2.7. Морфологічні одиниці ландшафту

Ландшафтна фація – це найпростіший природно-територіальний комплекс, який займає елемент мезоформи чи мікроформи або їх частину та зберігає однакові літологію поверхневих (ґрунтових) порід, характер ґрунтового зволоження, один мікроклімат, одну ґрунтову відміну і один біоценоз. Прикладами фацій є: полога ділянка вододілу з вилуженими середньосуглинистими чорноземами, розорана; схил яру західної експозиції, що росте в покривних суглинках, не задернований тощо.

За походженням фації поділяють на природні та антропогенні. Підурочище – це природно-територіальний комплекс, який складається з групи генетично і динамічно пов’язаних фацій, що займають один з елементів мезоформи рельєфу однієї експозиції. Прикладами елементів мезоформи рельєфу є вершина і схили горба, плакорна поверхня і схили межиріччя тощо.

Урочище – це природно-територіальний комплекс із закономірно-побудованою системою генетично, динамічно і територіально пов’язаних фацій або їх споріднених груп (підурочищ), що розміщуються на одній мезоформі рельєфу, з однаковою спрямованістю руху вод і твердого матеріалу, однорідністю літологічного складу ґрунтоутворних порід, однотипним поєднанням тепла, зволоження, ґрунтів і рослинності.

Прикладом мезоформи рельєфу є балка, яр, вододільна рівнина, заплава, надзаплавна тераса тощо. Прикладом урочищ є нижньотерасова рівнина, що складена суглинками, з типовими чорноземами під ріллею; пологосхилова балка, яка врізана в суглинок, із вилуженими чорноземами, під багаторічними насадженнями.

За своїм значенням у морфологічній будові ландшафту, урочища поділяються на чотири види: домінантні, субдомінантні, рідкісні та унікальні.

Місцевість – це найбільша морфологічна частина ландшафту, яка утворюється з урочищ і фацій, з одним типом комплексів мезоформ рельєфу, однорідною геологічною основою, місцевим кліматом, із переважанням одного підтипу (типу) ґрунтів і рослинності. Формування місцевостей пов’язане, головним чином, з варіаціями геологічного фундаменту і рельєфу.

2.8. Класифікація ландшафтів

Кожний ландшафт неповторний у просторі і часі. Порівняння індивідуальних ландшафтів дозволяє встановити їх типологічні ознаки і виділити групи ландшафту, які є принципово близькими за походженням, структурою, динамікою та іншими суттєвими властивостями, тобто систематизувати або класифікувати ландшафти.

Під класифікацією розуміють поділ ландшафтів відповідно до певних ознак на групи (класи), які знаходяться у суворій супідрядності один з одним. Разом з терміном «класифікація» використовують і термін «таксономія». Таксон – це класифікаційна одиниця будь-якого ієрархічного рівня, яка виділяється на підставі певних критеріїв. Тобто терміни «класифікація» і «таксономія» є синонімами. Близькими до них за змістом є терміни «типологія» і «районування». Але саме близькими, а не тотожними. Термін «типологія» означає поєднання індивідуальних ландшафтів в окремі групи – таксони різної ієрархії – за спільністю (типовістю) яких-небудь ознак. У той час як «районування» – це розчленування території на окремі індивідуальні одиниці певного рангу, кожна з яких є поєднанням генетично різнорідних ландшафтів за будь-якою ознакою.

Класифікації можуть бути побудовані за різними принципами: морфологічним, історичним, кількісним тощо.

В. А. Ніколаєв виділяє три основні принципи (підходи) загальнонаукової класифікації ландшафтів: історичний, генетичний і структурний, об’єднуючи їх спільною назвою – структурно-генетичний. Структура свідчить про історію (вік) і генезис ландшафту й, навпаки, – історія та генезис ландшафту обумовлюють його будову.

Загальноприйнятої типологічної класифікації не існує. Власні класифікації пропонували Д. Л. Арманд, Ф. М. Мільков, Г. Д. Ріхтер, А. Г. Ісаченко. Але широкого розвитку набула схема В. О. Ніколаєва, яка нараховує 12 таксонів ландшафтів: відділ, система, підсистема, клас, підклас, група, тип, підтип, рід, підрід, вид, підвид. Вищою класифікаційною одиницею є відділ ландшафтів. В основу виділення цього таксону покладено такий загальний показник як тип контакту і взаємодії геосфер (літосфери, атмосфери і гідросфери) у структурі ландшафтної оболонки. Відповідно до нього розрізняють відділи наземних, водних (або аквальних) та інших (земноводних, донних) ландшафтів.

Система ландшафтів визначається за відмінностями водно-теплового балансу в різних географічних поясах і включає системи арктичних, субарктичних, бореальних та інших ландшафтів. Системи поєднують рівнинні і гірські ландшафти, схожі за мікрокліматичними властивостями, що обумовлюються їх положенням в одному географічному поясі. Системи ландшафтів поділяються на підсистеми ландшафтів відповідно до прийнятого членування географічних поясів на сектори з різним ступенем континентальності клімату (помірно континентальні, континен-тальні, різкоконтинентальні тощо).

Клас ландшафтів об’єднує ландшафти з однаковими морфоструктурними ознаками або одним типом природної зональності – горизонтальної або вертикальної.

Відносно морфоструктур вищого порядку виділяють рівнинний та гірський класи ландшафтів. Для першого характерний горизонтальний тип природної зональності, для другого – вертикальний.

Класи ландшафтів поділяються на підкласи відповідно до ярусної диференціації ПТК у горах і на рівнинах. Клас рівнинних ландшафтів поділяють на підкласи ландшафтів низовин і височин, а клас гірських ландшафтів – на підкласи низькогірських, середньогірських та високогірських.

Класи і підкласи ландшафтів поділяються на групи ландшафтів відповідно до типу водно-геохімічного режиму, який визначається співвідношенням атмосферного, ґрунтового і натічного зволоження, ступенем дренованості. Виділяють групи елювіальних, напівгідроморфних і гідроморфних ландшафтів.

У класифікації ландшафтів України таксон «група» відсутній. Класи і підкласи ландшафтів поділяються на типи ландшафтів за ґрунтово-біокліматичними або зональними ознаками: певним співвідношенням тепла і вологи, яким зумовлюється зональний розподіл типів ґрунтово-рослинного покриву. Розрізняють тундровий, тайговий, лісостеповий, степовий та інші типи рівнинних ландшафтів.

У класифікації ландшафтів України виділяють три типи рівнинних ландшафтів відповідно до трьох природних зон: 1) мішаних лісів; 2) лісостеповий; 3) степовий. Виділяють болотні, лучні, солонцьово-солончакові та інші інтразональні типи ландшафтів.

О. М. Маринич разом з колегами виділяє в окремі типи ландшафтів заплавні ландшафти рівнин, заплавні ландшафти гір і приморські ландшафти, хоча і відзначає, що заплавам властиві риси зональності. Але на ландшафтній карті України 1997 року ці ландшафти та болотні масиви, вже виділені як роди в межах відповідних типів. А. Г. Ісаченко вважає тип ландшафтів вищою одиницею класифікації, а клас ландшафтів – одиницею, що підпорядкована типу, хоча зберігає за ним теж саме значення і розрізняє рівнинний і гірський класи ландшафтів.

У межах Руської рівнини, зокрема, виділяютъ дев’ять ландшафтних зон (льодяну, тундрову, лісотундрову, тайгову, мішаних лісів, лісостепову, степову, напівпустельну і пустельну), кожній з яких відповідає певний тип ландшафтів. Тобто саме в межах рівнин – морфоструктур вищого порядку – виділяються окремі типи ландшафтів, а не навпаки. Розподіл типів ґрунтово-рослинного покриву відбувається в гірських ландшафтах у вертикальному напрямку разом зі зміною температури і вологості повітря.

М. М. Рибін відповідно до висотних поясів виділяє гірсько-пустельний, гірсько-луговий, гірсько-лучний та інші типи ландшафтів.

Типи ландшафтів поділяються на підтипи ландшафтів, які відображають поступовість зональних переходів. Відповідно до поділу^; природних зон на підзони, В. О. Ніколаєв розрізняє в лісостеповій зоні такі підтипи ландшафтів: лучно-лісовий (північно-лісостепова підзона), лісо-лучно-степовий (середньо-лісостепова підзона), лучно-степовий (південно-лісостепова підзона).

В українській класифікації лісостеповий тип рівнинних ландшафтів поділяють на широколистяно-лісовий (північний лісостеп), власне лісостеповий (середній лісостеп) і лучно - лісостеповий (південний лісостеп) підтипи, а степовий – на північно-степовий, середньо-степовий і південно-степовий підтипи.

Гірські типи ландшафтів поділяються на підтипи відповідно до висотно-поясних відмінностей.

Східно-Карпатський тип гірських ландшафтів поділяється на підтипи лісо-лучних остепованих, лучно - лісових, широколистяно-лісових, змішано-лісових і лучних (субальпійських) ландшафтів.

Кримський гірський тип ландшафтів об’єднує підтипи лісостепових посушливих, змішано-лісових, широколистяно-лісових і лучних остепованих ландшафтів. Типи і підтипи ландшафтів поділяються на роди ландшафтів.

Головним критерієм вичленення роду В. О. Ніколаєв вважає генетичні типи рельєфу і виділяє дрібносопковий, плоскорівнинний давньоалювіальний та інші роди ландшафтів. О. М. Маринич з співавторами головним критерієм вичленення роду ландшафтів вважають провінціальні відмінності, обумовлені різницею у континентальності клімату. Прикладом роду ландшафтів є поліські мішано-лісові ландшафти.

Г. І. Марцинкевич із співавторами критерієм виділення роду ландшафтів вважають генезис природно-територіальних комплексів і відносять до цього таксону моренно-зандрові, алювіально-терасові ландшафти тощо.

Роди ландшафтів В. О. Ніколаєв поділяє на підроди ландшафтів відповідно до літологічних відмінностей поверхневих гірських порід, в роді степових давньоалювіальних ландшафтів розрізняє піщані, галечникові та лесово-суглинисті підроди ландшафтів.

Види ландшафтів виділяють за спільністю комплексу ознак: походженням і літологічним складом поверхневих відкладів; характером і глибиною залягання корінних порід; характером рельєфу; особливостями ґрунтів і рослинного покриву. Головними критеріями виділення видів ландшафтів є генезис, літологічний склад поверхневих відкладень і характер корінних порід від яких залежать рельєф, ґрунти, рослинність.

Таким чином, типологічною класифікацією ландшафтів є поділ на окремі групи відповідно до певних типопогічних ознак.

Регіональна класифікація ландшафтів (ландшафтне районування) полягає у виділенні, систематизації, описові і картографуванні індивідуальних територіальних одиниць різних рангів. Принципи ландшафтного районування випливають із об’єктивних закономірностей територіальної фізико-географічної диференціації у якій виділяють два типи – зональний і азональний.

Відповідно до двох типів диференціації природно-територіальних комплексів виділяють два ряди ландшафтних регіонів зональний і азональний. До зонального ряду належать ландшафтні зони, підзони, до азонального – ландшафтні країни, провінції, області і райони.

Отже, основними регіональними класифікаційними категоріями ландшафтів є країна, зона, підзона, провінція, область, район. Вищою регіональною класифікаційною одиницею є фізико-географічна або ландшафтна країна. Ландшафтні країни визначають за належністю до великих геоструктурних одиниць – геотектур 2-го порядку і мегаморфоструктур. Ландшафтній країні відповідає клас ландшафтів і певна система типів ландшафтів, оскільки кожну ландшафтну країну перетинає кілька ландшафтних зон. Ландшафтні зони виділяють за співвідношенням тепла і вологи. Кожній з них відповідає лише один тип ландшафтів.

Зони поділяють на ландшафтні підзони відповідно до зміни співвідношення тепла і вологи всередині зони; кожній з них відповідає певний підтип ландшафтів.

Ландшафтні провінції виділяють як частини зони або підзони за ступенем континентальності клімату у зв’язку з віддаленістю від океанів і різним ступенем трансформації повітряних має.

Провінції поділяють на ландшафтні області відповідно до відмінностей території за геологічною і геоморфологічною будовою. Області поєднують певні роди ландшафтів. Кожна область поділяється на ландшафтні райони – найменші регіональні таксономічні одиниці. Райони виділяють у зв’язку з місцевими відмінностями в рельєфі, ґрунтоутворюючих породах і ґрунтах. Райони поєднують певні види ландшафтів.

Таким чином, регіональною класифікацією ландшафтів є поділ ландшафтів на окремі групи відповідно до певних індивідуальних ознак.