(2) Економічна думка стародавнього Сходу.

Одні з перших відомих нам памяток екон.думки стародавнього Сходу належать до літератури стародавнього Єгипту. В них знайшли своє відображення численні питання організації та управління державним господарством, уявлення про власність, рабство,товарно грошові відносини. Про екон. думку стародавнього Єгипту можна дізнатися насамперед з творів держ. чиновників.

Одним із найдавніших центрів людської цивілізації була Месопотамія (Дворіччя). У державах цього регіону швидко розвивалися приватна власність та товарно грошові відносини. Держава намагалася за допомогою законодавства регулювати екон. діяльність населення. Відомою памяткою екон. думки 18 ст.до н.е. є закони вавілонського царя Хаммурапі. Текст законів складається зі вступу, 282 статей та підсумку. Основна мета законів – усебічне зміцнення екон. влади держави.

Екон.думка стародавньої Індії була оповита релігійною оболонкою. Екон. проблеми окремо не досліджувалися. Писемними джерелами були релігійні трактати. Буддійське вчення проповідує відмову від власності як необхідну умову досягнення нірвани. Велика кількість брахманістських творів грунтується на концепції трьох цілей життя – релігійного обовязку, матеріальної вигоди та любові. Найвідомішими книжками про обовязок є “Закони Ману”, про вигоду – “Артхашастра”, про кохання – “Камасутра”.

Екон. думка старод. Китаю виникли та розвивалися у рамках філософських та політичних вчень. Основними напрямами суспільної думки були конфуціанство, легізм , даосизм, та моїзм.

Провідний напрямок було конфуціанство. Його назва походить від імені засновника – Конфуція (Кун – цзи). Його твір “Бесіди й міркування”. Йго вчення захищало архаїчні стосунки. На його думку правитель мав дотримуватись економії у витратах та дбати про людей.

Школа легістів виніила у 6-5 ст. до н.е. Одним із засновників був Лі Куй. Він склав “Зведення “ усіх наявних до нього законів, створив учення про найповніше викор. землі.

Погляди Шан Ян викладено у “Книзі правителя області Шан”. Він вважав що держава процвітає завдяки землеробству і війнам.

Засновником школи моїстів був Мо Ді. Його вчення викладено в книзі “Мо – цзи”. Моїсти виходили з принципу природної рівності всіх людей ,засуджували рабство. Вони вважали фізичну працю джерелом багатства.

(3) Економічна думка середньовіччя.

Економіка середньовіччя була переважно аграрною домінувало аграрне господарство. Середньовічні трактати містять численні конкретні господарські поради , різноманітні практичні рекомндації і водночас мало теооетичних узагальнень, спроб осмитслення економічних процесів та явищ. Основними джерелами економічної думки середньовічного сусп-ва є юридичні та церковні памятки. Особливістю ек. думки середньовіччя є те що вона приділяла увагу питанням управління країною ,с\г як головної галузі ек-ки, ремесла і торгівлі як допоміжних.

Проблема общини знайшли своє відображення в "Салічній правді" ”Салічна правда” свідччить про поступове ввиникнення індивідуально-родинної власності.

Інша памятка зх-європ.ек-ї думки раннього середньовіччя "Капітулярій про вілли"Карла Великого дає уявлення про організацію і управління вотчиною.

Господарство мало натуральний характер.

Найбільшим авторитетом середньовіччя був Фома Аквінський .В своїх поглядах на політичний і соціальний устрій сус-ва він виступав за централізацію влади і визнавав соціальну ієрархію. Природну підставу для станової ієрархії Ф.А. бачив у поділі праці. Приватна власність була необхідним інститутом людського життя. Обмін повиенн здійснюватись без обману і заради спільної користі. Ціна товару є справедливою тоді коли враховується кількість праці затрачене неї у в-во. За Ф.А. гроші є результатом домовленності між людьми. Їх призначення полегшити справедливий обмін.