Розділ і. Завдання та інформаційна база аудиту короткострокових кредитів банків

Короткострокові кредити банків – сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

Короткострокові кредити банки можуть надавати в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Відповідно до П(С)БО 11 "Зобов'язання", поточні зобов'язання відображаються у Балансі за сумою погашення.

Кредити банків прямо не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, тому вони класифікуються як поточні зобов'язання тільки за умови їх погашення протягом 12 місяців з дати балансу, при цьому операційний цикл до уваги не береться.

Облік розрахунків ведеться на рахунку 60 "Короткострокові позики" у національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

По кредиту рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик), по дебету – сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення.

Кредитний договір укладають установа банку і підприємство; у ньому передбачається об'єкт кредитування, умови одержання і сплати позик, процентні ставки плати у кредит, строки, на які видаються позики. Тепер широко використовується комерційне кредитування, коли здійснюється реалізація товарів за умови розстрочки платежу.

Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контролює дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора - перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх.

Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з'ясовує, якими видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування, оформлення позик та їх погашення аудитор керується Інструкцією № 3 про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 № 121.

Таблиця 1.1

Конкретні завдання аудиту короткострокових кредитів банків

Загальні завдання аудиту	Конкретні завдання аудиту
1. Наявність	Перевірка наявності короткострокових кредитів банків на дату балансу за місцем їх знаходження шляхом проведення інвентаризації та шляхом звірки залишків по рахунку 60 з даними аналітичного та синтетичного обліку
2. Права і зобов’язання	Перевірка документів, які підтверджують наявність короткострокових кредитів банків (кредитні договори та договори позик, журнали рахунків, Головна книга, баланс)
3. Оцінка	Перевірка правильності визнання витрат на розрахунки за поточними кредитами, їх відображення у належній сумі (сумі погашення)
4. Факт події	Перевірка документів, які підтверджують здійснення операцій з короткостроковими кредитами банків (кредитні договори, перевірка даних реєстрів обліку кредитів і позик та звіряння їх з рахунками Головної книги).
5. Повнота обліку	-Перевірка того, чи всі короткострокові кредити відображені в обліку; -Перевірка повноти відображення короткострокових кредитів від первинних документів, регістрів звітності, чи належним чином вони відображенні; -Перевірка правильності кореспонденції рахунків з обліку кредитів і позик та відсотків за ними.
6. Подання і розкриття інформації у звітності	Перевірка відповідності відображення і розкриття інформації у фінансовій звітності прийнятим нормам бухгалтерського обліку, зіставлення із залишками у регістрах бухгалтерського обліку й у Головній книзі по всіх видах короткострокових кредитів (рахунок 60). Вивчення Балансу (рядок 500) на предмет правильності перенесення даних з Головної книги та облікових регістрів.

Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту. Нормативна база що використовується для організації перевірок, поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база – це відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту (основні закони які використовуються при аудиторській перевірки. Вони потрібні аудитору, щоби виявити законність та достовірність відображення господарської операції, відповідність ведення обліку та фінансової звітності проведення аналізу, складання висновку.

Внутрішня нормативна база – це облікова політика підприємства методичні, інструкції та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності підприємства (наказів, розпорядження, посадові інструкції.). Також при аудиті поточних зобов’язань підприємства слід використовувати дані первинних документів.

Також основним джерелом інформації для аудитора при перевірці зобов’язань підприємства є облікові регістри та фінансова звітність підприємства (табл. 1.2).

Таблиця 1.2