(15) Економічна теорія маржиналізму

Виникнення та суть маржиналізму.

В 70-х роках 20 ст. в економічній теорії виникла нова течія - маржиналізм , яка визначила напрям розвитку політичної економії . Основною ідеєю маржиналізму є дослідження взаємозв’язаних граничних економічних величин на всіх рівнях економіки. Суть маржиналізму: 1) Вартість визначається граничною корисністю речі, ступенем корисності. 2)Досліджуєчи граничну корисність , маржиналісти вводять поняття граничних величин. 3)Класична наука була спрямована на вирішення динамічних завдань , а маржиналісти вивчали економічні завдання. Важливе місце займав принцип рідкості .

Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать , що його основоположниками були німецькі дослідники Й. фон Тюпен та Г. Госсен та французькі Ж. Дюпої та О. Курно .

Й. Тюнен вважав що максимальний чистий доход землевласник може отримати , якщо сукупність граничних витрат на фактори виробництва буде дорівнювати граничній корисності продукту . Основна ідея концепції А. Курно полягла в тому , що економічні системи слід розглядати як замкнуті системи ринкових взаємозалежностей , що перебувають у рівновазі .

Англійський економіст С. Джевонс незалежно від інших розробив теорію , за якою співвідношення між товарами , що обмінюються , дорівнює оберненому відношенню їх корисностей . Маржиналісти у своїх дослідженнях використовували метод робінзонади (закрите господарство).

(16)Американська школа маржиналізму.

Д.Б.Кларк.

Наприкінці XIX ст. 3'являеться своєрідний американський варінт Teopії граничної корисності, засновником якого був професор Колумбійського університету Джон Бейтс Кларк (1847 — 1938)

Ocновнi його npaцi «Філософія багатства» (1889), «Розподіл багатства» (1899), «Проблеми монополій» (1901), «Суть економічної теорії» (1907) справили великий вплив на розвиток американської світової економічної думки. Кларку належить авторство так званого закону спадної продуктивності праці и капіталу, що його вчений поклав у основу власної Teopiї граничної продуктивності.

Спираючись на методологічні принципи австрійської школи Кларк стверджував, що основними факторами розвитку економіки є технологічний i моральний, а її основу становить окреме ізольоване господарство.

Головною проблемою політичної економіки Кларк називав проблему розподілу. У книжці «Розпод1л багатства» він доводив, що поділ суспільного доходу відбуваеться згідно з природним законом який забезпечуе кожному власникові фактора виробництва стільки багатства, скільки він створює.

На відміну від свoїx попередників Дж. Кларк розглядав чотири фактори виробництва:

1) капітал у грошовій формі;

2) капітальні блага (засоби виробництва i земля);

3) діяльність підприємця;

4) праця робітника.

(17) Економічні ідеї визвольного руху в Росії до реформи 1861 року.

Со 2 половины 18 век русская экономическая мысль развивалась вместе с борьбой народа против крепостничества, устои которой все боле подрывались. После петровских реформ в России стали быстро развиваться промышленность и товарное производств, развивался внутренний рынок, товарные отношения.

Рента продуктами, натуральный оброк, заменялась денной рентой, денежным оброком.

Крепостные не были заинтересованы в труде.

Возникла необходимость ликвидации крепостного строя. Крестьянство было главной революционной силой на всех этапах антикрепостнической борьбы . Его первые организованные выступления проявились в восстаниях под руководством Степана Радина, Емельяна Пугачева. Народные массы надеялись получить землю от «хорошего царя», требования восставших народных масс в войне которую возглавил Е.Пугачев нашил выражение в «Прелестных грамотах» здесь писалось, что «злодеи – дворяне обратили всю Россию, себе в подданство, а Пугачев решил нард от и злодейского тиранства. Освободить и учинить во всей России вольность».

Манифесты призывали к уничтожению помещиков – «разорителей крестьян, провозглашали право крестьянства на помещичье имущество, поскольку оно создано было трудом крестьян.

А.И.Герцен и Н.П.Огарев отдали всю жизнь делу освобождения русского народа, начав политическую борьбу как дворянские революционеры, они стали затем выдающимися деятелями русской революционной демократии. «Крещенная собственность», «К старому товарищу», «Разбор нового крестьянское уложение», «Настоящее ожидание» –Огарев .

В качестве исходного начала своих экономических идей Герцен и Огарев выдвигали критику крепостничества. Они ясно высказали, что экономическая суть крепостничества заключена не только в собственности помещиков на землю, но и в личной зависимости крепостных от помещиков. В системе внеэкономического принуждения.