1. Взаємодоповнюючі розуміння поняття менеджмент.

По-перше, менеджмент – сис-ма та процес управління підприємством, тобто відповідними матеріальними та людськими рес-сами з метою забезпечення інтеграції та найефект. Використання для досягн. поставл. цілей.

По-друге, менеджмент – це группа осіб, які відповідно до чинного законодавства беруть на себе зобов’язання щодо управління корпоративним бізнесом та власністю фірми. Менеджери – особливий клас керівників, які самостійно організовують виробництво і збут продуктів, уміють вивчати ринок визначати тенденції і напрямки його розвитку, відчувають кон’юнктуру, динаміку попиту і реагують на них, відповідно трансформуючи під-во.

Головна увага менеджменту націлена на забезпечення економічної ефективності діяльності під-ва.

Головна ф-ція менеджменту – управління біз-сом.

Головне завдання менеджменту – управління, яке передбачає активні дії, спрямовані на досягненя конкретних результатів, поставлених цілей.

2. Внутрішня та зовнішня орієнтація підприємства: сутність та особливості.

Внутрішня орієнтація має передбачати формування системи управління, що має за мету координацію внутрішніх функцій підприємства, оптимізацію їх використання для досягнення максимальної ефективності діяльності підприємства, задоволення власних потреб. Така орієнтація базується на принципі «Продати те, що продукується підприємством».

Зовн орієнтація – це управління діяльністю підприємства, що базується на принципі. «Продукувати і пропонувати те, що задовольняє потреби ринку». Така орієнтація передбачає вивчення умов та можливостей, які надаються навколишнім середовищем, потреб і поеведінки споживачів, створення відповідного потенціалу підприємства, здатного адаптуватися до дії субєктів, сил та умов навколишнього бізнес-сердовища краще, ніж це роблять конкуренти, і на цій основі задовольняти свої власні потреби.

3. Фактори, які визначають міру розвитку зовнішньої орієнтації підприємства.

Міра розвитку зовн орієнтації підприємства і маркетингового менеджменту визначається такими факторами. Насамперед до них належить вплив навколишнього бізнес-середовища. Саме воно «примушує» піжприємство тією чи ін мірою посилювати зовн орієнтацію, адаптувати свою діяльність до дії субєктів, сил та умов, наявних на ринку. Потужнсть впливу навколишнього середовища визначається такими його субєктами: споживачами, реальними конкурентами, потенційними конкурентами, товарами-субститутами, посередниками, державою.

Міра розвитку зовн орієнтації визначається також загальним станом навколишнього безнес-середовища. Ідеться про міру його невизнченості, агресивності, тербулентності, наявність його можливостей ринкового ціноутворення, здійснення комунікативних дій, вибору сфер діяльності, ринкових сегментів тощо.

Суттєво впливають на рівень зовн орієнтації також ресурси та можливості підприємства, тобто його маркетинговий потенціал, підприєницька культура, гнучкість, здатність адаптуватися до умов бізнес-довкілля, поведінки споживачів. Важливе значення має також імідж підприємства та його продукції, рівень забезпечення матеріально-технічними, фінансовими, людськими ресурсам, можливості інноваційного розвитку, сучасність технологічних поцесів тощо.

Суттєвим чиннником, що визначає рівень зовн орієнтації, є внутрішні потреби підприємства. Ідеться про те, що завжди існує необхідність у винаходженні компромісу між намаганням досягти максимального задоволення отреб споживачів та власними інтересами підприємства. Справжній маркетолог завжди повинен бачити обидва спектри інтересів, безумовно віддаючи перевагу зовн орієнтирам дія-сті під-ства і споживачам.

Міра розвитку зовн орієнтації визначається також співвідношенням сили підприємства і сили споживачів.