§ 42. Методика розслідування злочинів

проти здоров'я особи в сучасних суспільно-економічних умовах

Криміналістична характеристика злочинів проти здоров'я особи

Нинішня суспільно-економічна епоха в Україні відзначається тим, що має специфічні особливості стихійно-різнопланового ви­робничого та політичного характеру. По-перше, господарсько-економічні відносини оновленої національної держави занепали майже в усіх її галузях. Це призвело до масового безробіття, фінан­сового та матеріального зубожіння більшості верств населення, а отже, до стрімкого зростання злочинності. По-друге, чинна кон­ституційна доктрина правової держави усвідомлюється представ­никами значної частини всіх суспільних класів як безмежна вседозволеність. Відсутність досвіду життєдіяльності нашого су­спільства у справжніх демократичних умовах, які дозволяють ре­ально захистити права і свободи кожної людини, сприяє тому, що, на жаль, серед загалу вкоренилося і побутує поняття псевдодемо-кратії.

Сучасні суспільно-економічні умови як негативний стереотип особливо своєрідно зумовлюють мотивацію вчинення злочинів проти здоров'я особи як й інших злочинних діянь. Прямий вплив суспільно-економічних причин і умов на злочини, що посягають на здоров'я особи, безперечно, оригінально самобутньо обумов­лює і криміналістичну характеристику цього виду злочинів.

Розслідування злочинів проти здоров'я особи сприяло визна­ченню їхньої криміналістичної характеристики. Складовими ком-

10 5-12

понентами криміналістичної характеристики злочинів проти здоров'я особи є: 1) злочинне діяння, 2) способи підготування, вчинення і приховання злочинного діяння, 3) механізм слідоутво-рення при підготуванні та вчиненні злочинного діяння, 4) дані, що характеризують особу злочинця і потерпілого, 5) системно-зако­номірне співвідношення вказаних елементів криміналістичної ха­рактеристики. Подія злочинного діяння, що посягає на здоров'я особи, є визначальним елементом його криміналістичної характе­ристики.

До структури злочинного діяння, тобто події злочину, відповід­но до кримінально-процесуального законодавства, віднесені: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину. Ці дані в основ­ному характеризують обстановку вчинення злочинів проти здо­ров'я особи. До обстановки вчинення цього злочину належать також матеріальні елементи навколишнього середовища та безпо­середньо предмет злочинного посягання. Так, кожна група злочи­нів проти здоров'я особи має свої типові місця їх учинення.

Наприклад, місцями вчинення злочинів проти здоров'я особи, що входять до першої групи, досить часто є: вулиці, сквери, парки, зони відпочинку, місця масового скупчення молоді, а також квар­тири, будинки, гуртожитки і т. п. Практика підтверджує, що місця вчинення першої групи злочинів проти здоров'я особи вибираєть­ся злочинцями в основному з урахуванням тієї обставини, де така особа перебуває. Майже аналогічними є місця, де вчинюються зло­чини проти здоров'я особи, що утворюють другу та третю групи (табл. 18). Місцем учинення злочинів проти здоров'я особи, що входять до четвертої, п'ятої та сьомої груп, в основному є медичні заклади: лікарні, поліклініки, науково-дослідні інститути, інші міс­ця прийому пацієнтів.

Таблиця 18

Групи та підгрупи злочинів проти здоров'я особи

Група	Підгрупа	Стаття КК України	Злочини проти здоров'я особи, що утворюють відповідні групи та підгрупи
злочинів
1	а	121	Умисне тяжке тілесне ушкодження
	б	122	Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
	в	126	Побої й мордування
	г	127	Катування
	Д	129	Погроза вбивством
	Є	125	Умисне легке тілесне ушкодження

Продовження таблиці 18

Група	Підгрупа	Стаття КК України	Злочини проти здоров'я особи, що утворюють відповідні групи та підгрупи
злочинів
II	а	123	Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання
	б	124	Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або в разі пере­вищення заходів, необхідних для затримання злочинця
III	а	128	Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
IV	а	130	Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою
	б	131	Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою
	в	132	Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною хворобою
	г	133	Зараження венеричною хворобою
	д	134	Незаконне проведення аборту
V	а	135	Залишення в небезпеці
	б	13В	Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небез­печному для життя стані
	в	137	Неналежне виконання обов'язків щодо охорони жит­тя та здоров'я дітей
	г	139	Ненадання допомоги хворому медичним працівником
	Д	140	Неналежне виконання професійних обов'язків ме­дичним або фармацевтичним працівником
VI	а	138	Незаконна лікувальна діяльність
VII	а	141	Порушення прав пацієнта
	б	142	Незаконне проведення дослідів над людьми
	в	143	Порушення встановленого законом порядку транс­плантації органів або тканин людини
	г	144	Насильне донорство
	Д	145	Незаконне розголошення лікарської таємниці

290

ю

Зазначимо, що на подію злочинного діяння проти здоров'я осо­би безпосередньо впливає стан, в якому перебувають потерпші (ал­когольне або наркотичне сп'яніння), неповнолітній чи похилий вік, слабке здоров'я, несподіваний напад, дія злочинців групою то­що. Точне встановлення слідчим часу скоєння злочину проти здо­ров'я особи дозволяє більш ретельно вести пошук доказів, тобто будь-яких фактичних даних, що дозволять встановити наявність даного суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка його вчинила, та інші обставини. Установлення часу вчинення злочину проти здоров'я особи якоюсь мірою сприяє визначенню кола пі­дозрюваних. Так, злочини проти здоров'я особи, що входять до першої групи, як правило, учиняються у вечірній та нічний час, а злочини, що входять до четвертої, п'ятої та сьомої груп — у денний час, тобто в період робочого дня. Той чи інший злочин проти здо­ров'я особи може характеризуватися нетиповими даними щодо криміналістичних ознак. Це стосується безпосередньо і місця його вчинення. Щодо предмета посягання злочинів проти особи, то цей елемент криміналістичної характеристики злочинного діяння має багатопланове розуміння. І це не випадково. Адже основним дже­релом відомостей про подію злочину проти здоров'я особи є пред­мет безпосереднього посягання, установлення якого є однією із складових криміналістичної характеристики відповідного злочин­ного діяння.

Наприклад, 20 серпня 2002 р. близько 16 год. з численними вог­непальними пораненнями тіла була доставлена до міської клініч­ної лікарні швидкої медичної допомоги громадянка Т, а о 16 год. цього ж дня на 23 км автомагістралі Бориспіль — Київ на території зони відпочинку «Дубки», що в Дарницькому лісництві, було ви­явлено труп громадянки С. з вогнестрільними пораненнями тулу­ба. Предметом безпосереднього посягання у даному разі дійсно є людина як біосоціальна система. Здоров'ю однієї потерпілої осо­би, як бачимо, заподіяно шкоду через спричинення тілесних ушкоджень, а інша потерпіла особа була позбавлена життя.

Прийнято вважати, що відсутність будь-яких хворобливих змін у людини та її рівновага з природним і соціальним середовищем є тим станом, який характеризується як здоров'я. Таким чином, предметом безпосереднього посягання при вчиненні злочинів, пов'язаних із заподіянням шкоди людині, є тілесна цілісність бу­дови і внутрішньої структури її тіла. Передбачається, що вказана цілісність обумовлюється науковим поняттям «біосоціальна сис­тема». Адже людина наділена фізичними, фізіологічними і психіч­ними функціями, які забезпечують реалізацію її діяльності в при­родному середовищі та соціумі. Проте фізичні, фізіологічні й пси­хічні функції людини можуть бути повною мірою такими, що є в

292

належному, здоровому стані за умови їхньої природної стабільнос­ті. Це означає, що відхилення нормальних природних функцій у людини констатується як втрата здоров'я.

Законодавством України про кримінальну відповідальність передбачено, що заподіяння шкоди людині залежить від ступеня порушення і втрати нею життєво важливих функцій. Так, законо­давець поділяє заподіяння шкоди здоров'ю людини на тяжкі, се­редньої тяжкості й легкі тілесні ушкодження. Як бачимо, ступінь порушення і втрати людиною життєво важливих функцій може проявлятися за різних умов та обставин і призводити до втрати її працездатності.

Наприклад, порушення чи втрата таких життєво важливих функцій людини, як: руху, слуху, зору, дотику може обумовлювати втрату її працездатності. Таке порушення можливе при фізичній дії на тіло людини та її органи. Водночас, заподіяння фізичної шкоди здоров'ю людини — поняття доволі складне. Проте шкода здоров'ю людини може бути також заподіяна і психічним насиль­ством, тобто психічною дією або бездіяльністю. Зокрема: погро­зою; залишенням у небезпеці; ненаданням допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані; ненаданням допомоги хворому особою, медичним працівником; неналежним виконан­ням обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей.

Наступний складовий компонент криміналістичної характерис­тики злочинів проти здоров'я особи — способи їх підготування, вчинення і приховання. Усю сукупність способів підготування, вчи­нення і приховання злочинів проти здоров'я особи можна класифі­кувати за різними чинниками. Однак найбільш науково обґрунто­ваними з них є ознаки кримінально-правового характеру, зокрема:

1. за суб'єктом злочину проти здоров'я особи (хто вчинив зло­ чин — виконавець, організатор, підбурювач, пособник);

2. за суб'єктивною стороною (мотив, мета злочину, вчиненого проти здоров'я особи, форма вини з урахуванням умислу суб'єкта злочину);

3. за об'єктом посягання (хто є потерпілим від злочину проти здоров'я особи і в яких стосунках він перебував з особою, що його вчинила);

4. за об'єктивною стороною (яким способом, як, де і коли здо­ ров'ю потерпілої особи було заподіяно шкоду, яка тяжкість тілес­ них ушкоджень).

Як бачимо, домінуючою класифікаційною ознакою способів підготування, вчинення і приховання злочинів проти здоров'я особи є об'єктивна сторона. Проте кожна група злочинів проти здоров'я особи має свої типові способи їх скоєння і приховання. Способи вчинення даних злочинів залежать від соціальних умов.

Так, для кожної національної й соціальної групи є свої переважа­ючі способи вчинення злочинів проти здоров'я особи. Наприклад, непоодинокі випадки, коли під час сімейних конфліктів, у сіль­ській місцевості, для заподіяння супротивникові тілесних ушко­джень використовують такий спосіб, як удари по тілу потерпілого макогоном. Спосіб вчинення злочину проти здоров'я особи у су­купності з обставинами його вчинення обумовлює процес виник­нення слідів.

Отже, ще одним компонентом криміналістичної характеристи­ки злочинів проти здоров'я особи є механізм слідоутворення в ши­рокому розумінні. Механізм слідоутворення при вчиненні кожної з груп злочинів проти здоров'я особи проявляється досить різно-рівнево.

До першої групи таких слідів входять: сліди людини, тварин, знарядь та інструментів, транспортних засобів. Слідоутворення за таких умов характеризується тим, що вказані об'єкти залишають сліди фрагментарно, тобто своїми окремими частинами і діями. Наприклад, особа, заподіюючи потерпілому тілесні ушкодження, може залишити сліди ніг, рук, зубів або сліди кастета на тілі потер­пілого чи предметах навколишнього середовища.

До другої групи слідів механізму слідоутворення при вчиненні злочинів проти здоров'я особи входять сліди відображення, що мають спільність за характером змін слідосприймаючого об'єкта. Такі сліди утворюються в процесі контактної взаємодії слідоутво-рюючого і слідосприймаючого об'єктів:

1. з причин деформації останніх, вони характеризуються як об'ємні сліди і мають такі основні параметричні дані — довжину, ширину і глибину, які можуть зазнавати змін. Наприклад, при огляді місця події — у міському парку, де потерпілій особі були за­ подіяні тілесні ушкодження, слідчий виявив чотири об'ємних слі­ ди взуття (ніг), які вилучив, використавши гіпсовий матеріал;

2. коли контактуючі об'єкти за твердістю приблизно однакові, а утворені поверхневі сліди мають два виміри — довжину і ширину, наприклад, при огляді місця події — квартири, де потерпілій особі були заподіяні тілесні ушкодження, слідчий виявив один поверх­ невий слід взуття (ноги), який вилучив, використавши слідокопі- ювальну плівку.

До третьої групи слідів при вчиненні злочинів проти здоров'я особи входять сліди відображення, що об'єднані за зв'язком меха­нічного стану об'єктів. Ця група слідів утворюється завдяки двом таким специфічним особливостям:

1) коли слідоутворюючий об'єкт переміщається паралельно слі-досприймаючій поверхні, утворюючи динамічний слід. Напри­клад, при проникненні в житло з метою вчинення розбійного

нападу злочинці використали електродриль, з допомогою якої во­ни свердлили вхідні двері в місці, де був вмонтований замок. Про­никнувши в квартиру, злочинці, з'ясовуючи, де потерпілий збері­гає дорогоцінності, заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження, а, відшукавши спеціальний сейф, вчинили його зруд за допомогою електродрилі. Отож, на дверцятах сейфу злочинці залишили сліди свердління, які згодом були використані слідством як вагомий до­каз вини, у тому числі у вчиненні злочину проти здоров'я особи;

2) коли слідоутворюючий об'єкт перебуває в стані спокою і за­лишається нерухомим або змінює напрямок свого руху, утворюю­чи статичні сліди. Як правило, при вчиненні злочинів проти здо­ров'я особи такими слідами є сліди ніг, що утворені під час ходи, сліди, що виникли від тиснення.

До п'ятої групи слідів, що виникають при скоєнні злочинів проти здоров'я особи, можна виділити сліди, що мають спільні ознаки за відношенням площини змін слідосприймаючої поверхні до слідоутворюючого об'єкта. Відповідно до загальних правил криміналістичної трасології така група слідів має два підвиди. Практика свідчить, що перший підвид може вбирати в себе таку сукупність слідів, як сліди ніг (взуття) на ґрунті або сліди фаланг пальців рук на полірованих поверхнях (локальні сліди). Другий підвид п'ятої групи слідів (периферичні) також трапляється в практиці розслідування злочинів проти здоров'я особи. Але в ос­новному ці сліди є доказами в кримінальних справах, де заподіян­ня тілесних ушкоджень інкримінується винному за сукупністю вчинених злочинів.

Наприклад, Н. обвинувачувався в заподіянні потерпілому В. умисного тяжкого тілесного ушкодження і в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у великих роз­мірах, та в скоєнні інших злочинів. Як речові докази слідчий вико­ристав обвуглений одяг, що він вилучив при огляді місця події. Окремі фрагменти одягу не були пошкоджені вогнем, і саме на цьому невеличкому шматочку одягу слідчий і виявив абревіатур­ний відбиток назви підприємства «ХТЗ». У процесі розслідування зазначених злочинів було встановлено, що Н., будучи працівни­ком даного підприємства, приїхав до дачного будинку свого зна­йомого В., якому заподіяв тяжке тілесне ушкодження. З метою приховання слідів скоєного злочину Н. вчинив підпал дачного бу­динку, при цьому вкинув у полум'я свій одяг. Під час пожежі з ви­падкових причин одяг повністю не згорів (на нього впав сейф). Характерологічні дані суб'єкта злочину і потерпілого також є важливим структурним компонентом криміналістичної характе­ристики злочинів проти здоров'я особи. Це ті негативні типові риси, ознаки, властивості, що притаманні людській індивідуаль-

294

295

ності. Та чи інша група і підгрупа злочинів проти здоров'я особи характеризується певними психолого-фізіологічними параметра­ми, які мають бути властиві саме цим суб'єктам і які віддзеркалю­ють психічні властивості особи злочинця, вияви його характеру і поведінки. Вони мають природні та набуті в соціумі істотно-при­таманні, особливі ознаки. Нами виділені групи чи підгрупи проти здоров'я особи (див. табл. 18).

Кожній з перелічених груп злочинів притаманні свої типові ха­рактеристики особи злочинця. Наприклад, як правило, особи, які вчиняють умисні (тяжкі, середньої тяжкості) тілесні ушкодження, побої й мордування, катування, погрози вбивством, умисне легке тілесне ушкодження, тобто злочини, що входять до першої пропо­нованої групи (див. табл. 18), відрізняються аморальним відхилен­ням, зарозумілістю, зухвалістю, грубістю, брутальністю, нахаб­ством, безсоромною поведінкою в побуті, пристрастю до алкого­лю, наркотичних засобів.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчи­нення умисного тяжкого чи умисного середньої тяжкості тілесно­го ушкодження передбачено законодавцем з 14-річного віку. Однак суб'єктом умисного тяжкого тілесного ушкодження може бути як приватна, так і службова особа. Але заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень внаслідок перевищення влади або службових повноважень необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів. За вчинення таких злочинів, як побої й мордування, ка­тування, погрози вбивства, умисне легке тілесне ушкодження, від­повідає особа, якій виповнилося 16 років.

Особи, які скоюють умисне тяжке тілесне ушкодження, запо­діяне в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), перебувають у такому психічному стані, за якого надто посилюються емоції. Такі особи здатні до особливого психічного сприйняття зневажливих висловлювань, кривди, негарних вчин­ків, відзначаються посиленим почуттям душевного болю, гірко­ти, прикрості і можуть у критичній ситуації заступитися за ін­ших, не допустити знущання з будь-кого. Водночас, особи, що вчиняють умисне тяжке тілесне ушкодження в стані сильного ду­шевного хвилювання, можуть мати пристрасть до алкоголю чи наркотичних засобів, інші вади (нервове збудження, роздрату­вання, гніву).

Типовими мотивами вчинення злочину проти здоров'я особи є хуліганські спонукання, користь, ворожнеча. Злочини проти здо­ров'я особи вчиняються також і на замовлення (помста, конкурен­ція, заздрість, ревність).

296

Приводи, підстави і порядок

порушення кримінальної справи про злочин

проти здоров'я особи

Найпоширенішими приводами для порушення кримінальної справи про заподіяння шкоди здоров'ю особи є заяви потерпілих, їхніх родичів і знайомих, а також повідомлення свідків-очевидців, медичних установ, що надають допомогу тим, хто її потребує. Рідше приводами для порушення кримінальних справ про дані злочини є повідомлення, надруковані в пресі, повідомлення під­приємств, установ, організацій, посадових осіб, де працюють по­терпілі, повідомлення страхових організацій, до яких звернулися І потерпілі для отримання страхових винагород. Утім, наведений перелік приводів, порушення кримінальної справи про злочини проти здоров'я особи не є вичерпним. Як джерела, з яких кримі­нально-процесуальна форма дозволяє одержувати відомості про вчинені або підготовлювані злочини проти здоров'я особи, інколи використовуються й інші початкові дані: наприклад, заяви або по­відомлення громадськості, окремих громадян, явка з повинною, затримання підозрюваної особи на місці вчинення злочинного діяння або з речовим доказом (вогнепальною, холодною зброєю, іншими предметами), безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак даного злочину. Але проце­суальна ґрунтовність сукупності перелічених джерел усе ж обме­жена, і будь-яких винятків вона не має, оскільки закон цього не (допускає. Проте, цілком імовірні процесуальні й криміналістичні І різновиди повідомлень про вчинення злочину проти здоров'я осо-' би як окремі, нижчі одиниці в системі законодавчої класифікації зазначених загальних підстав. Наприклад, різновидом повідом­лень, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 94 КПК України, є затримання пі­дозрюваної особи «по гарячих» слідах. Кримінальні справи про: умисне легке тілесне ушкодження; умисне заподіяння удару, побо­їв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, порушуються не інак-ше, як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі пра-і во підтримувати обвинувачення. Дізнання і досудове слідство в | цих справах не проводяться. Якщо потерпілий примириться з об- винуваченим, підсудним, зазначені справи підлягають закриттю.

Підставою до порушення кримінальної справи про злочин про­ти здоров'я особи є достатні дані, які вказують на наявність відпо­відних ознак. Така процесуальна достатність має бути належною мірою обґрунтованою і переконливою та задовольняти вимоги чинного законодавства. Межі процесуальної достатності для пору-

947

шення кримінальної справи про злочин проти здоров'я особи вва­жаються дотриманими за наявності фактичних даних, які є дока­зом наявності конкретних винних діянь (дії або бездіяльності).

При цьому процесуальна достатність повинна відповідати двом основним формам. Перша форма має суто кримінально-правовий зміст. Діяння винних не повинні бути малозначними, тобто таки­ми, що не становлять суспільної небезпеки — не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди фізичній особі, суспільству, дер­жаві. Друга форма процесуальної достатності порушення кримі­нальної справи про злочин проти здоров'я особи має виключно доказову сутність. Установлені дані про наявність винного діяння (дії або бездіяльності) не обов'язково мають повно і всебічно ві­дображати відповідну інформацію чи викривати певну особу в його скоєнні, як обставини, що згодом будуть підлягати доказу­ванню в кримінальній справі.

Суб'єкт криміналістичної діяльності, який порушує криміналь­ну справу про злочин проти здоров'я особи, має бути переконаним у тому, що в матеріалах дослідчої перевірки є наявність ознак цьо­го злочину. Якщо ж такі ознаки відсутні або їхня достовірність викликає вагання, невпевненість у наявних доказах, порушення кримінальної справи неможливе. Думка слідчого як здогад, що ґрунтується на ймовірності, можливості події злочину проти здо­ров'я особи, не може слугувати підставою для порушення кримі­нальної справи.

Типовими мотивами вчинення злочинів проти здоров'я особи є хуліганські спонукання, помста, користь, ворожнеча, опір, ревнощі, конкуренція, заздрість. Спонукальні причини дій і вчинків злочин­ця при скоєнні злочинів проти здоров'я особи є важливим компо­нентом у структурі його злочинної діяльності. Мотиви вчинення за­значених злочинних діянь фактично пояснюють сутність психічної природи особи злочинця. Основою мотиву злочинної діяльності особи є її різноманітні потреби. Будь-яка необхідність особи злочин­ця може бути задоволена тільки завдяки способу вчинення злочин­ного діяння. Попередньо способи вчинення даної групи злочинів виникають після того, як особа усвідомить необхідність таких потреб.

Наприклад, М. з метою отримання незаконної грошової винаго­роди від майбутнього виробника медичних препаратів Л. проводив клінічні випробування лікарських засобів без письмової згоди па­цієнта Р., і ці дії спричинили тяжкі наслідки для потерпілого Р. Однак зміст потреб злочинця, який вчиняє злочинні діяння проти здоров'я особи, за формою матеріалізації може реалізуватися в по­няттях, переживаннях, інтересах, моральних ідеалах, почуттях, думках, уявленнях тощо. Проте злочинні дії співучасників або кож-

ного з них зокрема при вчиненні будь-якого із злочинів, що вхо­дить до загальної групи — злочини проти здоров'я особи, у пере­важній більшості випадків є системою мотивів, яка має сукупність конкретних форм злочинних дій.

Наприклад, К., якому стала відома лікарська таємниця у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, умисно розголосив її з таких причин: по-перше, щоб помститися лікареві-конкурентові П., оскільки ворожнеча між ними була тривалою в часі; по-друге, заздрість, також як мотиви, спонукали заінтересовану в цьому осо­бу К. до злочинних дій.

Злочинні дії проти здоров'я особи як конкретний мотив з пози­цій злочинця характеризуються досить специфічно. Вони можуть бути: доказом «позитивних» якостей своєї правоти, відповіддю-по-каранням на заподіяне зло, відплатою за вчинену кривду, засобом прибутку (матеріальної винагороди) та морального задоволення. Здійснення мотивів учинення злочинів проти здоров'я особи мож­ливе також через такий спосіб дії, як замовлення.

Порядок (мавикзія) порушення кримінальних справ про злочи­ни проти здоров'я особи обумовлена слідчими ситуаціями, що ви­никають після одержання інформації про ознаки цих злочинів. У теорії й на практиці розглядають багатоплановий характер слід­чих ситуацій. Багато що залежить від того, до якої групи злочинів буде віднесено вчинене злочинне діяння. І це тому, що кожна гру­па злочинів має початкові та подальші типові слідчі ситуації, що суттєво впливають на тактику порушення кримінальної справи. Слідчий повинен зібрати відомості про подію злочину, отрима­ти консультацію спеціаліста — судового медика і оцінити початко­ві ситуації. У ході проведення дослідчої перевірки суб'єкт криміна­лістичної діяльності звертається з листом до судового медика або лікаря. Отримані від них результати в подальшому будуть викорис­тані при проведенні судово-медичної експертизи.

Якщо на тілі особи є явні ознаки заподіяння шкоди її здоров'ю, а також за наявності інших необхідних доказів та законних на те підстав, може бути порушена кримінальна справа за ознаками від­повідної гіпотези статті Кримінального кодексу України. Напри­клад, слідчий порушив кримінальну справу за фактом умисного заподіяння Ю. тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні К. і М. заходів, необхідних для його затримання як злочинця, тобто за |ст. 124 КК України.

Якщо ж ознаки заподіяння шкоди здоров'ю особи не є очевид-_ ними, у такому разі виникає необхідність у проведенні судово-ме-|. дичної чи іншої експертизи. Але оскільки експертиза являє собою слідчу дію, тобто може проводитися тільки після порушення кри­мінальної справи про злочин, то на практиці попередньо прово-

299

диться медичний огляд особи, у тому числі в бюро судово-медич­ної експертизи. І якщо підозри щодо заподіяння шкоди здоров'ю особи (наприклад, тяжких або середньої тяжкості тілесних ушко­джень) підтверджуються, порушується кримінальна справа і при­значається відповідна експертиза.

Судово-медична експертиза в основному проводиться на під­ставі наявних матеріалів медичного характеру і фактично якоюсь мірою дублює попереднє судово-медичне дослідження, яке може мати форму процесуального судово-медичного освідування в разі, коли кримінальна справа вже порушена. Проте, якщо це і так, то судово-медичне освідування не може замінити судово-медичну експертизу. З цих причин доцільно було б у кримінально-процесу­альному законодавстві передбачити проведення судово-медичної та інших експертиз на стадії дослідчої перевірки за фактами зло­чинних діянь, учинених проти здоров'я особи.

Оцінюючи подальші ситуації, слідчий повинен зібрати будь-які відомості про те, що злочинним діянням заподіяна шкода здоров'ю особи. Для цього суб'єкт криміналістичної діяльності здійснює дослідчу перевірку, сутність якої полягає в організаційно-опера­тивній діяльності. Така попередня перевірка проводиться в основ­ному органами дізнання. При заподіянні особі тяжких або серед­ньої тяжкості тілесних ушкоджень слідчий надсилає запити до: 1) медичних установ, куди зверталася потерпіла особа для надання їй допомоги; 2) органів міліції (ймовірно підозрювана особа затри­мана); 3) ізоляторів тимчасового тримання; 4) організації щодо на­бору робочої сили, у тому числі й за кордон; 5) військових коміса­ріатів; 6) родичів і близьких знайомих потерпілого. Далі суб'єкт криміналістичної діяльності оцінює зібрані відомості як докази і вирішує, чи одержаних даних достатньо для твердження, що є всі законні підстави порушити кримінальну справу про злочин проти здоров'я особи та розпочати досудове слідство. У тому разі, якщо зібрані дослідчою перевіркою відомості недостатні для формуван­ня висновку про вчинене злочинне діяння, слідчий продовжує таку перевірку для остаточного вирішення питання по суті, але часові межі такої перевірки не повинні перевищувати десять днів.

Організаційно-тактичні можливості дослідчої перевірки суб'єкта криміналістичної діяльності обмежені. Трапляється, що доцільно порушити кримінальну справу «про злочин проти здоров'я конкретної особи», а в ході її розслідування всіма можли­вими слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами вста­новити наявність складу злочину в діяннях певних осіб. Але відпо­відна кримінальна справа має бути порушена з урахуванням передбачених кримінально-процесуальним законом вимог та га­рантій законності. Проте кримінальні справи про злочини проти

300

здоров'я особи можуть бути порушені щодо конкретної особи, якщо в її діях вбачаються ознаки злочину — незаконна лікувальна діяльність, порушення прав пацієнта, незаконне проведення до­слідів над людьми, насильне донорство та ін.

Буває, що кримінальна справа про злочин проти здоров'я осо­би формується в процесі досудового слідства іншої кримінальної справи, наприклад, зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК України). А втім, на час виділення кримі­нальної справи про злочин проти здоров'я особи в самостійне про­вадження в ній слідчий вже проводив певні слідчі дії. За такої ситуації на основі виділених матеріалів суб'єкт криміналістичної діяльності повинен винести постанову про порушення криміналь­ної справи щодо певної особи або за фактом вчинення відповідно­го злочину.

Чинні процесуальні засоби дослідчої перевірки заяв і повідом­лень про злочини проти здоров'я особи включають одну з таких важливих слідчих дій, як огляд місця події. Вони також можуть бу­ти засобами отримання різнорідних відомостей про подію злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Необхідно зазначити, що чинне кримінально-процесуаль-че законодавство (статті 190, 191 КПК України) передбачає мож­ливість (у порядку винятку) проведення огляду місця події до по­рушення кримінальної справи.

Для кожної з груп злочинів проти здоров'я особи характерні свої особливості огляду. Як правило, предметом такого огляду є місцевість, приміщення, де потерпілій особі були заподіяні тілесні ушкодження, приміщення медичних закладів, різні предмети — вогнепальна і холодна зброя, медична аппаратура, одяг, взуття, документи, у тому числі медичного характеру. Методика розсліду­вання окремих злочинів і груп злочинів проти здоров'я особи від­значається тим, що слідчому огляду з об'єктивних причин передує обшук і виїмка. Так, лікареві міської лікарні Р. у зв'язку з виконан­ням професійних обов'язків стало відомо про психічну хворобу В., який перебував на державній службі. Р. умисно розголосив інфор­мацію про психічну хворобу В. як лікарську таємницю. Розпо­всюдження вказаної інформації спричинило тяжкі наслідки. Час­тину медичних документів, які засвідчували, що Р. надавав медич­ну допомогу В., було знищено. За таких обставин слідчий провів обшук і вилучив необхідні документи, а згодом оглянув їх і визнав

речовими доказами.

Невчасне проведення огляду місця події (місцевості, примі­щення), а також документів може призвести до того, що в кримі­нальній справі про злочини проти здоров'я особи будуть втрачені важливі докази. Кримінально-процесуальне законодавство перед-

301

бачає, що метою огляду місця події є виявлення слідів злочину та інших речових джерел доказової інформації, з'ясування обстанов­ки події злочину й обставин, що мають значення для розслідуваної кримінальної справи. Законодавець фактично констатує в ст. 190 КПК України той результат, на здобуття якого має бути спрямова­на діяльність слідчого. Мета слідчого як суб'єкта криміналістичної діяльності в ході огляду місця події (місцевості, приміщення), предметів, документів при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи, таким чином, є тим бажаним наслідком, який гарантовано забезпечує виконання завдань кримінального судочинства. Зако­номірно послідовна модель слідчого огляду обумовлена загальною кримінальцо-процесуальною формою, яка і забезпечує в повному обсязі реалізацію процесу пізнання.

Специфічність злочинних діянь, що утворюють кожну з груп такого виду, як злочини проти здоров'я особи, передбачає і особ­ливо характерні пізнавальні функції оглядів. Є загальновизнаним, що пізнавальні функції огляду місця події можуть проявлятися в логічному, емпіричному, спеціально-консультаційному, науково-практичному напрямах. Зазначені функції слідчого огляду при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи можуть бути викона­ні за умови використання в повному обсязі необхідних методів — як способі пізнання у відповідному процесі. Залучаючи спеціа­лістів до участі в огляді при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи, слідчий збагачує свої прикладні, утилітарні перспективи щодо виявлення, фіксації й вилучення доказів. У даному разі наяв­ність умов як обставин, сприятливих для виконання завдань кри­мінального судочинства, є суттєво стабільною. Кримінально-про­цесуальне законодавство не обмежує тих слідчих дій, для участі в провадженні яких може бути залучений спеціаліст.

Використання слідчим спеціальних знань спеціаліста при про­вадженні огляду в ході дослідчої перевірки є першим етапом складного процесу пізнання. З урахуванням отриманих даних слідчий системно аналізує й оцінює зібрані докази за своїм внут­рішнім переконанням. Сила таких доказів у межах об'єктивного витворює у свідомості слідчого взірцевий зразок часу, місця, спо­собу та інших обставин вчиненого злочину. Але в протоколі огля­ду зазначених висновків слідчий не фіксує. Якщо він і висуває певні версії при огляді як свої обґрунтовані припущення про наяв­ність обставши і розвиток розслідуваної події, що призвела до вчи­нення злочину, то фіксує їх у письмових планах, а згодом вживає процесуальні заходи для їх перевірки.

Наприклад, вивчаючи з участю спеціаліста медичні документи про проведення медико-біологічних дослідів над К., слідчий вису­нув версію: ;указаний експеримент не має суспільно корисної мети

302

та наукової обґрунтованості, а також переваги можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров'я К., що створювало реальну небезпеку для його здоров'я. Оцінивши в комплексі зібрані докази, слідчий порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 142 КК України, розкрив та розслідував його.

Отже, швидке і повне розкриття та розслідування злочинів про­ти здоров'я особи багато в чому залежить від своєчасного і якісно­го проведення огляду. Ознаки процесуально-криміналістичної цінності огляду визначаються за їх придатністю для використання в доказуванні виокремлених законодавством обставин, у першу чергу: події злочину, винності обвинуваченого в його вчиненні. Внутрішня визначеність теоретичного і практичного змісту об'єк­та і предмета огляду, характерних для злочинів проти здоров'я осо­би, яка становить їхню специфіку та відрізняє від усіх інших, може бути належно сформована за умови участі у відповідному процесі компетентних спеціалістів. І це справді так. Адже теорія і практи­ка свідчать, що сутність злочинного діяння проти здоров'я особи, де його суб'єктом є медичні працівники, що пов'язано з виконан­ням професійних чи службових обов'язків, може бути повною мі­рою встановлена лише з участю спеціаліста.

Участь спеціаліста при проведенні огляду як слідчої дії в кримі­нальній справі про злочин проти здоров'я особи, де їх суб'єкт — медичний працівник, фактично є першою, початковою процесу­альною стадією розвитку ходу його розкриття, тобто встановлення події злочину і винних осіб. А повним і остаточним розкриття зло­чину проти здоров'я особи потрібно вважати не те, коли досудове його розслідування закінчено та обвинувальний висновок затвер­джено прокурором, а те, коли вирок щодо винної особи набере за­конної сили. Однак установлення події злочину проти здоров'я особи і винних осіб має бути максимально наближеним до момен­ту його вчинення. Тільки за такого принципу в демократичній правовій державі можуть бути виконані завдання кримінального

судочинства.

Отже, при проведенні огляду в процесі розслідування кримі­нальних справ про злочини проти здоров'я особи без участі спеці­аліста слідчому інколи дуже непросто змоделювати уявну теоре­тичну конструкцію події відповідного злочинного діяння. Це є до­волі важливим навіть на початковому етапі розслідування, тому що, коли є подія будь-якого злочину проти здоров'я особи, то є і склад цього злочину і — навпаки. Спеціальні знання і навички спе­ціаліста, який бере участь у проведенні огляду при розслідуванні кримінальної справи про злочини проти здоров'я особи, можуть сприяти тому, що слідчий прийме рішення вжити додаткових опе-

303

ративно-процесуальних заходів, спрямованих на виявлення слідів злочину інших доказів та обставин, що підлягають доказуванню. Важливе значення при проведенні огляду в процесі розслідуван­ня кримінальних справ про злочини проти здоров'я особи має за­стосування різних видів науково-технічних засобів. Використання науково-технічних засобів має відповідати таким принципам: об'єктивної необхідності, доцільності, черговості, досвіду, належно­го процесуального оформлення. Зрозуміло, що застосування того чи іншого виду науково-технічних засобів при проведенні огляду залежить, насамперед, від конкретного предмета пізнання. А пред­метом пізнання при проведенні огляду в процесі розслідування кри­мінальних справ про злочини проти здоров'я особи можуть бути:

1. тілесні ушкодження на потерпілому (у разі проведення осві- дування);

2. будь-які відомості про здоров'я особи, що зафіксовані в до­ кументах медичного характеру;

3. інші сліди злочинів та речових доказів;

4. з'ясування сукупності умов, за яких сталася подія злочину;

5. з'ясування сукупності інших умов, які існують у певному міс­ ці, але не в обставинах, за яких сталася подія злочину;

6. місцевість і приміщення.

До науково-технічних засобів при проведенні огляду а процесі розслідування кримінальних справ про злочини проти здоров'я особи віднесено:

1) науково-технічні засоби слідчо-оперативної техніки:

а) засоби для огляду різних об'єктів;

б) засоби для відшукання, фіксації й вилучення слідів та інших об'єктів;

в) засоби фотографування, кіно-, відеозапису, фіксації звукової інформації;

2) засоби науково-дослідної техніки:

а) засоби виявлення та аналізу різних об'єктів.

Так, у процесі огляду місцевості бажано застосовувати панорам­не, а також вузлове і детальне фотографування. При огляді ж при­міщень, предметів, документів в основному доцільно використову­вати вузлове і детальне фотографування. Недостатність часу, порів­няно з необхідним для якісного проведення огляду, є тією умовою, яка призводить до неточностей в користуванні засобами науково-дослідної техніки, до неправильних дій слідчого, спеціалістів, екс­пертів. Такі криміналістичні помилки є ненавмисним відхиленням суб'єкта криміналістичної діяльності від техніки, а інколи — такти­ки і навіть методики розслідування даних злочинів. Але ж це ста­вить під загрозу розв'язання завдань кримінального судочинства чи призводить до порушення або невиконання їх.

304

Криміналістичні помилки трапляються рідко в практиці, зокре­ма, при проведенні огляду місця події в кримінальних справах про злочини, що утворюють першу групу такого виду, як злочини про­ти здоров'я особи. І це тому, що на місце події в разі, наприклад, за­подіяння потерпілому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, виїздить регулярно діюча слідчо-оперативна група. Слідчий розподіляє, спрямовує та координує серед учасників гру­пи процесуальну діяльність, а також контролює її. Він, зокрема, особисто проводить пошук, виявлення, фіксацію і вилучення слідів злочину. Під час проведення огляду слідчий також досліджує речо­ві докази і оцінює їх. Проте в подальшому відповідні кримінальні справи до свого провадження можуть приймати інші слідчі, а тому в питаннях оцінки доказів виникають з цих причин суперечності.

Потрібно зазначити також, що при огляді місця події слідчий за­пам'ятовує частину відомостей про обстановку злочину. Накопиче­ні й збережені в пам'яті слідчого відомості про обстановку злочину, як пізнавальну інформацію, сприяють його розслідуванню. Слід­чий час від часу відтворює у своїй пам'яті пізнавальну інформацію, аналізує її, і це, безперечно, впливає на рішення, які він приймає. У слідчого, який місце події не оглядав, а відповідну кримінальну справу розслідує, у зв'язку з цим виникають проблеми. При цьому позитивне значення мають схеми, плани, фототаблиці, відеокасе­ти, що повинні обов'язково додаватися до протоколу огляду.

Однотипного порядку (мавикзії) огляду місця події при розслі­дуванні такого виду злочинів, як злочини проти здоров'я особи, не існує з цілком об'єктивних причин. Проте використання криміна­лістичних знань при проведенні слідчого огляду в процесі розслі­дування окремих груп таких злочинів має типові варіанти.

Кримінальна справа про злочин проти здоров'я особи може бу­ти порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказу­ють на наявність ознак цього злочину.

Початковий та подальші етапи досудового

слідства в кримінальних справах про злочини

проти здоров 'я особи

Початковий етап розслідування злочину проти здоров'я особи — це перший часовий період процесу досудового слідства криміналь­ної справи про дане злочинне діяння, що становить єдину систему слідчих, оперативно-розшукових, організаційно-планових та ін­ших дій відповідно до типових слідчих ситуацій, об'єднаних зав­даннями кримінального судочинства, який поступово зміниться наступним, другим етапом. Часові періоди як етапи розслідування

305

злочину проти здоров'я особи мають повністю узгоджуватися з ви­могами чинної кримінально-процесуальної форми, яка передбачає строки досудового слідства та строки тримання під вартою. Як за­значалося, однією з невідкладних слідчих дій на початковому етапі розслідування злочинів проти здоров'я особи є проведення огляду.

Для отримання повного обсягу відомостей про цей злочин на вказаному етапі доцільно проводити освідування, допити свідків, потерпілого, підозрюваного, призначення експертиз, обшуки, ви­їмки. З урахуванням слідчої ситуації як сукупності обставин, що підлягають доказуванню, загострення суперечностей між учасни­ками і суб'єктами криміналістичної діяльності на початковому ета­пі можливе проведення й інших слідчих дій.

Освідування, за його процесуально-правовим значенням, харак­теризується ознаками, які притаманні огляду місця події. Це озна­чає, що освідування і огляд якоюсь мірою є процесуально-спорідне­ними поняттями. Однак на відміну від огляду місця події як єдиної процесуальної форми в контексті суб'єкта-виконавця чинне кримі­нально-процесуальне законодавство в цьому ж розумінні передба­чає проведення освідування двох видів. Перший вид освідування має чітко окреслену процесуальну форму, його призначає і прово­дить слідчий. Другий вид освідування характеризується побіжними, формальними процесуальними ознаками, тобто його проводить судово-медичний експерт або лікар як фахівець, але призначає від­повідною постановою слідчий.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство (ч. 2 ст. 127 КПК України) передбачає, що поняті до участі в проведенні освіду­вання залучаються в разі, якщо слідчий визнає це за необхідне. У процесі розслідування злочинів проти здоров'я особи до освіду­вання учасників криміналістичної діяльності доцільно все ж таки залучати понятих, які згодом, з цілком закономірних причин, ви­знаються свідками у відповідній кримінальній справі. А це тому, що в подальшому обсяг доказових фактів є явно недостатнім для дове­дення вини певних осіб у вчинених ними злочинних діяннях. Ме­дична документація знищується заінтересованими в цьому особами або взагалі не ведеться.

При розслідуванні кримінальних справ про злочини проти здо­ров'я особи освідуванню підлягає тіло живої людини — обвинува­ченого, підозрюваного, потерпілого, свідка з метою виявлення або засвідчення на ньому слідів злочину, а також особливих прикмет. Так, слідами злочину на тілі потерпілої особи в разі заподіяння їй умисного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження можуть бути: синці, садна, подряпини, рани, сліди укусів. Втім, рани у потерпілої особи можуть бути у вигляді пошкодження тка­нин тіла або внутрішніх органів, тобто — невидимі рани.

306

Прикметами, які законодавець називає особливими, у суб'єктів криміналістичної діяльності можуть бути: візерунки, малюнки тощо на їхньому тілі, що наносяться наколюванням і втиранням під шкіру барвників (татуювання); сліди на шкірі від зарубцьованої рани (рубці, згоїни); невеличкі тверді нарости на шкірі (бородав­ки); довгасті заглиблення на шкірі обличчя, тілі людини (зморш­ки); сліди колишніх хвороб (шрамики, ямки на шкірі після віспи); відсутність якої-небудь частини тіла або втрата здатності керувати нею тощо. Як бачимо, законодавець недаремно фактично класифі­кував проведення освідування на два види. При розслідуванні зло­чинів проти здоров'я особи освідування також має двояке значен­ня, воно є характерним для двох основних категорій учасників криміналістичної діяльності — підозрюваних та потерпілих.

Так, по-перше, освідування сприяє встановленню осіб, які вчи­нили відповідні злочинні діяння, тобто сприяє розкриттю злочи­нів (викриттю винних).

А по-друге, освідування потерпілих дає можливість зафіксувати в протоколах слідчих і судових дій, актах судово-медичних експер­тів та довідках лікарів відомості про заподіяння шкоди здоров'ю потерпілих і є одним з доказів доведення вини обвинувачених.

Та чи інша група злочинів проти здоров'я особи відзначається своїми особливостями щодо типовості проведення освідування пі­дозрюваного, обвинуваченого, потерпілого і свідка. Освідування підозрюваних і обвинувачених, на відміну від потерпілого та свід­ка, може проводитися також у примусовому порядку. Це означає, що освідування і потерпілого і свідка проводиться за їх згодою, але при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи трапляються і відхилення від загального, звичайного правила. Так, якщо підо­зрюваний або обвинувачений, захищаючись від висунутих щодо нього потерпілою особою звинувачень, заявляє клопотання про проведення освідування такого потерпілого, а останній з цим не погоджується, він може бути освідуваний примусово. У даному ра­зі у правовідносини слідчий — потерпілий вносяться елементи: 1) натиску з боку слідчого, силування, неволення; 2) обов'язку, по­винності з боку потерпілого. Правовий механізм примусу при роз­слідуванні злочинів проти здоров'я особи є аналогічним і щодо свідка, який також у разі необхідності за процесуальним рішенням слідчого може бути підданий примусовому освідуванню. Потреба в проведенні примусового освідування свідка виникає, коли є до­цільним перевірити правдивість показань підозрюваного, обвину­ваченого, потерпілого шляхом виявлення на тілі такого свідка слі­дів злочину та інших речових доказів — крові, паливно-мастильних матеріалів, інших плям, у тому числі фарби, хімічних природних речовин.

307

Законодавець передбачає особливий порядок освідування осіб іншої статі. Так, якщо є необхідність при освідуванні повністю оголити таку особу, слідчий і поняті іншої статі не мають права бу­ти при цьому присутні. За таких умов проведення освідування не­обхідно доручити слідчому (дізнавачу) та понятим тієї ж статі чи лікареві або судово-медичному експертові.

Для розслідування злочинів проти здоров'я особи — доведення вини підозрюваних в їх вчиненні — важливо правильно скласти протокол освідування, який є одним з видів процесуальних дже­рел доказів. Протокол освідування має бути складений і оформле­ний в порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуаль­ним законодавством, і підтверджувати обставини та факти, що мають значення для вирішення кримінальної справи про відпо­відний злочин. У протоколі освідування фіксується послідовність виявлення та результати засвідчення наявності у підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та свідка особливих прикмет, а та­кож слідів злочину. У протоколі освідування фіксуються також за­уваження, що надходять з приводу проведення відповідної слідчої дії від її учасників. Протокол освідування підписують усі суб'єкти й учасники криміналістичної діяльності, які брали участь у цій слідчій дії.

Другий вид освідування (судово-медичне) при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи є ширшим за суттю предмета пі­знання, а для його виконання необхідні спеціальні знання в галузі медицини. Так, судово-медичне освідування в більшості випадків проводиться, щоб виявити і засвідчити наявність на тілі підозрю­ваного, обвинуваченого, потерпілого і свідка слідів злочину — пошкодження тканин тіла чи внутрішніх органів (невидимі рани), а також садна, подряпини, синці тощо. Для предмета судово-ме­дичного освідування при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи важливим є також виявлення і засвідчення певного стану особи — вагітності, хвороби, інвалідності, алкогольного або нарко­тичного сп'яніння тощо. Судово-медичне освідування також може бути проведено, якщо суб'єкт криміналістичної діяльності не має права сам освідувати особу з тих причин, що вона іншої статі. Судово-медичне освідування проводиться експертом або лікарем за письмовим дорученням суб'єкта криміналістичної діяльності. Тактичні прийоми допиту свідків при розслідуванні криміналь­них справ про злочини проти здоров'я особи вибираються з ураху­ванням слідчої ситуації, психолого-фізіологічних параметрів свід­ка і тих відомостей, якими володіє відповідна особа. Важливі відо­мості про обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі про злочин проти здоров'я особи, можуть бути отримані від очевидців злочину. Це означає, що в процесі допиту свідків-оче-

308

видців слідчому необхідно до подробиць з'ясовувати всі відомі їм обставини і події, що є цінними для слідства.

Так, якщо потерпілій особі були заподіяні умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, слідчому при допиті свідка-очевид-ця потрібно з'ясувати, скільки осіб брало участь у вчиненні цього злочину, чи відомі вони; якщо невідомі, то які ознаки зовнішності та одягу злочинців свідки запам'ятали; чи були злочинці озброєні й якщо так, то чим саме; як злочинці називали один одного; чи розмовляли з потерпілим і як до нього зверталися (називали по імені, прізвищу чи якось інакше).

Слідчий також має з'ясувати, які предмети злочинці відібрали у потерпілої особи і куди саме зникли. Бажано, щоб свідок-очеви-дець власноручно написав свої показання в присутності слідчого, а також зобразив на схемі все те, про що той розповів. У процесі до­питу доцільно застосувати звукозапис або відеозапис. Є дві об'єк­тивні причини, які спонукають слідчого до вичерпного врахування всіх подробиць про будь-які фактичні дані, що можуть бути доказа­ми. По-перше, тільки за таких умов може бути реально використа­ний принцип вільної оцінки доказів — внутрішнє переконання суб'єкта криміналістичної діяльності за умови, що жодні докази не мають наперед встановленої доказової сили. По-друге, з часом з різних причин свідок-очевидець може відмовитися від своїх пока­зань. Тому деталізація свідчень очевидців у межах розумного ніко­ли не буде зайвою. Більше того, не зайве провести з участю свідка-очевидця відтворення обстановки і обставин події з метою перевір­ки й уточнення результатів його допиту. Це дасть змогу слідчому з'ясувати також, чи змінилися на місці події обставини, а якщо так, то ким і з якою метою.

У процесі розслідування злочинів проти здоров'я потерпілої особи як свідків часто допитуються її родичі, сусіди, друзі, знайо­мі, колеги по роботі. Водночас, для кожної групи та підгрупи зло­чинів проти здоров'я особи характерні свої види соціальних про­шарків, представники яких є свідками. Наприклад, свідками при розслідуванні кримінальних справ про насильницьке донорство, як правило, є її родичі, колеги по роботі, медичні працівники. Та­кі особи засвідчують протиправне вилучення крові у потерпілих шляхом застосування обману або насильства. Слідчому слід мати на увазі, що серед допитуваних свідків можуть бути і співучасники злочину проти здоров'я особи, у тому числі виконавці, організато­ри, підбурювачі та пособники.

Допит потерпілого при розслідуванні кримінальної справи про злочин проти здоров'я особи також має свої особливості. Для кож­ної групи злочинів проти здоров'я особи такі особливості є специ­фічними. І це тому, що конкретний злочин, який входить до тієї чи

309

іншої групи як акт поведінки винної особи, по-різному заподіює шкоду здоров'ю потерпілого. Наприклад, потерпілою особою від незаконного проведення аборту може бути тільки жінка, а відпо­відний злочин вважається закінченим з моменту настання наслід­ків у вигляді переривання вагітності. Тоді як потерпілою особою від злочину — зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою не­виліковною інфекційною хворобою — може бути і чоловік, і жінка. У процесі розслідування злочинів проти здоров'я особи інколи доцільно дати можливість потерпілому особисто написати свої по­казання. Однак допит потерпілого, як і свідка, має бути детальним та змістовним. Слідчий допитує потерпілу особу про обставини, які підлягають встановленню в кримінальній справі про відповід­ний злочин, у тому числі про відомості, що характеризують підо­зрюваного або обвинуваченого. Важливо також з'ясувати питання взаємовідносин потерпілої особи з підозрюваним чи обвинува­ченим.

У процесі допиту потерпілого необхідно з'ясувати: 1) коли вчи­нено злочин; 2) що є місцем вчинення злочину; 3) хто вчинив зло­чин; 4) які детальні обставини вчинення злочину, і чому потерпілим від нього є саме ця особа; 5) як саме потерпіла особа познайомила­ся зі злочинцем; 6) кому розповідала потерпіла особа про подію зло­чину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення); 7) хто са­ме рекомендував потерпілому звернутися за медичною допомогою до особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Слідчий має ретельно перевірити показання потерпілої особи й оцінити їх у поєднанні з усіма обставинами, що встановлені в роз­слідуваній кримінальній справі про злочин проти здоров'я особи. Показання потерпілої особи не повинні бути суперечливими, оскільки обвинувачення на таких доказах не може бути обгрунто­ваним і законним. При розслідуванні злочинів проти здоров'я осо­би потерпілий може неохоче давати показання або взагалі відмо­витися від їх давання. Основна мета такої поведінки потерпілого полягає в тому, щоб докласти максимум зусиль, аби особу, яка притягається за вчинене злочинне діяння до кримінальної відпові­дальності, уневиннити.

У процесі розслідування кримінальних справ про злочини про­ти здоров'я особи використовуються науково-практичні можли­вості різногалузевих знань. І це тому, що кримінально-процесу­альне законодавство (ст. 75 КПК України) передбачає можливість призначити експертизу в тому разі, коли для вирішення конкрет­них питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. А порядок призначення експертизи вбирає в себе низку організаційних та процесуальних дій. Перш за все слідчий має визначитися, які експертизи вія призначить і які

310

питання поставить експертам. Важливою є проблема наявності матеріалів, які потрібно буде передати експертам, та вибору екс­пертної установи чи конкретного експерта. В окремих випадках, відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального зако­нодавства, призначення експертизи при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи є обов'язковим:

1. для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень;

2. для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримі­ нальну відповідальність і якщо про це немає відповідних докумен­ тів і неможливо їх одержати;

3. для визначення психічного стану підозрюваного або обвину­ ваченого за наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності. Отже, судово-медична експертиза при розсліду­ ванні злочинів проти здоров'я особи призначається неодмінно. Визначення питань, що ставляться на вирішення судово-медичної експертизи, в основному залежить від предмета, способу злочин­ ного посягання, методів маскування злочинного результату, а та­ кож інколи від слідчої ситуації. Таким чином, для кожної групи та підгрупи злочинів проти здоров'я особи є коло типових питань. Так, при призначенні судово-медичної експертизи в процесі роз­ слідування умисного тяжкого тілесного ушкодження перед екс­ пертом ставляться такі запитання:

1. які ушкодження є на тілі потерпілої особи, їх характер, розта­ шування і походження;

2. яка послідовність нанесення тілесних ушкоджень;

3. чи вказують ушкодження на тілі особи на самооборону чи бо­ ротьбу і якщо так, то які саме;

4. одноразово чи неодноразово були заподіяні тілесні ушко­ дження;

5. яким знаряддям були заподіяні тілесні ушкодження;

6) чи не перебувала потерпіла особа в момент заподіяння їй тілесних ушкоджень у безпорадному стані, і чи могла вона чинити

опір винному.

При розслідуванні, наприклад, злочину, що входить до п'ятої групи — незаконне проведення аборту, перед експертом ставлять­ся такі запитання:

1) чи немає у потерпілої ознак вагітності, і якщо є, то який

строк її;

2) чи мала потерпіла в недавньому минулому штучне перери­ вання вагітності;

3) яким способом потерпілій було штучно перервано вагітність; 4) який строк штучного переривання вагітності у потерпілої.

На початковому та подальших етапах розслідування злочинів

311

проти здоров'я особи призначаються різні експертизи — криміна­лістичні (в основному трасологічні); матеріалознавчі (дослідження мікрооб'єктів); експертизи холодної зброї, експертизи матеріалів, речовин (експертиза наркотичних речовин, експертиза фарб і ла­ків, експертиза волокна); судово-біологічні експертизи; судові експертизи індивідуальної каліграфії; психіатричні, психологічні експертизи, а також інші експертизи.

Допит підозрюваного при розслідуванні злочинів проти здо­ров'я особи є однією з перших слідчих дій. У разі затримання підозрюваного чи взяття під варту необхідно негайно його допи­тати, але не пізніше 24 год. після виконання відповідних проце­суальних дій. До першого допиту підозрюваного йому необхідно роз'яснити його право мати захисника і скласти про це протокол. У процесі допиту слідчий має деталізовано з'ясувати стосунки підозрюваного та потерпілої особи і обставини події, що розслі­дується.

Якщо допитуваний підозрюваний висунув приватну версію або алібі, відповідні заяви необхідно до подробиць зафіксувати в протоколі допиту та піддати ретельній перевірці. І це навіть у то­му випадку, коли підозрюваний себе винним не визнає. Одночас­но слідчому доцільно при допиті підозрюваного у вчиненні зло­чину проти здоров'я особи використовувати тактичні прийоми, які він має обирати з урахуванням конкретної слідчої ситуації. Бажано застосовувати психічний, психолого-криміналістичний вплив, допит з пред'явленням емоціогенного подразника. Слід­чий у процесі допиту має ставити перед підозрюваним уточнюю­чі запитання.

На початковому етапі досудового слідства кримінальної справи про злочин проти здоров'я особи багато що залежить від організа­ційно-планових, управлінських та споріднених їм дій, які, як і процесуальні дії, мають бути своєчасними і раціональними. Так, вчасне, кваліфіковане виявлення, вивчення слідів злочину та ін­ших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, тобто безпо­середньо після його вчинення, суттєво впливає на швидке, повне розкриття і розслідування. Наприклад, на вказане в Дарницькому лісництві місце події негайно прибули компетентні працівники прокуратури та чергова слідчо-оперативна група. Тут було виявле­но і вилучено три стріляні гільзи калібру 5,6 мм та кулю. Прокуро­ром Дарницького району за даним фактом було порушено кримі­нальну справу та створено слідчу групу. Після встановлення осіб потерпілих оперативні працівники міліції зібрали відомості про їхню комерційну діяльність, а також інформацію стосовно най­ближчих родичів, партнерів та можливих конкурентів з проблем бізнесу. З метою своєчасного отримання максимального обсягу ві-

312

домостей щодо потерпілих оперативні працівники вже через де­кілька годин після того, як було вчинено злочин, організували опитування працівників підприємства, де працювала С. на посаді голови правління, а Т— головним бухгалтером. За показаннями потерпілої Т, а також свідків було складено композиційний порт­рет підозрюваного, який вчинив вказані злочини. Було також встановлено, що протягом липня — серпня 2002 р. підозрюваний декілька разів зустрічався з потерпілою С, погрожував їй начебто наявним у нього компрометуючим матеріалом та вимагав у неї спочатку 1000 грн, а потім 1000 дол. США.

Після аналізу встановлених відомостей було відразу розпочато заходи щодо встановлення особи, яка шантажувала потерпілу С. Використовуючи можливості отримання інформації (деталізова­них роздруків телефонних дзвінків), з банку магнітних носіїв опе­раторів мобільного зв'язку ІІМС, Соісіеп іеіесот, Шеіісот, ОСС, Київстар представникові мобільного зв'язку Київстар були на­правлені запити щодо надання відомостей про вхідні та вихідні дзвінки з мобільного телефону, яким користувалася С. Крім того, про вчинений злочин неодноразово інформувалося населення че­рез засоби масової інформації м. Києва та Київської області.

У даній кримінальній справі слідчий прокуратури висунув де­кілька версій, відпрацювання яких проводилося паралельно. От­римавши роздруковані відомості про вхідні та вихідні телефонні номери на мобільний телефон абонента С, слідчий встановив, що один із вхідних дзвінків був здійснений з приймального пункту хімчистки, що в м. Ірпінь Київської області. Указане підприємство конкурувало з виробничою структурою, де працювала С. У проце­сі оперативного відпрацювання приймального пункту хімчистки у м. Ірпінь стало можливим установити особу охоронця цього підприємства К., який за ознаками своєї зовнішності був схожий на особу, зображену на композиційному портреті. К. також мав доступ до телефону, з якого було здійснено дзвінок на мобільний телефон потерпшої С. Вивченням особи К. слідчий встановив, що той є пенсіонером МВС і останні роки служби перебував на поса­ді командира роти швидкого реагування «Беркут» ГУ МВС Украї­ни в Київській області. З 1982 по 1983 рр. К. проходив дійсну вій­ськову службу в спецпідрозділах, в Афганістані. Це свідчило про те, що підозрюваний мав навички користування вогнепальною зброєю. Указану особу слідчий затримав, обґрунтовано запідо­зривши її у вчиненні зазначених злочинів. Згодом К. визнав свою вину у вчиненому і пояснив, що свої злочинні діяння він учинив з метою заволодіння грошовими коштами потерпілої. Допитувана потерпіла Т. заявила, що може впізнати особу підозрюваного, який вчинив щодо неї злочинні дії, оскільки вона пам'ятає його відмін-

313

ні ознаки. Після цього підозрюваного було пред'явлено для впі­знання потерпілій Т. У ході проведення цієї слідчої дії потерпіла впізнала злочинця за його окремими ознаками.

Під час допиту віч-на-віч з підозрюваним потерпіла підтверди­ла свої показання, що вплинуло на психіку К., і він визнав свою причетність до скоєних злочинів. Наступного дня з метою пере­вірки і уточнення результатів допиту підозрюваного К. прокурор-криміналіст виїхав на місце і в присутності понятих та з участю спеціаліста, а також самого підозрюваного відтворив обстановку й умови, в яких той вчинив злочини, тобто обстановку й умови, в яких згадані події могли відбутися в дійсності. Відтворення обста­новки і обставин події фіксувалося із застосуванням відеозапису. У проведенні слідчої дії брав участь захисник підозрюваного, у присутності якого підзахисний К. деталізовано розповів про всі подробиці вчинених злочинів. Його показання збіглися з пока­заннями потерпілої Т. і свідків. За вчинене К. було обґрунтовано і законно притягнено до кримінальної відповідальності.¹

Для наступного етапу розслідування кожної із семи груп злочи­нів проти здоров'я особи властиві свої типові слідчі дії. Водночас, практика підтверджує, що є і загальновидові, єдині слідчі дії для всіх семи груп злочинів. Так, спільними типовими, загальними ви­довими слідчими діями при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи є: допити підозрюваних і обвинувачених, допити віч-на-віч, призначення додаткових, повторних судово-медичних та інших су­дових експертиз, у тому числі комплексних, пред'явлення для впі­знання, обшуки, виїмки, відтворення обстановки і обставин події.