Аналіз ділової активності підприємства

Оцінка ділової активності спрямована на аналіз результатів й ефективність поточної основної виробничої діяльності та може бути от­римана в результаті порівняння діяльності даного підпри­ємства з іншими підприємствами.

Критеріями оцінки ділової активності підприємства є:

- широта ринків збуту продукції;

- наявність продукції, що йде на експорт;

- репутація підприємства, що виражається у популярності клієнтів, що користуються послугами підприємства, й ін.

- ступінь виконання плану за основними показника­ми, забезпечення заданих темпів їхнього зростання;

- рівень ефективності використання ресурсів підприєм­ства.

Аналіз ділової активності полягає в оцінці ефективності використання ресурсів підприємства. Розрізняють три види основних ресурсів:

1) матеріальні − технічну базу підприємства, і тому основними оціночними показ­никами ефективності їх використання є: матеріаловіддача, фон­довіддача;

2) трудові, ефективність яких характеризується показниками продуктивності праці, що визначають обсяг виробництва (у вартісному вимірі) на одного робітника;

3) фінансові, ефективність яких розглядається в межах управління оборотними активами

В умовах обмеженості ресурсів необхідно обирати оптимальні співвідношення між набором економічних ресурсів та обсягами виробництва. Передумовою такого вибору повинно бути проведення аналізу ділової активності. Основними показниками оцінки ділової активності підприємства є:

1. Частка прибутку від реалізації в загальній сумі прибутку, що показує питому вагу прибутку від основної діяльності підприємства; значення цього показника менше 0,7 може вказувати на те, що в зв’язку з низькою ефективністю основної діяльності підприємство змушене займатися непрофільними видами діяльності:

Чпр=Ф. 2 (р.050 / р.170).

Чпр поп.п.=4 /(3)= 1,3

Чпр зв.п.= 641/1835=0,34

2. Коефіцієнт стійкості економічного зростання, що розраховується як відношення чистого прибутку (прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і платежів) за мінусом суми дивідендів, виплачених акціонерам, до середньорічної вартості власного капіталу підприємства; тобто показує, яку суму прибутку реінвестує підприємство на 1 грн. власного капіталу:

Кез=(Ф.2 р. 220-Ф.4 р. 140) / Ф.1 (р.380 гр.3+р.380, гр.4)*0,5.

Кез=(3-0)/(839+836)*0,5=0,006

3. Показники ефективності використання основних засобів підприємства.

4. Показники ефективності використання оборотних засобів підприємства.

5. Показники ефективності використання капіталу в цілому.

Розділ 3. Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства

 

На основі проведених розрахунків можна виділити наступні причини зниження ліквідності та платоспроможності  ВАТ Скала-Подільський Плодорозсадник:

        зменшення власного капіталу на 97,1 тис. грн. в абсолютному розмірі та на 6,11% у питомій вазі;

        фінансування капітальних витрат за рахунок поточних зобов’язань і лише на 1036 тис. грн. за рахунок довгострокових кредитів;

        збільшення поточних зобов’язань в абсолютній величині на 180 тис. грн. , в той час як необоротні активи зменшились на 242 тис. грн., а оборотні активи збільшились лише на   164 тис. грн. і зменшились у структурі .

Власне основна причина це збиткова діяльність підприємства – усі інші є похідними та пов’язаними. Збитки “з’їдають” власний капітал, не дають можливості здійснювати капітальні інвестиції, вимагають залучення короткострокових кредитів на фінансування капітальних інвестицій.

 Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Його відсутність або недостатні розміри протягом  тривалого періоду означають, що підприємство є неконкурентноспроможним і, відповідно, рано чи пізно воно стає банкрутом та підлягає ліквідації. Тому досягнення прибутковості є першочерговим завданням для господарюючого суб’єкта, що здійснює свою діяльність на основі комерційного розрахунку. ВАТ Скала-Подільський Плодорозсадник у попередньому та звітному році працювало збитково. Це вимагає активних дій від керівництва підприємства. Досягнення прибутковості відбувається шляхом збільшення обсягів продажу та зниженням витрат. В свою чергу збільшення обсягу продажу це: 

        стимулювання попиту на продукцію підприємства;

в першу чергу інформування потенційних покупців продукції (цільова реклама), гнучка система знижок;

        розширення збутової мережі;

можливо саме відсутність регіональних представництв та місцевих дилерів стримує потенційних покупців від вибору на користь  продукції підприємства;

        вихід на нові ринки;

комплексні маркетингові дослідження потенційних ринків збуту, вивчення можливостей та наслідків проведення наступальної (агресивної) маркетингової політики;

        випуск нових конкурентноспроможних видів продукції;

технічний прогрес вимагає постійного оновлення асортименту продукції, що збільшує обсяги продажу, але одночасно вимагає додаткових витрат на закупівлю устаткування, ноу-хау; фінансування подібних витрат можливе або за рахунок довгострокових кредитів (що в нинішніх умовах здійснити надзвичайно важко), або за рахунок скорочення (в першу чергу надлишкових) виробничих потужностей, що зумовлює додаткові надходження та скорочення постійних витрат (утримання, ремонт і т. д.);

Зменшення витрат виробництва передбачає:

        пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови;

на сьогоднішній день умови ринку забезпечують можливість широкого вибору як вітчизняних так і закордонних постачальників сировини та матеріалів:

        зменшення постійних та змінних витрат за рахунок економії;

дуже часто (особливо на великих підприємствах) відсутність належного контролю призводить до нераціонального та марнотратного використання наявних ресурсів;

        зменшення постійних витрат шляхом скорочення надлишкових виробничих потужностей;

виходячи з конкретної ситуації підприємство може відмовитись від певної частини устаткування та продати його без шкоди усьому виробничому процесові ;

       З іншого боку, зароблені та залучені кошти потребують раціонального управління інакше всі зусилля підприємства по досягненню прибутковості будуть марними. Отже, необхідне проведення постійної роботи у таких напрямках: 

        визначення оптимального (мінімально необхідного) об’єму сировини та матеріалів;

виходячи з потреб виробництва,  необхідно визначити оптимальний об’єм закупівлі сировини та матеріалів, адже надмірна їх кількість це не тільки додаткові витрати на доставку, зберігання, але й вилучення з обороту оборотних коштів;

        встановлення відповідності планів по вирощуванні та продажу продукції;

збільшення обсягів вирощування рослин на кінець року свідчить про те, що підприємство виробляє більше ніж може продати;

        управління дебіторською заборгованістю;

використання усіх можливих заходів у роботі з дебіторами , починаючи від відмови від укладання угод з дебіторами з високим ризиком і закінчуючи судовими позовами, обов’язково матиме позитивні наслідки;

        відмова від капітальних вкладень, що перевищують фінансові можливості підприємства;

саме капітальні вкладення, що перевищують фінансові можливості підприємства на фоні збиткової діяльності є однією з основних причин, що призвели до зниження показників ліквідності; і хоча практика свідчить про  те, що зниження показників ліквідності внаслідок надмірних капітальних вкладень є допустимим, в даному випадку збитки вимагають відмови від подібних заходів;

      Варто наголосити, що внаслідок обмеженості інформації дані рекомендації мають орієнтовний характер. Більш детальний аналіз по кожному напрямку повинен дати остаточну відповідь та стати основою для розробки конкретного плану дій.

            Таким чином, для покращення фінансового стану, підвищення ліквідності та платоспроможності, підприємству необхідно, враховуючи специфіку галузі та конкретні умови діяльності,  розробити та здійснити комплекс заходів основним серед яких є, безумовно, досягнення прибутковості. Адже можливості оптимізації оборотного капіталу, скорочення капітальних вкладень, збільшення відстрочки платежів та інші рано чи пізно вичерпаються. І лише стабільно зростаючий та достатньо високий рівень рентабельності надає підприємству реальні можливості по зміцненню свого фінансового становища та впевненого розвитку.