Висновки

У роки відродження в народній свідомості вирізблюється ідеал людини - громадянина суверенної України, який традиційно втілює в собі м'якість і ніжність вдачі, пісенність і музичність, доброту і милосердя, стійкість і незламність духу, вірність заповітам батьків і дідів та ін. Ці якості сучасного українця, його волелюбної душі і сонячної духовності є ніби ідеальним відображенням його буття, матеріальної основи життя, найбільших наших багатств - родючих чорноземів і розкішної природи України. Ідеали, інші духовні цінності рідного народу є водночас і загальнолюдськими цінностями. Виховання учнів в сучасній школі здійснюється в контексті національної і загальнолюдської культури, охоплює весь національно - виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.

Нині особливо актуальним є фундаментальне методологічне положення видатного українського психолога Г.С.Костюка проте, що виховувати - означає проектувати поступове становлення якостей особистості і керувати здійсненням окреслиних проектів. Національна програма виховання є результатом проектно-цільової діяльності, що враховує найважливіші компоненти навчально-виховного процесу, а саме : діагностування ; визначення й проектування педагогічних завдінь ; моделювання і прогнозування ; проектування і планування , організая різних видів діяльсті з учнями ; моніториг динаміки рівня життєвої активності вихованців ; корекція (самокорекцію) та регуляцію (саморегуляцію) відхилень у їхньому розвитку ; аналіз та прогнозуваня виховних ситуацій.

Список використаної літератури

1. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») // Освіта. – 1993. – №44-46.

2. Сабат Н.В. І. Ющишин про освіту і права народного вчителя // Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. – К.: УДПУ, 1997. – С. 164-167.

3. Сабат Н.В. Національне виховання учнівської молоді Галичини (1869-1914 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. – Івано-Франківськ, 1998. – 16 с.

4. Шульга Р.П. Соціокультурне середовище як простір ідентичностей та ідентифікації // культурні ідентичності та практики. – К., 2002.

5. Грабовський С. На що сподіватись нашій культурі? // Українська культура. – 2004. – №8. – С. 3.

6. Высоцкая Н. Транскультура или культура в трансе // Вопросы литературы. – 2004. – март-апрель. – С. 3-24.

7. Кушерець В.І. Аналіз знання як стратегічного ресурсу трансформації суспільства (світоглядно-методологічний аспект). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук. – К., 2003. – 41 с.

8. «Виховання особистості» навчально-методичний посібник. ; Київ, «Либідь». 2003

9. «Основи національного виховання» ( ч. 1 ) ; Київ/1993

10. «Основи шкільного виховання.» Навчальний посібник. ; І.О.Трукін , О.Г.Шпак ; Київ/2004

13