48. Правове становище селянства в українських землях у складі Російської імперії в кінці XVII – XVIII ст.

В Росії процес закріпачення був завершений ще Соборним уложенням 1649 р. Російські поміщики ставилися до селян як до рабів. Їхній приклад впливав на українських землевласників .Тому зростає залежність селян від панів, збільшуються державні повинності.

Українські землевласники з початку XVIII ст. добиваються від гетьмана видання універсал, що заборонив би перехід селян під страхом смертної кари. У 1721 універсал Скоропадського наказував не допускати селянських переходів. У 1739 Генеральна військова канцелярія під приводом запобігання втеч селян за кордон заборонила їхнє переселення. У 1760 гетьман Розумовський видає універсал, згідно якого селяни можуть переходити на інші місця, тільки з дозволу пана,при цьому все нерухоме майно залишалося у пана. У 1763 царський указ підтверджує цей універсал. Фактично це було затвердження кріпосного права в Україні. Катерина ІІ у 1783 указом остаточно заборонила перехід селян і закріпила їх за тими власниками, на землях яких вони проживали.Це означало повне закріпачення селян України.

49. Правовий статус Запорізької Січі у період Гетьманщини.

Багаторічне функціонування Запорозької Січі стало підготовчим етапом формування Української козацької держави. Там отримали перший досвід державотворення Богдан Хмельницький та його найближчі соратники, там була утворена основа майбутньої армії, саме Запорозька Січ дала державі перших воєначальників, адміністраторів, дипломатів.

Січ мала власні законодавчі та виборні виконавчі органи, оригінальну систему судочинства та права.

Джерелом права на Запорозькій Січі було звичаєве право, яке регламентувало діяльність суду, порядок укладання договорів та порядок користування майном і земельними угіддями, правила воєнних дій, види злочинів і покарань.

Судочинство і виконання вироків на Січі були публічними. При винесенні вироку судді враховували громадську думку щодо особи злочинця.

50. Зміна принципів, форм і методів управління в українських землях у складі Росії в другій половині XVII – XVIII ст.

На час підписання українсько-московського договору 1654 р. Україна була повністю незалежною. Очолював державу гетьман, якого обирала Генеральна рада. Гетьман мав широкі повноваження, але згодом Переяслівські, Глухівські, Конотопські статті обмежують права гетьмана. Після 1709 р при гетьмані засновується посада царського резидента, який контролював його діяльність. У 1727 р міністра-резидента було замінено на І Малоросійську колегію, якій належала вся повнота влади. У 1764 р указом Катерини ІІ було ліквідовано гетьманство остаточно. А управління Україною було доручено ІІ Малоросійській колегії.

Взагалі, Катерина мала на меті зрівняти Україну в методах і принципах управління з іншими частинами імперії.

Після введення в Україні системи влади і управління Російської імперії ІІ Малоросійська колегія була ліквідована.

51. Набуття українськими землями рис суверенної держави внаслідок Визвольної війни 1648-1654 р.Р.

Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин та осіб верховенство; незалежність держави в зовн і внутр. справах.

Існують певні умови та засоби, за яких гарантується держ суверенітет:

~Військова могутність держави

~Міжнародне визнання держави

~Волевиявлення народу, який бажає, щоб держава була суверенною

~Економічне забезпечення держави.

Козацьке військо було дуже велике, хоч його кіл-сть змінювалась. У зборівській кампанії налічувалось 300 тис. осіб, порівняно з арміями ін. Країн того часу, це була величезна сила. Під час Визвольної війни сформувалася добре організована, одна з найбільш боєздатних армій в Європі.

В 1648 р. Україна вступає в дипломатичні зв’язки з Росією, Туреччиною ті її васалами – Кримом, Молдовією та Трансільванією.На той час, це означало визн укр. державності.

Згодом, міжнародні зв’язки України розширилися – Венеуція, Швеція, Валахія.

Сама Визвольна війна свідчила про бажання укр.. народу до самостійного життя – суверенітету.

Щодо економічної незалежності, то з 1648 р. усі податки йшли не в казну Речі Посполитої, а до казни Війсьька Запорозького. Також існували податки на ввезені товари.

Отже, українські землі набували рис суверенної держави внаслідок Визвольної війни 1648-1654 р.р.