- •Еволюція економічної теорії.
- •1.2. Предмет економічної теорії.
- •1.3. Економічні закони та категорії.
- •1.4. Методологія економічної теорії.
- •1.5. Функції економічної теорії.
- •1.6. Місце економічної теорії в системі економічних наук.
- •2.2. Товарне господарство: просте та капіталістичне.
- •Товар та його властивості.
- •Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.
- •Закон вартості, його функції. Вартість і ціна товару.
- •4.1. Еволюція форм мінової вартості.
- •4.2. Функції грошей, їх види.
- •5.1. Загальна формула капіталу та її суперечності.
- •5.2. Робоча сила як товар, її властивості.
- •5.3. Капітал постійний і змінний, основний та обіговий. Амортизація.
- •5.4. Види та норма додаткової вартості.
- •4 Години - необхідний робочий час, 4 години - додатковий робочий час.
- •Виробничі витрати, прибуток, його норма та маса.
- •Кругообіг та обіг капіталу.
- •Середній прибуток, ціна виробництва.
- •7.1. Торговий капітал.
- •Позиковий капітал.
- •Земельна рента.
- •8.1. Умови, структура, функції, інфраструктура ринку.
- •8.3. Конкуренція і монополія в ринковій економіці.
- •9.1. Форми і методи державного регулювання економіки.
- •9.2. Національні моделі державного регулювання.
- •9.3. Функції держави в ринковій економіці.
- •10.1. Форми суспільного відтворення, його показники.
- •11.1. Причини, структура, види економічних циклів.
- •11.2. Антициклічна політика держави.
- •12.1. Безробіття. Його види та наслідки.
- •Завдання до модульної контрольної роботи
- •Питання на іспит:
- •Перехідна економіка: риси, зміст.
- •Реформування фінансово-кредитної системи в Україні.
- •Специфіка, мета, зміст приватизації в Україні.
- •Довідковий матеріал
- •Рекомендована література:
-
5.3. Капітал постійний і змінний, основний та обіговий. Амортизація.
Вперше поділив капітал на постійний і змінний К.Маркс.
Постійний капітал (с) – частина капіталу, авансована на придбання засобів виробництва (машини, верстати, будівлі, споруди, сировина, паливо, тощо), в процесі виробництва не збільшує своєї вартості і відповідно не створює додаткової вартості, а переноситься конкретною працею на новостворений продукт у формі амортизації.
Змінний капітал (v) – це частина капіталу, авансованого на придбання робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва, тобто створює не тільки власний еквівалент, а й додаткову вартість.
Змінний капітал у вигляді номінальної заробітної плати належить до поточних затрат виробництва капіталіста. Робоча сила в процесі виробництва не тільки відтворює свою власну вартість, а й створює надлишок вартості – додаткову вартість, яка утворює прибуток капіталіста. Тоді можна стверджувати, що прибуток капіталіста – це неоплачена праця робітника.
Припустимо, що перед нами ткацьке виробництво, робітники перетворюють бавовну у пряжу. Робочий день - 8 годин. Денна вартість робочої сили – 30 грн., усі засоби виробництва зношуються за рік. У першу половину робочого дня перероблюють бавовну на 40 грн., засоби виробництва зношуються на 20 грн. Ці 60 грн – це стара вартість, яка існувала ще до процесу виробництва у вигляді сировини та верстата, і переноситься на новий продукт – пряжу – конкретною працею робітника. Але праця робітника водночас є абстрактною працею, якою він створює за 4 години нову вартість, яка дорівнює 30 грн. Таким чином, робітник створює еквівалент вартості робочої сили в 30 грн. Усього створена вартість 90 грн. Але договір укладений на 8 годин робочого дня, тому робітник працює 8 годин, не дивлячись на те, що він вже створив еквівалент своєї вартості. В другу половину робочого дня перероблюється бавовни на 40 грн., засоби праці зношуються на 20 грн., робочий створює нову вартість у розмірі 30 грн.
Таким чином, за 8 годин робочий переніс вартість засобів виробництва на новий товар, яка дорівнює 120 грн., і створив нову вартість в 60 грн., із них лише 30 грн. призначаються йому на заробітну плату, а 30 грн. утворюють додаткову вартість, є неоплаченою працею робітника, яка привласнюється капіталістом
Та частина робочого дня, протягом якої працівник створює вартість робочої сили, є необхідний робочий час, а праця, витрачена протягом цього часу, є необхідна праця. Та частина робочого дня, протягом якої робочий створює додаткову вартість, є додатковий робочий час, а праця, витрачена протягом цього часу – додаткова праця.
Тоді формулу вартості можемо записати наступним чином: W=c+v+m.
Різні частини постійного капіталу переносять свою вартість на новостворений продукт неоднаково. Верстати, машини, устаткування, виробничі споруди беруть участь у виробництві протягом багатьох років, переносячи свою вартість поступово і частинами. Сировина, паливо, електроенергія та ін. у процесі виробництва повністю споживаються і переносять всю вартість на новостворений продукт. Тому виникла потреба в додатковому розмежуванні капіталу за критерієм способу перенесення різних частин постійного капіталу на новостворений продукт.
Основний капітал – частина виробничого капіталу, вартість якого переноситься на продукт поступово і повертається до підприємця у грошовій формі частинами, використовується у процесі виробництва більше одного виробничого циклу.
Обіговий капітал – частина виробничого капіталу, який повністю переносить свою вартість на готову продукцію і повертається до підприємця після реалізації товару.
Основний капітал зношується.
Фізичне зношування – це поступова втрата елементами основного капіталу своєї споживчої вартості внаслідок експлуатації та впливу зовнішнього середовища. Утрачена частина вартості внаслідок фізичного зносу переноситься на новий товар у формі амортизації.
Моральне зношування основного капіталу – це зниження його вартості незалежно від ступеня фізичного зносу внаслідок НТП і зростання продуктивності праці. Воно не переноситься на новий товар.
Моральне зношування має дві основні форми:
-
Втрата основним капіталом частини вартості без втрати споживчої вартості завдяки зростанню продуктивності праці в тих галузях, які виготовляють аналогічну продукцію з меншими затратами праці. У результаті вартість старих основних фондів визначає новий, нижчий СНРч. Рівень цін на нові види аналогічної продукції зумовлює втрату старими основними фондами частини своєї вартості.
-
Втрата основним капіталом частини вартості зумовлена появою досконаліших і продуктивніших машин і технологій внаслідок запровадження досягнень НТП. Це призводить до втрати частини вартості і споживчих якостей старого устаткування, оскільки його застосування стримує зростання продуктивності праці. Вартість старої техніки знижується пропорційно ступеню зменшення її ефективності, незважаючи на величину фізичного зносу.
У першій формі моральне зношування не позначається на термінах використання устаткування, а друга форма передбачає необхідність скорочення строків служби.
Під амортизацією розуміють заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт, що виробляється. Щоб своєчасно замінювати основні фонди, на підприємствах утворюють амортизаційний фонд, до якого перераховують кошти в міру зносу основного капіталу. На момент зношення речових елементів основного капіталу в амортизаційному фонді накопичується сума грошей, що забезпечує заміну зношених елементів основного капіталу або їх капітальний ремонт.
В Україні з 1991 року підприємства отримали право проведення прискореної амортизації за рахунок скорочення амортизаційного періоду, а діючі норми амортизації вдвічі збільшено. На сьогоднішній день в Україні діють такі річні норми амортизаційних відрахувань: для будівель, споруд, передавальних пристроїв – 8%, для транспортних засобів – 40%, інформаційних систем та обчислювальних пристроїв – 60%, інші основні фонди – 24%.