§ 8. Класифікація словосполучень

Залежно під принципу, що береться за основу, словосполу­чення можуть класифікуватися по-різному. За структурою (кількістю складових частин) вони поділяються на дві струк­турні моделі (типи): прості й складні.

Прості словосполучення переважно двочленні (бінарні), що складаються з двох повнозначних членів, з яких один є голов­ним (стрижневим), а другий—залежним. Такі словосполучення означають одне розчленоване поняття: зелений гай, духмяне поле, вчитися в університеті, написати листа, дуже швидко та ін. До простих словосполучень належать також словосполучен­ня з аналітичними синтаксичними формами, що нерідко екві­валентні двослівним словосполученням (пор.: буду читати книжку — читатиму книжку, прочитаю книжку, найбільш уживане слово — найуживаніше слово), а також словосполу­чення із залежним компонентом, вираженим нерозчленованим словосполученням чи фразеологізмом, що також може бути еквівалентним одному слову (пор.: любить точити ляси — лю­бить поговорити, хлопчина тринадцяти літ — тринадцяти­літній хлопчина, баскетболіст високий на зріст — високорослий баскетболіст).

19

Складні словосполучення — це словосполучення, в яких будь-який із компонентів поширений повнозначними словами. Вони можуть утворюватися поширенням: 1) простого слово­сполучення залежним від нього словом {швидко йти вулицею, захоплено читати роман, дуже рішучий у діях, найближчий друг брата); 2) головного слова залежним від нього словосполучен­ням (перевірка домашнього завдання, написати курсову роботу, будинок з гарним фасадом); 3) головного слова двома залежни­ми компонентами, які граматично між собою не пов'язані (пор.: написати листа братові — написати листа і написати братові; підвезти товариша на машині — підвезти товариша і підвезти на машині).

За характером зв'язку компонентів розрізняють такі словоспо­лучення: 1) синтаксично вільні; 2) синтаксично нерозкладні (невільні). Синтаксично вільні словосполучення, щоразу вільно утворюючись у момент мовлення, легко розкладаються на скла­дові частини, причому лексичне значення повнозначних слів, що є компонентами таких словосполучень, повністю зберігаєть­ся й обидва вони виступають як окремі члени речення (пор.: читає книжку — він із захопленням читає книжку, де читає — присудок, а книжку — додаток). Синтаксично нерозкладними (невільними) є словосполучення, що синтаксично не розчлено­вуються на складові компоненти й виконують у реченні єдину синтаксичну функцію, виступаючи одним членом речення, хо­ча й складаються з лексично самостійних, повнозначних слів. У таких словосполученнях один із компонентів лексично по­слаблений (словосполучення підвищеної потужності, високий на зріст, нової конструкції у висловах трактор підвищеної потуж­ності, баскетболіст високий на зріст, машина нової конструкції, де вони виступають у функції означення). До синтаксично не­розкладних належать також словосполучення три дні, кілька учнів, п 'ять зошитів, багато людей тощо, у яких стрижневі сло­ва (три, кілька, п 'ять, багато) лексично пов'язані з другим ком­понентом, а все словосполучення виступає як один член речен­ня. Такими є і фразеологізовані словосполучення, що в реченні виступають у ролі одного члена речення, а своїм значенням співвідносні з окремим словом (наприклад: замилювати очі — обманювати, прикусити язика — замовкнути, пекти раків — червоніти, продавати зуби — сміятися та ін.).

Залежно від морфологічного вираження головного сло­ва серед словосполучень виокремлюють три основні типи: 1) іменні; 2) дієслівні (вербальні); 3) прислівникові (адвер­біальні).

В іменних словосполученнях головним словом можуть бути іменник, прикметник, числівник, займенник. Залежно від того,

20

яка з іменних частин мови виступає у ролі головного слова, розрізняють чотири підтипи їх: 1) іменникові (субстантивні); 2) прикметникові (ад'єктивні); 3) числівникові (нумеральні); 4) займенникові (прономінальні).

В іменникових словосполученнях головним словом є імен­ник, з яким поєднуються: 1) іменники в усіх непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них: берег річки, вогні маяка, цвіт яблуні, вітер з моря, прогулянка до лісу, мрії про подорож:, ніч перед боєм; 2) прикметники: чисте небо, київські каштани, бать­кова хата, свіже повітря, найвищі показники, студентський ансамбль; 3) порядкові числівники: перший рік, третій удар, двадцяте століття; 4) займенники, співвідносні з прикметни­ками: моя книжка, наша епоха, кожний день, якийсь поїзд, увесь місяць; 5) дієприкметники: пожовкла трава, написана стаття, замерзла вода; 6) прислівники: читання вголос, полювання взим­ку, шапка набакир; 7) інфінітив: бажання вчитися, майстер го­ворити.

У прикметникових словосполученнях у ролі головного сло­ва виступає прикметник, який поєднується: 1) з іменником у непрямих відмінках з прийменниками і без них: повний енергії, сильні духом, скупий на слова, хворий на грип, запальний з ди­тинства; 2) з прислівником: занадто запальний, дуже цікавий, завжди радісний; 3) з інфінітивом: схильний узагальнювати, здатний працювати, готовий відповідати; 4) із займенником: потрібний мечі, справедливий до нього, зручний для мене, при-емнип для всіх.

У числівникових словосполученнях головним словом є по­рядковий, кількісний, збірний або дробовий числівник, який може сполучатися: 1) з іменником: перший за списком, три то­вариші, один з братів, п'ятеро дівчат, півтора відра; 2) з кількісним числівником: перші два, один із трьох; 3) із займен­ником: третій від нас, один з них; 4) з прислівником: другий знизу, третій справа.

У займенникових словосполученнях головним словом є означальний, неозначений або вказівний займенник, з яким по­єднуються: 1) прикметники: хтось чужий, щось нове; 2) імен­ники: дехто з дівчат, хтось зі студентів, той із пасажирів, щось із речей; 3) займенники: хтось із нас, кожний з них.

У дієслівних словосполученнях головним словом виступає дієслово в усіх його формах, а залежне може бути виражене:

1. іменником у непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них: читати (читаю, читатиму, читав, читав би, читай­ те, читаючи) книжку, допомогти порадою, писати олівцем, писати на адресу, приходити без запізнення, стукати у двері;

2. ційменником у різних відмінкових формах: шанувати його,

21

переживати за нього, працювати без нього (з ним, за нього); 3) прислівником: гарно малювати, повернутися влітку, йти на­зустріч, двічі приходити; 4) інфінітивом: учитися малювати, ре­комендував прочитати, просить залишитися; 5) дієприслівни­ком: іти не оглядаючись, писав не зупиняючись, читав захоплю­ючись.

У прислівникових словосполученнях головним словом є при­слівник, який може поєднуватися: 1) з іменниками (з приймен­никами і без них): вище дерева, нижче хати, високо над головою, низько над землею, далеко за річкою, вдосвіта перед ранком; 2) із субстантивованими словами: далеко від рідних і близьких, ра­зом зі старшими; 3) із займенниками (зрідка): далеко від нас, краще за всіх; 4) з прислівниками: зовсім повільно, досить швид­ко, трохи швидше, дуже рано, дуже добре.

Найпоширенішими словосполученнями в українській мові є іменникові й дієслівні.

Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —

С. 181—213. Дудик П. С. Словосполучення в українській літературній мові. — К.,

1998. —С. 132. Синтаксис словосполучення і простого речення. — К., 1975. — С. 85—

185.

Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної укра­їнської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 19—68. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білоді-

да. — К., 1972. — С. 51-117. Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,

1994. С. 21 33. Удовиченко Г. М. Словосполучення в сушеній українській літературній

мопі. К,, 1968. Укриши кап граммнтика. — К., 1986. — С. 252—282.

Вправи

Вправа 1. Зіставте слова і словосполучення. Що означає слово? Що озна­чає словосполучення? Що спільного між ними?

гай зелений гай

синій синій від холоду

сміятися голосно сміятися

приміряти приміряти сукню

швидко дуже швидко

ліворуч повернути ліворуч

праворуч дорога праворуч

три три роки

моє моє бажання

22

блакитні річки тремтіти акордом дві берези перший льодок такі вітри дах хижки сухо поламатися

Вправа 2. Зіставте словосполучення і речення. Що означає словоспо­лучення? Яку роль у мові відіграє речення? Чому змінюються (якщо зміню­ються) форми головних і залежних слів словосполучень у реченні?

Тихо пливе блакитними річками льон (М. К.).

Вечірнє повітря все ще тремтить живим акордом завмираючих звуків (М. К.). Дві берези біля двору поклонилися до ніг (А. М.).

Вранці прокинешся — не засміється сон­це — на сонці вже перший льодок (77. Ф.). В такі вітри опадає кора з висохлого дере­ва (Вал. ПІ.).

На даху хижки тривожно клекотіла леле-чиха (В. Д.).

Скляний тихий хруст зашерх у калюжах, сухо поламавсь, — перші подихи зими ви­сушили соки днів (В. Пол.).

Вправа 3. Використовуючи наведені речення, поясніть особливості су­рядного та підрядного синтаксичного зв'язку.

1. Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! (У/. У.). 2. А солов'ї ридають серед саду, а сад горить (А. М.). 3. Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ла­маючи лід (В. Сос). 4. Щасливий, хто сни має милі (Л. У.). 5. Встала весна, Чорну землю сонну розбудила, Уквітчала її ряс­том, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю, убрану весною, Вранці зустрічають... (Т. Ш.). 6. Тра­вонько, травонько, зеленись, Золотому сонечку поклонись, Щоб розквітла яблунька на горі, Щоб всміхалась весело дітворі (Г. Л.).

Вправа 4. Виділіть граматичні основи речень. Як називаються син­таксичні відношення, що характеризують граматичну основу речення? Чому граматичну основу речення не слід вважати словосполученням?

1. Косарі вмиваються до сонця Чистою, стуленою водою З голубої, доброї криниці (М. Р.). 2. В зернині кожній на колос­кові ми думами переплелись (О. Ю.). 3. Над бродом тихенько-тихенько стрепенулася пісня (М. С). 4. Десна несла свої води повз верболози, омивала невисокі піщані береги (70. 3.). 5. Все довколишнє мов мармурове (77. В.). 6. Раділи і садок, і поле, і пилина (Л. Г.). 7. Сніг з морозом поморозив всі на полі квітки (Д У.). 8. Доки в серці зернина вогню не погасне, доти людина воістину в думі живе (Б. О.).

23

Вправа 5. З наведених прикладів випишіть словосполучення. Які по­єднання слів до словосполучень не належать?

Материнський рушник, мати вишивала, вишивала і раділа, просила долю, сповнений краси, розпростерти крила, на по­куті, жар-птиця, каганчик-бликунець, дзінь-дзінь, розквітла вишня, говорила з вітром, кидати на вітер, запах чебреців, на схилах балок, гомінке роздолля, більш вільний, дуже вільний, буду вірити, найчарівніший край, найбільш чарівний, дозрілий хліб, хліб дозріває, земля має родити колос, вишумовуючи зо­лотим литвом дозрілого хліба.

Вправа 6. Назвіть засоби вираження синтаксичних відношень у сло­восполученнях. Зіставте їх із засобами вираження синтаксичних відно­шень у реченні.

1. Слово — найтонше доторкання до серця; воно може ста­ти і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом... Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживи­ти, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію і одухо­творити, викликати посмішку і сльози, породити віру в люди­ну і зародити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину (В. С). 2. Люблю слова, що повнодзвонні, Як мед, пахучі та п'янкі, Слова, що в глибині бездонній Пролежали глухі віки. 3. Галява простора. За лісом, наче скибка кавуна, ущербний місяць. Мла напівпрозора (З те. М. Драй-Хмари). 4. Непорушна згода поля, людини, дня (//. Ф.). 5. Згода непорушна.

Вправа 7. Із кожного реченим пипиіпі 11. усі можливі прості словоспо­лучення. Нишачтсу них головне Належне слова. Користуйтеся при цьому умовними позначками.

Зразок: Котиться марево над селом та нивами (А/. К.)

де?

де?

І

І У

котиться над нивами.

Котиться над селом;

1. Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. К.). 2. Хати примощувались над шляхом і темніли горбати­ми ластів'їними гніздечками (Є. Гуц.). 3.1 травинка щонаймен­ша вгору тягнеться, увись (О. Ю.). 4. Піднімуся вгору, вгору буровієм, буроломом з блиском, з громом (Г. Ч.). 5. Виходить дівчина із хати відро з криниці набирати {А. М.).

Вправа 8. Випишіть із речень прості словосполучення. Визначте, які складні найменування явищ дійсності вони позначають: предмет і його ознаку; предмет і особу чи інший предмет, яким цей предмет належить;

24

дію і предмет, якого ця дія стосується; дію і знаряддя дії; дію та її ознаку; дію та інтенсивність її вияву; дію і простір її поширення; дію і час її здійснення; дію і причину її здійснення; дію і мету її здійснення; дію і умо-иу її здійснення тощо. Подайте схеми цих словосполучень. Доберіть ана­логічні приклади. Відповіді запишіть до таблиці:

Значення словосполучення	Словосполучення з речень	Будова словосполучення	Аналогічні приклади
предмет і його ознака	осінньою негодою	іменник + узгоджений з ним прикметник	несподіваною зустріччю

1. В річку золота згори Капле срібло щиродзвонне, Прилеті­ли, прибули жайворони (Я. С). 2. Зворохобилися айстри при-осіннім сонцелетом, Проминальною порою, падолистом деруч-ким (Л. К.). 3. Хай яблука останнього достою в мої червоно­бокі виснуть сни. 4. Вітчизно, матере, жоно! Недоля ця, коли б не ти, мене б косою підкосила... (З те. В. Стуса). 5. Ввійшовши, я поздоровкався, поцілував руку й сів у кріселку близько вікна (М. Д.-Х.). 6. Понесусь над сонним краєм, степом, гаєм (Г. Ч.). 7. Пішов кобзар по вулиці — з журби як заграє (Т. Ш.). 8. Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не помре (А/. Р.).

9. Стеля од вітру сиплеться, а при воді зовсім розкисне (В. Л.).

10. Не женись ча похвалою, а з усіх сил намагайся робити по­ хвально (//. К.). 11. Сміливість від знань виростає (Н. те.).

Вправа 9. У поданих реченнях знайдіть синтаксично вільні і синтак­сично нерозкладні словосполучення. Випишіть їх у дві колонки.

1. Тисячі листівок пройшли через Юркові руки (В. Коз.). 2. Частина кімнат пустувала (Ю. 3.). 3. На перон вибігло двоє військових (Ю. Я.). 4. Серпень з вереснем стискають один од­ному правиці (М. А). 5. Трудитись має кожен, як бджола (Д. П.). 6. Бистрі, дужі, сильні духом, ідемо у дружбі ми (М. Т.). 7. Три тополі в орнім полі посадили школярі {А. М.). 8. Хто що знає, тим і хліб заробляє (Н. те.). 9. Всю зиму піднімалися води Дніп­ра, заливаючи плавні, озера (О. Довж.).

Вправа 10. Утворіть складні словосполучення, поширивши головне ибо залежне слово (чи головне і залежне водночас) простих словосполу­чень пояснювальними словами. Складіть твір-мініатюру, використову­ючи опорні словосполучення.

Зелена галявина, сюрчання коників, чудний гомін, шелест жита, перебігати з нивки, освіжати билинку, розбуркувати

дуту.

Вправа 11. Усно виділіть з речень прості словосполучення і випи-міі 11.1 кладні. Які особливості їх структури порівняно зі структурою про-

25

стих? ПояоніТк НЯНИНІМ СПІВ крилас, нетрі, левади, лози, верболіз, вер-бодозні.

На побережжі

Жайворонить високий крилас, а кругом — верболозні нетрі, Метелик непрудкокрилий плутається в повітрі. Любо йти на озера й луки: в цю благодатну мить благословляють незримі руки тих, в кого серце болить. Ніхто не нагонить іззаду, спереду не видно нікого. Лози. Піски. Левади. Я загубив дорогу.

М. Драй-Хмара

Вправа 12. Із поданого уривка випишіть словосполучення, згрупував­ши їх за морфологічним вираженням стрижневого слова. Які підтипи словосполучень з урахуванням частини мови залежного слова виявлено серед іменникових? Які дієслівні форми можуть бути головним словом у дієслівних словосполученнях?

Коли пожовкне листя

Падає, падає листя.

Падає листя пожовкле на твою голову, на руки. В прозоро-блакитному, ніжно-холодному, сонячному повітрі жовті-жовті сльо'іи жшпо :ш минулим. Падають нечутні і тануть, як умираючий лебединий сміх лоскотною тихою тугою радісною небуття.

Оповитий рочмаїто-жовтим серпанком осені садок задумано конав. Шемрали верхівля дерев тобі про останнє...

... Осінь -- то вогненний птах, що, майнувши злотопломін-ним крилом, сконає, спопеліє дощенту. Шалений танок різно­барвної смерті, що ниже в бурштинове намисто гаї і садки...

Г. Михайличенко

Вправа 13. Випишіть із творів художньої літератури (або наведіть свої) приклади можливих підтипів іменних (іменникових, прикметникових, числівникових, займенникових), дієслівних та прислівникових словоспо­лучень, ураховуючи належність залежного слова до певної частини мови.

Зразок. Іменникові словосполучення: поклик степу (ім. + ім.), подару­нок на іменини (ім. + ім. з прийм.), особлива сила (ім. + прикм.), такі вітри (ім. + займ. прикметникового типу), перші сльози (ім. + порядковий числ.), семи пелюсток (ім. + кількісний числ.), обважнілий каштан (ім. + + дієприкм.), намагання зрозуміти (ім. + неозначена форма дієслова), сте­жина вгору (ім. + присл.).

26

Вправа 14. З'ясуйте структуру наведених словосполучень, ураховуючи морфологічне вираження головного і залежного слів. Уведіть ці словоспо­лучення в речення.

Усміх на устах, грає на устах, матір із сином, не розлучити з сином, весна в смарагдах, заквилити в смарагдах, місто в садах, потопає в садах.

Вправа 15. Випишіть із поетичних творів: 1) художньо-образні іменни­кові та дієслівні словосполучення; 2) іменникові словосполучення з озна-ченнями-неологізмами.

Вправа 16. Знайдіть у реченнях прості словосполучення, визначте типи синтаксичних відношень. У яких типах словосполучень за морфологіч­ним вираженням компонентів переважають атрибутивні, об'єктні та об­ставинні відношення?

1. Опускає крила млявий суховій... (М. Д.-Х.). 2. Без упину, без утоми, в бурі, в громі, в льодоломі, з-під зимової кори міцно вирвавсь Дніпр старий! (Г. Ч.). 3. Завтра вийду і я на розлогі лани вогні Огнедара збирати (77. С). 4. Бриніли по обранених ярах скляні струмки, відтеплювались кручі (В. Ст.). 5. Коли ви загубили своє (розумієте?) — то шукайте, чим би заповнити старе його місце (Г. М.). 6. Мій перший вірш написаний в окопі (Л. К.). 7. Семеро одного не ждуть (Н. те.).

Вправа 17. Визначте тип підрядного зв'язку виділених словосполу­чень.

Весною чути, як і рака росте. Весна відмикає дерева й води. Ранній переліт жайворонків — на теплу весну. Доки талий сніг боки не підмочить — ведмідь з берлоги не вискочить. Сонце сні їйгь крізь дощ — на зміну погоди. Чим рясніша роса, тим жаркіший буде завтрашній день. Яскрава райдуга — до бурі. ( Опце сідає в туман — чекай дощу. Яскраво горять світлячки — па гарну погоду {Народні прикмети).

Вправа 18. Із поданих парами слів утворіть словосполучення, за потре-Ои імінюючи слово й додаючи прийменники. Запишіть їх у три колонки лілежно від типу підрядного зв'язку між компонентами.

Життя, художник. Знати, життя. Збудувати, проект. Моло­ді, кияни. Визнання, майстер. Десятки, полотно. Працювати, натхненно. Надзвичайно, правдивий. Експонувати, виставка. Доброзичливого, чоловік. Задуматися, щось. Раніше, не писав. Ірити, інструменти. Тло, декорація.

Оправа 19. Виділіть прості словосполучення, визначте тип підрядно­го м'ігіку між їх компонентами.

Гостинець

У давнину слово «гостинець» мало трохи несподіване для н*Р ііійчсіімн — «торговий шлях». По такій дорозі їздили з това-

27

рами багаті гості — купці. У польській мові це древнє значен­ня дожило до наших днів і зараз означає «битий шлях».

Отже, спершу гостинцями називали різні товари, що прибу­ли по «гостинцях» (дорогах), далі подарунки, які привозили заїжджі гості, потім — різноманітні дари, переважно дрібниці, солодощі, ласощі (3 журналу).

Вправа 20. Із поданих речень випишіть словосполучення, утворені спо­собом узгодження. Схарактеризуйте повне і неповне узгодження.

1. Дрібний дощ леденив змучених рибалок і заступав густим туманом обрій, де світив маяк на вершині Кастелі і другий — на сході, на мисі Святого Іллі. 2. А тепер, хлопці, до Жукова острова! Риби там — о скільки! 3. Дніпро-Славута палав під сонцем парчевою ризою. 4. Тут зустрічав він красуню Джевгер, яка довго милувалася своїм віддзеркаленням, перш ніж розби­ти його, занурюючи в воду свій глек. 5. Цей лабіринт нижче від острова Базавлуку називався військовою скарбницею, бо коза­ки ховали там гармати, гроші й скарби. 6. Майдан сліз — не­вільницький ринок — кипів строкатою юрбою (З те. 3. Тулуб).

Вправа 21. Замість крапок вставте слова, які б характеризували слова, виділені у тексті. Визначте різновид підрядного зв'язку в утворених сло­восполученнях. Зіставте дібрані вами означення з авторським варіантом (жовтими, шорстку, білястий, бузковою, медово-винними, величезні, тем­но-зелені, перетинчастими, самотньою).

Зайшов серпень. Осінь покропила ліси ... цятками, наче ви­терла об їх ... гриву забруднений кадмієм пензель. Повітря ста­ло як кришталь, а ... літній обрій ясний і прозорий. ... тінню наливалися долини. ... пахощами яблук і слив тягло з садів. На баштанах зазолотилися ... дині, й гарбузи, і... кучі кавунів. По токах і ринку до мочі гуішлн ціпи, а вітряки і день і ніч махали ... крилами, наче прочанки, що хреститься на роздоріжжі перед ... чумацькою могилою (?. Тулуб).

Вправа 22. Випишіть словосполучення, утворені способом керування. Визначте їх тип (безпосереднє чи опосередковане, сильне чи слабке).

I. Сонце вставало рано-рано, як завжди влітку. Задовго до його появи палахкотіли хмарки соковитим гарячим багрянцем. Віяло з Дніпра свіжістю лісів та лук; пахтіло смолою, листям, квітами й травами, і від подиху вітру розсипалися дніпровою брижею срібні порошинки іскор. Прибита росою курява окса­ митом укривала дорогу, і в прозорому, наче вимитому повітрі яскраво вирізьблювалося листя сріблястих тополь та осик (3. Тулуб).

II. Була золота осінь, пишна й промениста, як завжди в Києві. Клени й каштани відсвічували бронзою. А сонячне про­ міння, просочуючись крізь листя, ставало золоте, сліпило й п'я-

28

нило, як вино. Тонкими пасмами шовку плавало павутиння по-нітрим. Заплавні луки відсвічували бузком, і далекий обрій підкреслював небо холодною синьою смугою (5. Тулуб).

Вправа 23. Випишіть словосполучення, у яких залежне слово поєднане і головним зв'язком прилягання.

!. Повільно плинув час. 2. У степу опівдні пригрівало сонце. 3. Солодко й ніжно пахтіли кипариси, лаври й величезні дзво­ники, що скидались на лілеї чи то дур-зілля. 4. Тільки гучнішав гуркіт бурунів, сповіщаючи про те, що баркас невпинно набли­жається до загибелі. 5. Нур'ялі плигнув у море, коли нова хвиля кішула його до берега, рвонувся вгору, щоб не розбитися. І рап­том повиснув у повітрі. 6. Мотають головами круторогі воли, повільно переступаючи міцними ногами. Отаман іде біля пер­шої мажі і пильно оглядає степ. Не вперше веде він чумацьку палку крізь зелену пустелю, впізнаючи шлях по сонцю, по мо­гилах, балках, по річках та зорях уночі (3 те. 3. Тулуб). 7. Очі Лібанова починають здивовано бігати... (В. Соб.). 8. Усі дея­кий чає сиділи задумавшись (О. Г.).

Вправа 24. Розмежуйте слабке керування і прилягання.

Стати впоперек, вступило в поперек, різати вздовж, гуркоті­ло вздовж берега, рушати по двоє-троє, йти на веслах, розмов­ляти без упину, залишити без уваги, залучити до діла, сказати до діла, піднести до лиця, хустина до лиця, зреагувати на зло, зробити на зло, вдалася на диво, дивитися на диво, пов'язка на око, виміряти на око, розраховувати по силі, цінувати по силі.

Вправа 25. Зіставте українські й російські словосполучення. Поясніть, що спільне та відмінне у їх будові.

брати під сумнів брать под сомнение

ліквідувати прорив ликвидировать брешь

звернути вбік свернуть в сторону найнятися за пастуха (пастухом) наняться в пастухи

заглибитися в читання углубиться в чтение

останнім часом в последнее время

о п'ятій годині в пять часов

угору річкою (по річці) вверх по реке

призначити на посаду вводить в должность

навчатися математики обучаться математике згідно з наказом, відповідно

до наказу согласно приказу

дякувати кому благодарить кого,

дякуючи кому благодаря кому

Одні іпися блискуче одеваться с блеском

бмі а і ий на поради богат советами

Ириішчте мені простите меня

29

Вправа 26. Перекладіть російські словосполучення українською мо­вою. За потреби користуйтеся словником.

Бьіть у власти, сидеть у руля, отдьіхать у моря, привлечь к ответственности, склонность к фантазии, бьіть к десяти часам, прийти к ужину, одежда к празднику, свернуть в сторону, на-няться в пастухи, вовлечь в работу, порвать в клочки, щели в ладонь, в те времена, бьіть в раздражении, находиться в пяти шагах, проходить по болоту, идти по берегу, шептаться по углам, идти по ветру, пльїть по течению, стрелять по противнику, уда­рить по струнам, исследования по физике, добрьій по натуре, медик по образованию, отличньш по качеству, старший по возрасту, назьівать по имени, називать по фамилии, жениться по любви, получать по счету, по моим сведениям, по ньшеш-ним временам, смотря по погоде, украинец по происхождению, встречаться по субботам, коса по пояс, тоска по родине.

Вправа 27. Перекладіть текст українською мовою. Підкресліть слово­сполучення, в яких є розходження в керуванні та узгодженні в українській і російській мовах.

И как молодое дьіхание земли, как розовое дьіхание утра, стоят, словно в тонких подсвечниках, дрожащие маки. Где-то в зеленой бурлящей гуще огорода, или на отдельной грядке, или вдоль изумрудного клочка бураков они подставили свои румяньїе чашечки, ждут — нальет солнце своего тепла или не нальет. Подойдешь к макам, долго будешь стоять, пораженими их чистотой и непорочностью. В молодости не сравнишь их с собственной жизнью, ни своей жизни не сравнить с их цвете-нием — такое сравнение придет позже, когда зти маки тьі бу­дешь видеть уже в воспоминаниях, когда будешь стараться восстановить в памяти их утренне-росяной запах — и не смо-жешь. И представить тогда своє детство большим цветком мака, которьій только-только вьісвобождает лепестки из туго­го бутона, настораживает их, раскрепощает и вьшрямляет, представить где-то посреди огорода, в окружении вьющейся фасоли, что лезет по прутикам, заглядьівая яркими цветущими глазенками прямо тебе в душу, представить где-то на рассве-те, когда волнующееся молоко тумана течет без берегов, а в большой капле росьі, которая скопилась за ночь между лепест-ками, отражается весь только что родившийся мир, только что родившеєся утро, и дрожит в зтой капле его прохлада, и про-бегает невидимий ветерок и еще что-то такое, чему и названия не подберешь (Є. Гуцало, авторизований переклад).

Вправа 28. Контрольна робота з теми «Словосполучення». У подано­му тексті знайдіть прості словосполучення. Схарактеризуйте їх за схемою: тип словосполучення за мірою спаяності компонентів, за морфологічним вираженням головного слова, за характером синтаксичних відношень між

ЗО

компонентами. Визначте тип підрядного зв'язку між словами у слово­сполученні, схарактеризуйте узгодження і керування.

Варіант 1. Розкрилися грона пролісків, схожих на небесну блакить. Поодинці визирнули підсніжники. Між зеленими ли­сточками загорілися жовтенькі зірочки гусячої цибульки.

Світло, тепло розбивають панцир на бруньках. Вже недале­ко той час, коли оксамитовим серпанком молодого листячка вкриються розлогі крони кленів, лип і затінять нижній ярус лісу.

Проте наші ранньоквітучі рослини встигають до цього від­цвісти (О. Пархоменко).

Варіант 2. Як відомо, мурашки дуже злі. Що не покладеш їм у їхню купу — вони все згризуть. А проте в мурашиній купі живуть личинки жука-оленки. Мабуть, ви бачили цього жука. На квітах будяка можна найчастіше знайти оленку, коли вона сидить нерухомо, зануривши свій хоботок разом з головою в пахучу квітку.

Личинка цього жука не боїться мурашок. Вона робить свої ходи на дні мурашиної купи, знаходить там свою поживу. А коли вже досягне потрібного віку, заривається в землю, стає лялечкою, і з неї виводиться бронзова оленка {О. Копиленко).

Варіант 3. Ранок був сонячний, кришталевий. Тихий, які бу­вають тільки на початку осені. Море мліло в ніжній млості, і в заштиленому його атласі відсвічували перлові верхів'я хмари­нок. Леткі, пустотливі хвильки з дзвінким сміхом набігали на обмілини й шепотіли щось ласкаве, спадаючи на пісок. Мліли гори в бузковій імлі, наливалися долини синню і, наче високі чорні свічки, нерухомо стояли кипариси, відтіняючи сліпучу білизну будинків із плескатими дахами, що розсипалися крей­дяними кубиками по схилах гір (3. Тулуб).

Варіант 4. ... Милується зір зеленим садком і городом... Облямовує садок вузька доріжка, де ледве проїде широка та­тарська мажара, запряжена двома буйволами. А в глибині бух­ти розсипалися на узбіччі гори білі саклі Чабан-Таша. Якби просто — рукою до них би кинути, а обійти гадючками-стеж-ками — буде з півмилі. В бухті стоїть і ялик Нур'ялі, добре за­хищений скелями від прибою. А в скелях під горою чимало масних устриць і мідій, якими можна прогодуватися під скрут­ну годину (3. Тулуб).

Варіант 5. Два дні не вщухала буря. Вітер упав, вияснилося небо, але йшли морем широкі плисковаті хвилі, усі в піні, що тяглася за ними лахміттям брудно-білого мусліну. З розгону ннлітали вони на скелі і, шугнувши вгору білим фонтаном, па-дііли додолу, гребли скрипучий груз і зникали у вирі. А далечінь мінилася на сонці зеленим і синім металом, наче розпущений ПІД небом павиний хвіст (3. Тулуб).

31

Варіант 6. Після теплих літніх дощів хліба налилися коло­сом, пополовіли, а десь за тиждень налилися бронзою. Вечора­ми в хлібах захлинались перепели, ніби прощалися з житами і пшеницями, перекочовуючи з виводками в гречки і проса. По­ступово вгамовуються жайворонки, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною. Нині співали здебільшого пташата, перехоплюючи в батьків премудрість співу і легкість крил (/. Цюпа).

Варіант 7.1 оживали перед очима діда далекі ярмарки. Га­ласливі, дзвінкі й барвисті. І бачив він себе серед дзвінкого че­реп'я. Величезні крутобокі макітри пили з неба сонце, горшки виблискували поливою, мов великі жолуді, миски розмальо­вані і звичайнісінькі череп'яні хлюпали через вінця повітрям, густим і прозорим, ніби березовий сік. Глечики, здавалось, па­рували теплим молоком. Золотопері півники кукурікали, як ото буває в серпні, коли молодики вперше пробують свої голоси. Покриті блискучим поливом, басували гривасті коники, закли­каючи до себе майбутніх вершників (/. Цюпа). Варіант 8. Тихо й нудно. І спека пекельна... Нікуди вже далі — ось-ось має щось трапитись. І десь далеко, за темною смугою лісу, обізвався грім. Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті-зем-лянці, що притулилась самотня до панського парку. Пішла хви­ля, аж засвистіла, по ланах засохлого жита. Щось насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутила курява. Гримнуло ближче, немов звалив хтось на поміст деревину, загуркотіло й покотилось у небі.

Вітер ущух. Між листом зашелестів густий, рівний дощ. А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, тро­щило й луною розкочувався гук над хмарами по широких не­бесних просторах (С. Васильченко).

Варіант 9. ... Тихо сіявся на прив'яле листя, на присмажені трави й хліба, як з-під каміння у млині борошно на кіш, дрібний, як роса, холодний дощ.

Тихо шуміла трава під бризками, захлинаючись, ковтала воду суха земля, пирскало й плюскотіло віття на дереві.

Вип'яли лани проти хмар широкі груди й заніміли: сипте, хмари, давайте, до живого промочіть моє жагуче серце... Хмара сіяла й сіяла, — щедро, не жалуючи (С. Васильченко).

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО РЕЧЕННЯ

§ 9- Речення та його головні ознаки

Речення — це основна одиниця синтаксису, що слугує засо­бом спілкування (комунікації) і знаряддям мислення, засобом оформлення думки. У ньому виявляються найістотніші функції мови — комунікативна й мислеоформлююча. Будучи одини­цею спілкування, речення водночас є одиницею формування й вираження думки, в чому знаходить свій вияв єдність мови і мислення.

Визначити речення як одну з основних синтаксичних оди­ниць не так просто, як здається на перший погляд. Свого часу О. О. Потебня зауважував, що в різні часи розвитку історії мо­ви існували різні визначення речення (Из записок по русской грамматике. — М., 1958. — Т. 1—2. — С. 83). І кількість таких визначень у науковій літературі дедалі зростає. Так, якщо один з відомих учених-синтаксистів празької школи Й. Ріс у своїй праці «Що таке речення» (\Уаз ізі еіп 8агг. — Ргада, 1931) ще на початку XX ст. наводив десь 140 визначень речення, то тепер їх нараховується близько 300. У сучасній синтаксичній літера­турі під реченням зазвичай розуміють граматично оформлену за законами певної мови цілісну одиницю мовлення, що є основним засобом формування, вираження і повідомлення думки.

Речення — це синтаксично організована єдність, яка харак­теризується семантичною й інтонаційною завершеністю. Буду­чи мінімальною одиницею мовлення (бо всі дрібніші мовні оди­ниці — словосполучення, слова та їх компоненти (морфеми, склади, фонеми, звуки) — лише у своїй сукупності перетворю­ються на засоби комунікації, стають мовленням), речення стано­вить граматично організоване поєднання слів і словосполучень.

Речення характеризується низкою ознак, найголовнішими з яких є предикативність, модальність, інтонаційна, а також семантична і граматична завершеність.

2 Сучасна українська мова . 33

Найістотнішою ознакою речення є предикативність, під якою розуміють загальну співвіднесеність змісту речення з об'єк­тивною дійсністю (його реальність чи ірреальність, можливість чи неможливість, необхідність чи ймовірність тощо). Предика­тивність, виражаючи мовними засобами відношення змісту ре­чення до дійсності, становить основу речення. Основними грама­тичними засобами вираження предикативності є категорії часу, способу та особи. Носієм предикативності у двоскладних ре­ченнях є присудок, а в односкладних — наявний головний член.

Із предикативністю тісно пов'язана модальність, під якою розуміють граматико-семантичну категорію, що виражає став­лення мовця до висловлюваного, а також його оцінку відно­шення повідомлюваного до об'єктивної дійсності. Модальність установлює реальність чи ірреальність (нереальність), мож­ливість чи неможливість, імовірність чи неймовірність того, про що повідомляється в реченні. Засобами вираження модальності є категорія способу (дійсного, умовного, наказового), а також особливі лексико-граматичні засоби (так звані модальні дієсло­ва, модальні слова і частки).

Розрізняють модальність об'єктивну, тобто вираження від­ношення повідомлюваного до дійсності, граматичними засо­бами якої є категорія способу і часу дієслова й різні типи інто­нації, та суб'єктивну, під якою розуміють ставлення мовця до повідомлюваного, мовними засобами вираження якої є поря­док слів та інтонація.

Іще однією ознакою є інтонаційна завершеність, що слугує, з одного боку, засобом оформлення речення, а з другого — за­собом його відмежування від інших речень у мовному потоці. Залежно від мети висловлювання розрізняють інтонації по­відомлення (розповідну), питальну, спонукальну, окличну.

Важливою ознакою речення с його семантична завершеність, суть якої полягає у тому, що речення зазвичай виражає віднос­но завершену думку. При цьому треба мати на увазі, що семан­тична завершеність речення завжди супроводжується, з одного боку, інтонаційною, а з другого — граматичною його заверше­ністю, оскільки для того щоб певна сукупність слів стала ре­ченням, ці слова мають вступити у відповідні граматичні і се­мантичні відносини (зв'язки) між собою, набути відповідної граматичної організації.

Таким чином, основними ознаками речення є предика­тивність (відношення змісту речення до дійсності), модальність (ставлення мовця до висловленого), інтонаційна оформленість і відносна семантична, а також граматична завершеність.

Кожне речення характеризується сукупністю ознак, що дає можливість визначити його як основну синтаксичну одиницю.

34