13.Наука

Провідним центром розвитку української науки є Академія наук Ук­раїни, яка з 1994 року одержала статус Національної. Загальна кількість науковців становила 300 тис., з яких 80 тис. — кандидати й доктори на­ук. Економічна криза істотно вплинула на стан науки. За 1991-1998 рр. фінансування науки скоротилося в 17 разів. 1998 року воно не перевищувало 0,5% державного бюджету. Щорічні витрати на одного науковця не перевищують в Україні 700$ США, тоді як в Ізраїлі - - 41 тис.$, у Південній Кореї — 60 тис.$, США — 180 тис.$. В основному з цих причин Національну академію наук України покинуло 1 500 осіб, які переважно виїхали за кордон (генетики, фізики, теоретики, фізіологи, біохіміки). Незважаючи на значні втрати, в умовах незалежності Україні вдалося здобути ряд серйозних успіхів, наприклад, у гуманітарній сфері.

У системі НАН з'явилися нові інститути. У грудні 1991 року створено Інститут національних відносин та політології, Інститут української ар­хеографії ім. М. Грушевського (з філіями у Льво- ві й Дніпропетровську), Інститут української мови, Інститут сходознавства ім. А. Кримського, Інститут світової економіки і міжнародних від­носин, Інститут соціологічних досліджень, Ін­ститут народознавства.

Україна зберігає вагомий потенціал у ракетно-космічній сфері (наукові центри Києва, Харкова, Дніпропетровська). Триває випуск ракетно-кос­мічної техніки, серед якої — системи керування та системи стикування ракет «Курс», ракетоносії «Циклон», «Зеніт», «Дніпро». У країна бере участь у реалізації міжнародної програми ракетно-кос­мічного комплексу морського базування «Мор­ський старт» і «Глобалстар». Космічна галузь України виконує 130 міжнародних контрактів. У листопаді - грудні 1997 року український космо-навт-дослідник Леонід Каденюк здійснив політ на космічному кораблі «Коламбія». Незважаючи на значні економічні труднощі, українська наука має передові технології в галузі літакобудування, танкобудування, будівництва морських суден, а також у розвідках матема­тики, теоретичної фізики, біотехнологій, зварювальному виробництві.

4 сектори науки:

• академічний

• галузевий

• заводський

• вузівський

Національну Академію Наук України на 2008 р. складалася з 199 бюджетний установ, 49 дослідницьких підприємств, 39 тис. працівників, які мали в своєму складі 17 тис. науковців: 2,5 тис. докторів, 8 тис. кандидатів наук.

14.Концепція безперервної освіти. Її стан і перспективи розвитку

Розповсюдження персональних комп'ютерів і бурхливий розвиток глобальних комп'ютерних комунікацій висуває нові вимоги до інтенсивності оновлення знань і умінь фахівців, а отже, і до освіти в цілому.

Термін «освіта протягом усього життя» виник в 1960-і ро­ки і став використовуватися на міжнародних семінарах та­ких міжурядових організацій, як ЮНЕСКО і Рада Європи. Разом з цим терміном широко застосовуються і інші терміни, такі як «безперервна освіта», «продовжена освіта», «реку­рентна освіта», «освіта дорослих», «освіта протягом всього життя», «самокероване навчання». Не зупиняючись на роз­критті їх суті, відзначимо, що останнім часом в українській мові частіше за інші застосовується термін «безперервна освіта». Надалі в своєму викладі будемо використовувати са­ме цей термін.

Безперервна освіта — комплекс державних, приватних і суспільних освітніх установ, що забезпечують організаційну і змістовну єдність і подальший взаємозв'язок всіх ланок освіти, задовольняючи прагнення людини до самоосвіти і розвитку протягом всього життя.

Слід зауважити, що в інформаційному суспільстві фор­мується комплекс факторів, які обумовлюють необхідність постійного оновлення отриманої освіти, стає можливим ви­користовувати якісно нові технології оновлення знань. І тут особливо важлива роль нових технологій: з одного боку, як

каталізатору, що забезпечує стрімке зростання «густини» міжособових і міжгрупових комунікацій, а з іншого — ство­рюючих можливість зміни напрямів потоку цих ко­мунікацій, здатних тим самим реально трансформувати соціальну структуру суспільства. Саме ця ідея лежить в ос­нові побудови системи безперервної, професійної освіти, що охоплює все активне життя людини. При цьому різноманіття і безперервність розглядається не тільки як перспективна тенденція, але і як умова досягнення нової якості освіти.

Зміни в системі освіти вимагають навиків безперервного навчання, пізнавальної діяльності, колективних форм на­вчання і передачі знань.

Безперервне навчання — навчання, яке має місце в пере­бігу всього життя індивідуума, і яке обумовлене інтенсивним оновленням знань і умінь, необхідних для успішної і ефек­тивної професійної діяльності і, відповідно, швидкою зміною соціальних і економічних умов, що висувають нові вимоги до рівня професійної підготовки фахівців.