2.11. Методи проведення ландшафтних досліджень

Підготовчий (передпольовий) період починається зі збору літературних і фондових джерел інформації про територію польових робіт. Їх аналіз дає можливість скласти загальне уявлення про характер природних умов району досліджень (геолого-геоморфологічну будову, кліматичні особливості, річки, озера, ґрунти, рослинність), а також про його заселеність, господарські особливості, шляхи сполучення і т. ін. Обов’язковим для проведення ландшафтних досліджень є наявність топографічних, ґрунтових, геологічних карт, карт рослинності, аеро- і космознімків.

Під час польового періоду виконуються такі види робіт: 1) ключові або площинні дослідження природно-територіальних комплексів; 2) складання опорних ландшафтних профілів; 3) складання польової ландшафтної карти.

Обов’язковому дослідженню і опису підлягають такі об’єкти: склад і генезис поверхневих відкладень; рельєф; умови зволоження; ґрунти і ґрунтотвірні породи; рослинний покрив; сучасні природні процеси, які впливають на природно-територіальні комплекси; господарське використання території природно-територіальних комплексів.

На бланку записують дату, номер точки спостереження і її розміщення відносно стійких орієнтирів (пам’ятник, телевізійна, радіотрансляційна вежі тощо). Потім дається характеристика мезоформи рельєфу, в межах якого знаходиться фація, що досліджується. Як мезоформа рельєфу розглядаються річкова долина, межирічна рівнина, балка тощо.

Елементами мезоформ рельєфу у річкової долини є річище, заплава, надзаплавні тераси, корінні схили; у межирічної рівнини – плакорна поверхня та схили; у балки – днище та схили.

Для заплави, надзаплавних терас і плакорної поверхні обов’язково вказують форму поверхні: плоска, слабохвиляста, горбиста тощо. Для схилів зазначають експозицію (за восьма румбами), крутизну в градусах і форму.

Експозиція схилів визначається за допомогою компасу, крутизна – за допомогою екліметру або гірського компасу.

Форму схилів визначають відповідно до крутизни поверхні в різних частинах схилу: якщо він має однакову крутизну по усьому профілю, то він прямий; якщо у верхній частині він крутіший, аніж у нижній, то він увігнутий, якщо навпаки – опуклий. Під час дослідження рельєфу вказуються абсолютна і відносна точки спостереження, які визначаються за топографічною картою.

Післяпольовий (камеральний) період являє собою обробку, аналіз, узагальнення і систематизацію матеріалів польових досліджень, складання ландшафтної карти і підсумкового звіту.

Стаціонарні ландшафтознавчі – це такі польові дослідження особливостей функціонування, динаміки і розвитку ландшафтних комплексів, які проводяться у стаціонарних умовах, протягом тривалого часу за допомогою технічних приладів.

Напівстаціонарні ландшафтознавчі дослідження – це багаторічні, але не систематичні спостереження за кількісними показниками функціонування, динаміки і розвитку ландшафтних комплексів. На відміну від стаціонарних, вони провадяться не щоденно, а за певними сезонними стадіями розвитку ландшафтних комплексів.

Дистанційними називаються методи, які використовують під час дослідження матеріалів зйомок, виконаних із літака, космічного або іншого літального апарату. Їх дешифрування дає можливість встановити характерні ознаки і властивості території та скласти в камеральних умовах попередню ландшафтну карту. Прямими дешифрувальними ознаками, що розкривають суть і зміст відображених об’єктів, є форма, розмір, тон і структура (рисунок) фотовідображень і тіней об’єктів. Названі ознаки дають можливість нанести на карту різні форми рельєфу, водні об’єкти, сільськогосподарські угіддя тощо.

Окрім прямого методу дешифрування ПТК, існує опосередкований, що базується на знанні географічних закономірностей, умінні проаналізувати зв’язки між компонентами ландшафту і просторове поширення тих чи інших об’єктів.