- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
До єднальних сполучників у сучасній українській літературній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складносурядних реченнях з цими сполучниками виражаються єднальні відношення. Це дуже широке граматичне значення містить у собі як власне єднальні, так і єднально-перелічувальні, єднально-поширювальні та єднально-наслідкові чи причинно-на-слідкові відношення.
Власне єднальні відношення полягають у вираженні одночасності двох або кількох дій, явищ, подій. У складносурядних реченнях цього різновиду використовуються сполучники і (п), та (у значенні і), а (у значенні і). Сама ж одночасність передається за допомогою присудків, виражених дієсловами теперішнього, майбутнього та минулого часу недоконаного виду: Вже червоніють помідори І ходить осінь по траві (М. Р.); Почорнілі сніги зустрічатимуть знову весну, І вологі вітри обмиватимуть коси березам (Л. П.); Та тільки серце не кричало, Та тільки кроку не стачало, Та тільки сили не було (А. М.); А темна ніч узори сині пише, А гості веселяться, А чарки круг столу ходять, А Густав меткий нові до жартів прикладає жарти (М. Р.). Власне єднальні відношення виявляються також у вираженні послідовності дій або станів за допомогою сполучників і, а, а потім, а там, а також порядком частин складносурядного речення та формами минулого часу доконаного виду дієслів-присудків: Сонце зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Н.-Л.); Наполохані гуси, ґелґочучи, розлетілися по всій вулиці, а Васько вбіг до себе у двір (П. П.); У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься
(М. В.).
Єднально-перелічувальні відношення виражаються за допомогою інтонації та повторюваних сполучників і... і, ні... ні, ані... ані. Наприклад: Пройшла гроза, і ніч промчала, І знову день шумить кругом (В. Сос); І зашумує наша нива, Ізнову виросте наш дім, І пам'ятника бронза сива Засяє золотом новим (М. Р.); Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням могутніх дубів (О. Довж.); Але ні мармур не пом 'якшився од дотику палких ентузіастів, ані вони не збагатили свого досвіду якимись особливими скарбами (М. Р.); Ані до його заговорити, ані його спитати (М. В.). Єднальні повторювані сполучники ні... ні, ані... ані,
170
що містять у собі також заперечення, виражають не тільки єднально-перелічувальні відношення, а й надають усій синтаксичній конструкції заперечного значення.
Близькими як до власне єднальних, так і до перелічувальних є сурядні відношення, що оформлюються парними сполучниками не тільки (не лише)... а п, не тільки {не лише)... але й, перша частина яких (не тільки, не лише) міститься в першій предикативній частині складносурядного речення, а друга — в другій: Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Т.); / потроху не тільки гості повечеряли, але й ми коло них (Ю. Я.); Не тільки жайворонки нас, Мене й товаришів, вітали, Але й гречки в той самий час Рожевим гомоном співали (М. Р.).
Єднально-поширювальні відношення виражаються за допомогою сполучників /, та, причому в єднальних складнопідрядних реченнях цього різновиду друга частина поширює першу, у зв'язку з чим у ній зазвичай наявні анафоричні (вказівні, предметно-особові) займенники, що вказують на якість предмета, особи, ознаки тощо, про які йдеться у першій частині речення, або на весь його зміст: Весела душа моя, і світ мені милий, і таке в світі гарне все, таке красне (М. В.); Ваші рожі привезла я додому, і вони завмирають на моїм столі (О. Коб.); Хтось шарпнув за двері, і вони розчинилися навстіж (Ю. 3.).
Єднально-наслідкові чи причинно-наслідкові відношення виражаються за допомогою єднальних сполучників і, то, і тому, а тому то, а також порядку предикативних одиниць, якого не можна змінити, й інтонації: Добре знали в Криничках опіш-нянський посуд, і зараз не одна з дівчат потайки зітхнула на ходу, милуючись ним (О. Г.); Нога натискує на ліву педаль, і літак завертає круто ліворуч (О. Ільч.); За те пан прогнав його з двору, і тепер Ґудзь вештається без служби (М. К.); Це його перший відкритий урок, і тому він довго не спав (М. С); Дай такому волю, то він тобі назавтра колгосп організує (О. Г.).