10. Становище освітянської галузі науки

Наука, як вир-во знань є досить специфічною формою діяльності. В Укр. з набуттям незалежності почалося реформування наукової галузі:

-1 етап: 2 пол. 80-х рр.- поч.. 90-х рр..

- 2 етап: 1991-1993 рр.

- 3 етап: 1993-2000рр

- 4 етап: 2000-2010 рр.

Перші етапи наз. Етапами виживання науки. Підтвердженням реформування науки, було формування її нормативно-правової бази. В кінці 1991р. було прийнято закон « Про основи науки і наук.-техніч. Діяльності». Пізніше було змінено на закон «Про наукову і науково-технологічну діяльність». На даний час існує понад 50 держ. Активів і міністрів Укр.

У 90-х рр.. було створ. десятки громад. організацій, які наз. Академіями.

11. Суть і наслідки реформ загально освітянської середньої школи у 90-х – 2000х рр.

В кінці 1991р. було прийнято закон « Про основи науки і наук.-техніч. Діяльності». Пізніше було змінено на закон «Про наукову і науково-технологічну діяльність». У 90-х рр.. було створ. десятки громад. організацій, які наз. Академіями. У 1993 р. – виникла Нац. Академія Наук, яка склад. З 199 бюджетних установ та організацій і 49 підприємств. Існував також галузевий сектор, заводський та вузівська наука, академічний сектор. У 1993 р. – виникла Нац. Академія Наук, яка склад. З 199 бюджетних установ та організацій і 49 підприємств. Існував також галузевий сектор, заводський та вузівська наука, академічний сектор.

Становище наук. галузі:

• Галузевий сектор (на відміну від академічного-збільш. Кількість організацій)

• Вузівська наука переживає найскладніший період своєї діяльності. Її внесок дорівнює 5 % всіх наукових розробок. Також із 400 ВНЗ які мають 3-4 рівні акредитації, тільки 165 мають наук. підрозділи.

Вихід з цього становища-це створення корпоративних університетів. Які є наук.-освіт. та інноваційними комплексами, регіональними центрами освіти, науки і культури, осередками впливу на соцю-економ., технолог. Освіту і культуру. За останні 10 років кількість корпоративних університетів зросла вчетверо. Таким чином ці університети повинні створювати і поширювати інноваційну інфраструктуру.

Вже у 1999р. ВР прийняла закон «Про створ. Технологічних партій».

12.Наслідки реформ вищої освіти в Україні після проголошення незалежності

На час проголошення незалежності в Україні діяло 156 вищих і 735 середніх спеціальних закладів освіти. Розташовані вони були нерівномірно по території України, концентруючись переважно в найбільших індустріальних та науково-культурних центрах. Вже на початку 1990-х рр. у системі вищої освіти України виникло близько 500 недержавних навчальних закладів, 100 з яких мали юридичний статус. Наступними роками були врегульовані такі важливі питання, як порядок створення та ліквідації навчальних закладів; структура закладу та управління ним; порядок прийому на роботу й звільнення керівників і працівників; порядок організації навчального процесу, працевлаштування випускників. У перебігу реорганізації вузівської системи були ліквідовані малопотужні навчальні заклади, створено вищі та професійно-технічні навчальні заклади через об'єднання й перепрофілювання малопотужних та однопрофільних. Важливим заходом стало включення до складу вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації технікумів і коледжів із правами структурного підрозділуУ нове тисячоліття Україна вступила з розвиненою системою освіти. В її арсеналі 48 тис. закладів та установ, у яких навчається майже 15 млн. учнів та студентів, працює понад 2 млн. фахівців. Понад 20 провідних закладів освіти держави мають статус національних. Протягом 1990-х рр. зроблено такі важливі кроки в царині освіти, як відкриття в Києві Національної академії управління, Міжрегіональної академії управління персоналом, Академії фінансистів у Донецьку, ряду нових університетів На початок 2000 р. в Україні діяло 298 університетів, академій, інститутів; 206 із них – державної власності. Того самого року було розведено в часі вступ до вищих навчальних закладів різного типу. Вступникам дозволено здавати не оригінали атестатів, а копії, що дає можливість складати іспити одночасно в кілька закладів, а це, в свою чергу, загострює конкуренцію між закладами, підвищує якісні показники студентства. При цьому важливо, що переважна більшість студентів навчається за рахунок бюджетних асигнувань. Поряд з цим і комерційні заклади освіти створюють умови для безплатного або пільгового навчання талановитих юнаків і дівчат. Вища освіта перестає бути лише засобом підготовки спеціалістів для народного господарства, вона щораз більше перетворюється на обов'язковий ступінь у розвитку людини. Однак найбільшою проблемою для національної вищої освіти є фінансування. Залишається складною кадрова ситуація у вищій освіті.