’єкт - міф.

Зміст міфу не сама природа , а сама взаємодія з нею.

Закономірності міфу за Лосєвим

• Одночасне існування предмету в багатьох його іпостасях

• Явище перевертництва ( будь що може перетворитися на будь що).

• Тяжіння до представлення предметів в ідеальному аспекті( шапка невидимка,золотий час)

Міф

• Спосіб осмислення світу

• Система комунікації

• Має символічну будову

Міф як комунікативна система може бути як мова _ засіб комунікації. Коли ж міф працює як текст, він виконує історичні або моделювальні функції. Імена можуть не мати стосунку д сутності предмету. Вони шифрують елементи певної культури. Міф становить

« комунікативну систему , певне повідомлення , звідси випливає, щ це не може бути річ, ні поняття, ні ідея, це форма , спосіб позначення.» ( Роланд Барт)

Міф - послідовність історій , завжди мова , спосіб позначення , спосіб спілкування.Коли міф працює як текст , він виконує гностичні або моделювальні функції.

Гностичні ( пізнавальні):

• Міфосемантизація

• Класифікація

• Упорядкування(таксономічна)

• Моделювальна

Міфосемантизаційна( кодувальна)

Називання предметів , надавання імен, домінування. Предмети не існують , якщо вони не названі. Семантизація( називання предметів).

Первісне мислення не заперечується на самих подіях. Воно шукає за цими подіями,те що вони позначають. Для людини приписує зміст об’єктами, які є навколо людини,предмети. Значення , які свідомо пов’язує предметом може не мати ніякого відношення до сутності цього предмета. Шифрують предмет. Цей предмет не існує в свідомості людини , якщо він не знає інший.

Класифікаційна(систематизація)

Надати певну системність

а)інвентаризація-перерахування у свідомості;оскільки первісна свідомість не досягла рівня абстрагування, будування списку, міф засіб семантизації відомостей про світ, інструмент пізнання, міфологічна свідомість тяжіє до укладення великих списків.

б)ієрархізація (зустрічається у казках «Ріпка»)

Принцип додавання , лінійний(від великого до малого),циклічний (пори року, день-ніч

в)Формування міфологічних комплексів до предметів, процесів, явищ.

Привязані якості стають постійними: дерево-дуб, дівчина-чорноброва, калина-червона

Упорядкування –будується за принципом первісна свідомість не знає моралі, а є :

корисне,безпечне, прибуткове,некорисне, шкідливе, збиткове, небезпечне.

Упорядкування людей, предметів, речей за однаковими принципами:

• Лінійний

• Кумулятивний

• Циклічні або векторні схеми

• Ієархічний(за принципом сакрального і профального)

Міф тотальна ідеологія. Немає критики , сила міфу допомагає в її тотальності. Міфологічна свідомість не має етики і моралі, немає правди і зла. Працює в категоріях корисних-шкідливих.

Моделювальна

Не відображення , а перетворювання світу на основі певних принципів. Поділ світу на свій( завжди впорядкований, космос) і чужий( завжди хаос). Найпершу модель світу , яку формує людина: сакральне і людське. Кінцеве завдання всіх міфів є зупинення хаосу( перетворення світу на космос, впорядкований світ).

Онтичні ( комунікативні) функції:

• Культурно-нормативна

• Соціально –регуляторна

• Психотерапевтична

• Соціалізаційна

• Магічна

• Консервативна

Культурно-нормативна

Регламентує, організовує життя людини , як зразок норм, джерело формування самого складу і розуму людини, не потребує соц. Регламентації. Регуляція закону – кара.Винагороджується чітке слідування норм, законів «тотальній тип людини». Термін вводить Юнг. Загадка одна з перший інтелектуальних форм для людини . Загадка - приказка – казка.

Соціально-регуляторна

Джерело соц.. відносин і орг. суспільства. Міф – первісна ідеологія. Передає інф. Про суспільні принципи , їх ієрархію, виконує соц.. – пол.. функцію. Задає церемоніальну основу. Міф вик. роль організатора суспільної праці, механізму адаптації. Новий статус людина набуває через ритуал. Діалектична тріада:

• Особистість

• Священна історія

• Слова

Наявність цих складових будують структуру міфу.

Соціально-психотерапевтична

Міф допомагає людині, приєднує індивідуальну свідомість до колективного підсвідомого, відтворює асоціальні моделі, криве дзеркало реальності, до етичний . Лише в розвинутих релігіях , бог – носій етичної моралі. У міфології божество приймає на себе все чого людині потрібно позбавитись. Нічого не приносить такого задоволення як екстравагантна поведінка чи тимчасово снята заборона. Через ритуал людина звільняється від комплексів .Міф не стільки керівництво для дії , скільки модель поведінки соціуму.

Соціалізаційна

Міф справляє тиск на людину. Механізм привчання істоти до певних соц.. норм. Через обрядовість ключових моментів життя людини вона завязується в моделі поведінки. Соціум- обряд ініціації. Обряд ініціації співпадає з віком людини. Три стадії:

• Знайомство початківця з сакральними предками

• Низка випробувань , часто таких , що імітують смерть

• Соц. Навантажена процедура ініціації ( нове соц.. народження істоти в новому статусі)

Магічна

Властиво звертатися до вищих сил та духів

Три впливи:

• Магія ( вчення про тотемізм)

• Мантика ( херамантія і наука про здобуння знань про майбутнє )

• Офіра ( жертвоприношення)

Магія задає соц.. норми . Фрезер

Вона допомагає водолодарювати розумним.

В магічних діях завжди потрібний посередник. Перша професія-маг, чаклун.

Магія:особиста і соціальна. Релігійна магія(теургія)-поклоніння аж до ступіня злиття з богом.

Міф –механізм, який дозволив людині зберігтися як вид.

Консервативна

Передання знання традицій нащадкам в діахронному аспекті з метою збереж власної ідентичної роду. Зазвичай перед символами і може бути розшифр через довгий час, яскравий приклад: зображ реактивного літака на монументах майя.

Структура міфу

• Вчення про первозданну сутність

• Історичний та теогонічний процеси

• Вчення про первозданну сутність , яка осягнула себе у інобутті ( людина)

Породжує діалектична тріада( особистість, слово , священа історія).

Міфологія і релігія

Наука , мораль і мистецтво осмислюють світ раціонально світським шляхом , але й описиють і реалізують фактичний і реальний умовивід( тотальні типи світогляду), а релігія вважає, що міф завжди вимагає щось від життя.( вимагає жити відповідно до своїх принципів).

Ритуал і обряд

Від раннього палеліти 35 р до н е до середньовіччя 5-7 ст н е людина мислила та сприймала світ міфологічно. Міфологія – перший тип суспільної свідомості. Це спосіб спілкування людини з світом. Первісна людина сприймала світ у відношенні я ти ми , а теперішня я воно , сприймала все синкретично , тобто тоальне злиття людини и природи. Практичним втіленням міфології був ритуал і обряд.

Ритуал – стереотипна послідовність дій, спрямована на збереження і поновлення космічного порядку, перетворення хаосу на космос , тимчасове повернення до сакрального.В ритуалі поч.. встановлення моралі. Обряд- практичне застосування ритуалу.

Основні складники : процесуальна хода , молитва, жертвоприношення , очищення і трапеза.