52. Система управління в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.Р.).

На початку Визвольної війни вищим органом влади була Військова рада Війська Запорізького. Вона вирішувала найважливіші державні питання як воєнні, так і політичні: вибирала гетьмана і генеральний уряд, вирішувала питання зовн. політики. З 1649 падає роль Військової ради і зрозтає значення старшинських рад. Система управління складалася з 3 ступенів: Генерального, полкового та сотенного урядів.

Генеральний уряд був центральним органом управління. Обирався Військовою радою. Очолював уряд гетьман. Генеральний уряд був вищим розпорядчим, виконавчим та судовим органом. Також до уряду входили генеральні старшини:

Генеральний писар- зовнішні відносини, канцелярія.

Ген. обозний, ген. осавул, ген. хорунжий займалися військовими справами

Ген. суддя був вищою апеляційною інстанцією.

Ген. підскарбій – фінансова система.

Місцеве управління здійснювали полкові та сотенні уряди. Полковий уряд складався з полковника та полкової ради, яка обирала полкову та сотенну старшину. Сотенний уряд очолював сотник. Міста мали свою адміністрацію, її влада не поширювалась на козакі. У селах війти управляли селянами, а отамани – козаками.

53. Суди і процес в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.Р.)

У роки Визвольної війни була здійснена спроба відокремити судові органи від адміністративних. Були створенні Генеральний, полковий та сотенний суди. Генеральний суд був апеляційною інстанцією для полкових та сотенних судів.

Систему судових органів очолював гетьман, якому належала вища судова влада. Роль вищих судових органів виконувала також старшинська рада. Полкові та сотенні суди розповсюджували свою юрисдикцію на справи всього населення, яке проживало на їх території. Вони втручалися в справи магістерських судів. В ратушних містах судові ф-ї виконували міські старшини та отамани. Селян судили війти та сільські отамани.

54. Розвиток права в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.Р.)

Статут 1588 р. та магдебурзьке право були тільки на папері. Хоча магдебурзьке право було, але тільки в великих містах. У роки Визвольної війни були скасовані правові норми прийняті органами польської влади: “Устави на волоки” 1557, ординація козакам 1638 р., королівські і сеймові конституції тощо.

В Українській Козацько-Гетьманській державі вик. звичаєве козацьке право. Регулювало систему судочинства, називало злочини та покарання за них, організацію державної влади та управління. Це право виникло у процесі еволюції господарсько-побутових відносин людей, спиралось на “права та звичаї ” Війська Запорозького.

Також, великої ваги набирають гетьманські універсали, які мали загальнообовязкови характер. Універсали регулювали державні, адміністративні, цивільні, кримінальні та процесуальні стосунки.

Слід згадати про церковне звичаєве право – сукупність правил поведінки, які не отримали законодавчого підтвердження, але їх дотримувались.

На розвиток права також впливали міжнародні угоди, в яких знаходять ся номи цивільного та адміністративного права.