(10) Критика ідей класичної школи політекономії у працях н. Сеніора, ф. Бастіа та г. Кері.

Особливе місце серед західних економістів XIX ст. займає Насау Вільям Сеніор (1790—1864), який розвивав свої економічні міркування у руслі класичної традиції, однак мав власний оригінальний підхід до аналізу деяких економічних процесів та явищ.

Прагнення до прогресивних перетворень на основі принципів економічного лібералізму набуло подальшого розвитку у працях відомого французького економіста і публіциста Клода Фредеріка Бастіа (1801 —1850), автора блискучих нарисів, які користувались великою популярністю у Франції в 40-ві— 50-ті pp. XIX ст. Таким чином, вчений трактував цінність як відношення двох послуг. Він не погоджувався з тим, що в основі вартості лежить людська праця. Такий підхід, на думку французького дослідника, не пояснює, чому цінність випадково знайденої перлини еквівалентна цінності перлини, здобутої з величезними труднощами з дна моря.

Американська економічна думка XIX ст. розвивалась під впливом ідей англійської класичної політичної економії.

Найвідомішим виразником економічної думки в США у XIX ст. був Генрі Чарльз Kepi (1793—1879), у творах якого знайшли відображення оригінальні підходи до трактування основних економічних понять, запропонованих класичною політекономією.

У руслі ідей класичної школи Г.Ч. Кері розглядав політичну економію як науку про багатство, яка вивчає об'єктивні та незмінні економічні закони, аналогічні законам природи. Останні, на думку вченого, здатні забезпечити постійний економічний прогрес та економічне зростання. Виходячи з оптимістичного бачення перспектив розвитку суспільства, американський дослідник критикував Д. Рікардо та Т. Мальтуса за песимізм та провокування ворожнечі між класами і націями.

1. Критика ідей класичної школи в.Сеніора

Трудову теорію А. Сміта — Д. Рікардо не визнавали в різних країнах. На батьківщині економістів-класиків з критикою їхньої теорії виступив Вільям Нассау Сеніор (1790—1864), який в 1836 р. опублікував дослідження "Основні засади політичної економії", а рік поспіль — "Листи про фабричне законодавство". Виступаючи з критикою трудової теорії, В. Н. Сеніор дотепно писав: "За Смітом, законодавець євреїв був непродуктивним працівником". І далі: "Хіба лікар, що виліковує своїм приписом хвору дитину і таким способом зберігає їй життя на довгі роки, не виробляє тривалого результату?" — запитував Сеніор.

Згідно з цими міркуваннями економіст позитивно оцінював усі види людської діяльності, бо вони стосуються створення багатства. В. Сеніор корисною вважав працю мореплавців і вояків, прикордонну сторожу тощо, бо вони забезпечують умови господарювання. "Існують країни, зазначав він, де зовсім неможливо обробляти землю без охорони солдатами. І що ж! За кваліфікацією Сміта, зібраний врожай не є продуктом спільної праці тієї людини, яка ходить за плугом і тієї, яка поруч з нею йде зі зброєю в руках. На думку Сміта, тільки землероб є продуктивним працівником, а діяльність солдата — непродуктивна".

"Багатство нації, — на думку В. Сеніора, — залежить не від числового співвідношення між тими, хто виробляє послуги і тими, хто виробляє вартості, а від такої пропорції між ними, яка найбільше відповідає тому, щоб зробити працю кожного якомога плодотворнішою".

Заперечуючи поділ працівників на продуктивних і непродуктивних, В. Сеніор доводив їхню корисність. "Лікар, священик, учитель, — писав він, — можуть виробляти тільки засоби, за допомогою яких з більшою чи меншою імовірністю і з більшою чи меншою досконалістю будуть вироблені ці дальші результати... виробник цих засобів має право на винагороду навіть у тому разі, коли він і не добився успіху, не досягнув сподіваних результатів"3.

В. Сеніор розглядав теорію здержливості капіталіста, який завдяки заощадженням створює капітал, мовляв, капіталіст "здержується" від особистого споживання. Він висунув теорію, згідно з якою при 15-годинному робочому дні (така тривалість робочого дня була тоді в Англії) за перші 10,5 годин заміщається вартість авансованого капіталу, а протягом останньої години створюється прибуток. Отже, якщо скоротити робочий день до 10 годин, то повністю зникне прибуток, а це зашкодило би багатству Великої Британії, бо підірвало би мотивацію до підприємництва. Правда, від цієї концепції В. С. Сеніор згодом відмовився.

Що стосується його критики продуктивної і непродуктивної праці, то вона виявилася доволі конструктивною, як це засвідчили наступні періоди в розвитку економічної теорії[3, c. 108-109].