0. 7.1. Торговий капітал.

У формі купецького капіталу виникає задовго до капіталізму, ще при третьому суспільному поділі праці – відокремленні торгівлі. Головна відмінність між купецьким капіталом та торговим полягає в тому, що купецький капітал джерелом прибутку мав нееквівалентний обмін. Торговий же капітал є породженням промислового капіталу та виступає як його відокремлена форма.

На ранніх стадіях розвитку капіталізму промисловий підприємець сам займався і виробництвом, і реалізацією свого товару. В міру зростання масштабів виробництва, його ускладнення така відсутність спеціалізації негативно впливала на швидкість обігу капіталу, виникла об’єктивна необхідність в спеціалізації промислового капіталіста на виробництві, а торгового капіталіста – на реалізації товару. Торговий капітал виникає з товарної форми промислового капіталу. Різниця між торговим та товарним капіталом: товарний виступає як певна сума товарів з певною кількістю уречевленої в них вартості та споживчої вартості; торговий – це капітал, що обслуговує процес перетворення товарної вартості в грошову у сфері обігу.

Торговий капітал – відокремлена частина промислового капіталу, яка спеціалізується на перетворенні товарного капіталу в грошовий. Він виконує функцію промислового капіталу в сфері обігу. Виступає лише у двох формах: Г-Т-Г’.

Торговий капітал виконує подвійну роль в умовах розвинутого товарного виробництва:

1. з одного боку, він прискорює обіг сукупного капіталу за рахунок спеціалізації виробника на виробничих операціях, а торговця – на операціях купівлі-продажу; внаслідок спеціалізації підвищується продуктивність праці в обох сферах;

2. з іншого боку, від виробника до споживача може вибудуватись ціла низка торговців-посередників, дистанція між виробником і споживачем збільшується, це перешкоджає зворотному потоку інформації від споживача до виробника про його вподобання, зміну смаків і може призвести до накопичення товарів у будь-якого з посередників, як наслідок, до загострення кризи надвиробництва товарів.

Виникає питання: якщо торговець лише вкладає гроші у товари та знову продає їх, не додаючи у їх вартості нічого, то звідки береться його прибуток? Джерелом прибутку торговця є додаткова вартість, створена ще в процесі виробництва товару. Виробники діляться частиною створеної на їх підприємствах їх робітниками додаткової вартості за те, що торговці беруть на себе функції реалізації товарів, що відповідає інтересам і торгових, і промислових капіталістів, а тому збільшує їх норму прибутку через прискорення обігу сукупного капіталу.

Торговий капітал приймає участь у стихійному переливанні капіталу та вирівнюванні норми прибутку на середньому рівні.

Яким чином розподіляють між собою додаткову вартість, створену у виробництві, торговці та промисловці?

Припустимо, що промисловий капітал дорівнює 900 млн. грн. і розподіляється таким чином: 720с + 180v (m′=100%, весь основний капітал переноситься на продукт протягом одного року, або одного циклу виробництва). Тоді вартість виробленого товару:

W=720с + 180v +180m = 1080, a p′ = (180/900)*100% = 20%

Для реалізації цього товару торгові підприємці авансують капітал у сумі 100 млн. грн., тоді весь авансований капітал протягом року:

Кав= 900+100=1000 (млн. грн.), а середня норма прибутку

р′= (180/1000)*100%=18%.

Це значить, що і промислові, і торгові підприємці одержать 18% прибутку на вкладений капітал, а саме: промисловий капіталіст одержить 900*0,18=162 млн. грн., а прибуток торгового капіталіста буде дорівнювати 100*0,18=18 млн. грн. Звідси випливає, що ціна виробництва:

ЦВ= 720с + 180v + 162p_к + 18р_т = 1080 млн. грн.

Таким чином, торгові капіталісти купують товар за ціною, що нижча за суспільну ціну виробництва (900+162=1062 млн. грн.), а реалізують за суспільною ціною виробництва 1062+18=1080 млн. грн.

Первісний грошовий капітал, що авансований на купівлю товарів, після їх реалізації повертається знову до торгового капіталіста і знову вкладається в купівлю товарів. Тому цей грошовий капітал не впливає на величину вартості товару, він тільки змінює форми вартості з грошової на товарну (і навпаки).

Торговий капітал = капітал обігу + витрати обігу (чисті та додаткові)

Чисті витрати обігу – витрати, що обумовлені процесом купівлі-продажу: заробітна плата торгових робітників, бухгалтерський облік торговельних операцій, утримання торгівельних контор, реклама товарів. Працівники, що зайняті безпосередньо продажем товарів, розрахунками за купівлю-продаж товарів, не створюють нову вартість чи споживчу вартість. Тому ці витрати відраховуються з прибутку торговця, а тому він прямо зацікавлений у їх зменшенні.

Додаткові витрати обігу – це ті, що пов’язані з продовженням виробничих процесів у сфері обігу; це все те, що повинен робити (і часто робить) промисловий капіталіст, але частково передається у сферу обігу - упакування товару, його сортування, фасування, зберігання, транспортування до кінцевого або проміжного споживача. Ця праця створює нову вартість та споживчу вартість, тому додаткові витрати входять до вартості товару, збільшують вартість, відшкодовуються з цієї вартості, а не з прибутку підприємця.