Складання перспективно – поурочного плану викладу теми

Перспективно-поурочний план – це документ, який містить перелік уроків по конкретній темі, а також організаційні і дидактичні характеристики кожного з них, представлені часом, яким відводиться на вивчення тих або інших питань теми, типом уроку, цілями навчання, змістом базового матеріалу, методами навчання.

Тип уроку повинен бути вибраний з урахуванням складності матеріалу і його об'єму (чим складніше матеріал і чим більше об'єм, тим менша кількість завдань плануватиметься на урок), з урахуванням характеристик учбової групи і матеріалу, яке відводиться на вивчення, часу. На сьогоднішній день в педагогічній літературі називаються наступні типи уроків:

- урок формування і засвоєння нових знань;

- урок закріплення, застосування знань про способи діяльності;

- урок формування інтелектуальних і практичних способів діяльності (інтелектуальних і практичних умінь і навиків);

- урок закріплення і застосування способів діяльності;

- урок діагностичного контролю і корекції засвоєння знань, способів діяльності, застосування наукових знань і способів діяльності;

- комбінований урок (урок з декількома равнозначимими| завданнями).

Найменування типу уроку визначає основне його завдання або мету. Це варто враховувати при формуванні структури кожного уроку і формулюванні мети навчання.

Структурні елементи теоретичного уроку:

- організаційний момент;

- постановка мети уроку;

- мотивація мети;

- актуалізація опорних знань;

- підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу;

- формування орієнтовної основи діяльності;

- формування виконавчих дій;

- контроль сформованих знань, умінь, навиків;

- підведення підсумків;

- видача домашнього завдання.

Структурні елементи уроку виробничого навчання

- організаційний момент;

- цільова установка;

- актуалізація знань і досвіду учнів;

- формування орієнтовної основи діяльності учнів;

- формування нових способів діяльності;

- застосування освоєних способів діяльності;

- підведення підсумків.

Під час уроку повинна бути реалізована кожне з поставлених завдань, які повинні знайти відображення в методах навчання. Якщо мета комплексна і включає, наприклад, елементи формування нових знань, їх закріплення і контроль, то повинні бути вибрані словесний метод (розповідь, пояснення, бесіда і тому подібне), метод наочності (ілюстрація, демонстрація), практичний метод (вправа, лабораторний метод, практична робота) і метод контролю (опит, контрольна робота, тестування і тому подібне).

На кількість уроків і їх структуру впливає те розуміння, яке починає вивчення теми доцільно зі вступного контролю, а закінчує – контролем сформованих у учнів знань, умінь, навиків по новій темі.

Складання перспективно-поурочного плану викладу теми представлене у вигляді таблиці в таблиці 2.8. в додатку С.

Таблиця 2.2 «Аналіз МТ-зв'язків і вибір базового матеріалу»

Назва теми	Базовий матеріал	Тип міжтемних зв'язків	Метод В/к	Засоби В/х	Методи формування БЗ
Індивідуальні контактори	Опір матеріалів: Динамічні навантаження. Контактна напруга. Електротехніка: Трифазні ланцюги. Електромагнітна індукція. Генератори, трансформатори і їх призначення. Закон Ома. Закони Кирхгофа.. Матеріалознавство: Деформація матеріалу. Властивості металів. Електроустаткування рухомого складу: Системи безпеки електровоза..	Попередня дисципліна-матеріалознавство, супутня електротехніка і схемотехніка.	1.Для чого потрібні контактори. 2. Назвати основні деталі контакторів. 3. Показати основні деталі контакторів на кресленнях, макетах 4. Назвати види контакторів	Опит, бесіда із студентами	Метод нагадування, задиктовка| основних понять, застосування дедуктивного методу. План: 1.Основні поняття про контактори. 2. Конструкція, креслення контакторів. 3.Розличия між видами контакторів.