36. Колізійні норми щодо підсудності та виконання іноземних судових доручень за зу «мпп»

Підсудність судам України визначається на момент відкриття провадження у справі. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому судовому органі іноземної держави є справа спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили в угоді підсудність судам Укр.., крім випадків ст 77;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнах., майно, філію іноземної юридичної особи - відповідача;

3) про відшкод., якщо шкоду було завдано на території України, позивач – фіз.. особа прожив. в Україні або юр. особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

4) про сплату аліментів або встановлення батьківства, якщо прожив. в Україні;

6) про спадщину, якщо спадкодавець громад. Укр.. або в останнє жив в Україні;

8) у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

…інші, визначені законом…

Підсудність судам України є виключною:

1) якщо нерухоме спірне майно знаходиться на території України;

2) якщо у справі про правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

3) про спадщину спадкодавець – громад. Укр.. або мав тут останнє місце прож.;

4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;

6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;

7) про банкрутство, якщо боржник був створений відповідно до з-ва України;

8) справа щодо випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

9) справи, про усиновлення на території України;

Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав… підлягають юрисдикції судів Укр.. лише в межах норм міжнар. права або між нар.договорами Укр..

Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.

Суд при потребі може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від них доказів на території іноземної держави можуть бути виконані консульською посадовою особою.

37. Матеріально-правовий метод регулювання в МПП

Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не врегульовує правовідносини з "іноземним елементом". її існування має сенс за умови використання й матеріально-правової норми, тобто такої, що по суті регулює правовідносини у міжнародному приватному праві. Наявність матеріально-правових норм свідчить про існування поряд із колізійним матеріально-правового методу регулювання вказаних правовідносин.

Зміст цього методу полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи. В доктрині та практиці держав існують розходження у розумінні змісту матеріально-правового методу.

Визначаючи коло матеріально-правових норм, які входять до складу міжнародного приватного права, слід враховувати: а) характер відносин, що регулюють ці норми; б) специфіку правового регулювання у сфері міжнародного приватного права. Тому до матеріально-правових норм у міжнародному приватному праві належать: 1) уніфіковані норми Міжнародних договорів; 2) норми національного законодавства, які регулюють правовідносини з "іноземним елементом"; 3) міжнародні й торговельні звичаї; 4) судова та арбітражна практика (в державах, де вона визнається джерелом права).

Використання матеріально-правового методу в регулюванні відносин у міжнародному приватному праві має переваги перед колізійним. Вони полягають у тому, що:

- цей метод створює значно більшу визначеність для учасників правовідносин, оскільки для них ці норми можуть бути відомими заздалегідь.

- уніфіковані матеріально-правові норми дозволяють уникнути односторонності у правовому регулюванні.

Своєю чергою, колізійний метод регулювання сприяє усуненню прогалин, які утворюються з використанням виключно матеріально-правових норм. Поєднання вказаних методів дозволяє врахувати конкретні умови виникнення й реалізації прав та обов'язків суб'єктів правовідносин.

40. Міжнародні договори як джерело МПП

Практика регулювання правовідносин у договірній формі важлива для держав, оскільки норми міжнародних угод у біль­шості правових систем є основним джерелом регулювання питань, які належать до сфери міжнародного приватного пра­ва. Міжнародні договори (угоди) досягають такого становища тому, що містять уніфіковані норми, які спеціально ство­рюються для врегулювання міжнародних невладних відносин.

Зазначені угоди можна класифікувати за різними критері­ями, зокрема за:

- предметом регулювання (зовнішньоекономічні, шлюбно-сі­мейні відносини, з авторського права тощо);

- видом норм, які містяться у них (колізійні, матеріально-правові, змішані); •кількістю учасників (дво- та багатосторонні);

- суб'єктами, які створюють їх, чи під егідою яких вони ук­ладаються (держави, їх союзи, міжнародні організації, наприк­лад, Співдружність Незалежних Держав, Міжнародна органі­зація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я (далі — відповідно СНД, МОП тощо);

- ступенем потреби їх опосередкованості в законодавстві дер­жав (потребують трансформації в національне законодавство або ж "самовиконувані", тобто такі, що потребують тільки на­ціональної норми-відсилання).

У будь-якій державі більшість норм міжнародного договору застосовують до правовідносин унаслідок трансформації, тоб­то перетворення їх у норми внутрідержавного права. Форми здійснення трансформації передбачаються національним зако­нодавством держав. До них належать, зокрема, ратифікація, прийняття актів про застосування міжнародного договору, ви­дання іншого національного нормативного акта.

41. Міжнародні договори про правову допомогу

Міжнародна правова допомога є офіційною діяльністю державних органів, яка здійснюється на підставі міжнарод­них договорів. Міжнародні договори із правової допомоги в переважній більшості є двосторонніми (інколи багатосторонніми). Україна, наприклад, бере участь у двох таких системах міжнародної правової допомоги — СНД і Раді Європи. У рамках СНД це один багатосторонній договір — Конвенція про правову допомогу у правових відносинах із цивільних, сімейних та кримінальних справ. У рамках Ради Європи укладено: Конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах, Конвенцію про видачу правопорушників тощо.

Договори про правову допомогу в основному регулюють такі питання, як екстрадиція, виконання іноземного судо­вого рішення, виконання окремого процесуального доручен­ня, а також питання колізійного права. Інколи це можуть бути інші питання, наприклад обмін інформацією. Перелік напрямів правової допомоги, які включено до конкретного договору, залежить від домовленості між державами: це може бути екстрадиція, причому окремої групи осіб, пра­вова допомога лише у цивільних справах, правова допомо­га і в цивільних, і у кримінальних справах. Питання пра­вової допомоги можуть бути включені до міжнародних до­говорів про уніфікацію кримінального законодавства. Прохання про надання правової допомоги може бути відхи­лено, якщо надання такої допомоги може зашкодити суве­ренітету чи безпеці або суперечить законодавству держави, що робить запит.

45. Міжнародно-правові джерела охорони об’єктів авторського права

- Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів.

- Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р. Женева) - визначаються об'єкти охорони, принцип національного режиму, суб'єкти й строки охорони, виключне право на переклад, а також знак охорони авторського права.

- Договір ВОІВ про авторське право (ДАП) Женева 1996 р. охороняє комп'ютерні програми, компіляцію даних або іншої інформації у будь-якій формі, що є результатом інтелектуальної творчості. Договір розглядає права авторів право на розповсюдження, прокат і доведення творів до загального відома.

- Щодо суміжні прав: Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм. Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники, 1974 р.

- Договір ВОІВ про виконання і фонограми (ДВФ) 1996 р. Договір стосується прав інтелектуальної власності виконавців і виробників фонограм і надає їм такі види майнових прав: право на відтворення, розповсюдження, на прокат, право зробити записані виконання доступними. Договір встановлює строк 50 років для захисту виконання і фонограм.

Система міжнародних джерел патентного права: Паризька конвенція про охорону промислової власності прийнята в Парижі 1883.. регламентуються питання принципу національного режиму, права пріоритету, принцип незалежності патентів, право винахідника на ім'я, видача примусових ліцензій і тимчасова охорона патентоздатних винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

- Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури

- Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію 71 р.