§ 26. Тактика допиту підозрюваного, обвинуваченого в конфліктній ситуації

Тактика допиту особи, затриманої з речовими доказами

Пункт 1 ст. 106 КПК України передбачає, що орган дізнання має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі лише за наявності такої підстави: «Коли на підозрюваному або на одягу, при ньому, або в його житлі буде виявлено явні сліди злочи­ну». Аналогічними повноваженнями наділені й слідчі (ст. 115 КПК України). Щодо речових доказів, з якими може бути затримана особа, то, відповідно до вимог ст. 65 КПК, доказами в криміналь­ній справі є будь-які фактичні дані. Ці дані встановлюються різни­ми джерелами, у тому числі й речовими доказами. Зрозуміло, що особу можуть затримати з будь-яким предметом, але речовим до­казом у кримінальній справі предмет буде тоді, коли про це буде прийнято відповідне рішення слідчим або органом дізнання, від­повідно до статей 67, 130 КПК України.

Отже, особу затримано з предметом, який умовно є речовим до­казом, і з його допомогою суб'єкти криміналістичної діяльності оперативно встановлюють наявність або відсутність суспільно не­безпечного діяння, винуватість тієї особи, яка вчинила діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як розпочати допит такої особи? Слід розуміти, що кримі­нальна справа вже порушена. Перш за все, необхідно дати можли­вість такій особі, аби вона особисто написала свої показання в присутності слідчого, про що зазначити в протоколі. Це є надзви­чайно важливим з тактичних позицій, особливо якщо всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи не проведено. У тако­му разі, пропонуючи затриманій особі особисто написати свої по­казання, слідчий ні своєю поведінкою, ні під час бесіди (розмови) не повинен дати зрозуміти, що будь-якої інформації про вчинений злочин органи досудового слідства не мають.

Успіх допиту залежить від того, чи готувався слідчий до цієї слідчої дії. У тому разі, коли у слідчого не було можливості підго­туватися до допиту, відповідне підготування він проводить опера­тивно, в умовах «буденного, оперативного готування». Коли особа завершила власноручне написання своїх показань, слідчий має запропонувати, аби вона прочитала їх уголос. Вислухавши пока­зання допитуваного, слідчий пропонує деталізувати їх у тому чи іншому аспекті. Найдоцільніше допитувати особу як свідка. Зви-

190

чайно, це тоді, коли щодо такої особи не застосовано заходи, пе­редбачені статтями 106, 115 КПК України. Навіть якщо слідчий усвідомлює, що в подальшому особу необхідно буде затримати, він має обов'язково всебічно і повно допитати її як свідка із застосу­ванням відео-, звукозапису.

Відповідно до ст. 43-1 КПК України особа, до якої застосовано запобіжний захід, до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого, є підозрювана. Підозрюваний має право на захист, що буде здійснюватися іншою компетентною особою — захисни­ком. Така обставина, звичайно, якоюсь мірою начебто паралізує діяльність слідчого в процесі досудового слідства. Але це не так. До­свідчений слідчий, навпаки, докладе максимум зусиль, щоб підо­зрюваний мав захисника, це тільки допоможе слідству. Водночас із тактичних міркувань не потрібно поспішати визнавати особу, навіть затриману з речовими доказами, підозрюваним. З цих причин слід­чий має докласти щонайбільше зусиль, аби особу допитати як свід­ка про факти, які стосуються даної справи. Цей процес триває за іні­ціативою слідчого. Слідчий повинен ставити конкретні запитання допитуваному, які будуть стосуватися предмета, з яким затримали цю особу. Слідчому необхідно знайти психологічний контакт з до­питуваним. Потрібно запропонувати, аби він особисто намалював план місцевості, схему подій, про які розповідає. Бажано, щоб від­повіді на запитання слідчого допитуваний писав власноручно. Справді, основна ознака розмежування правової сутності зміс­ту допиту свідка від допиту підозрюваного залежить від об'єктив­ної реальності — сукупності попередніх дій і вчинків допитуваної особи. Так, відповідно до вимог кримінально-процесуального за­конодавства, свідок допитується за принципом: «що бачив, що чув», а підозрюваний, з урахуванням законодавства про кримі­нальну відповідальність, за принципом: «дія або бездіяльність як суспільно небезпечне, винне злочинне діяння». Судова практика підтверджує це теоретичне бачення зазначеної проблеми.

Наприклад, якщо особа була затримана чи взята під варту у зв'язку з підозрою у вчиненні злочину, однак була допитана як сві­док, а не як підозрюваний, на такі показання не можна посилатись У вироку на підтвердження винуватості підсудного у вчиненні зло­чину. Отож, з тактичних бачень, в окремих випадках не бажано поспішати затримувати особу, навіть якщо для цього і є законні підстави. Доцільно застосувати один з передбачених чинною кри­мінально-процесуальною формою способів виклику свідка до слідчого. Вибір слідчим одного з видів виклику, а не затримання особи та інших близьких за правовою характеристикою способів, за цих умов передбачає, що така діяльність слідчого має супрово­джуватися оперативно-розшуковими заходами.

191

Викладене дає можливість дійти висновку, що в даному разі з тактичних підходів для виконання завдань кримінального судо­чинства в умовах правової держави повинен мати чинність проце­суально-криміналістичний принцип допиту особи не затриманої, а викликаної у зв'язку не з підозрою, а з подією злочину, але яка має рольову перспективу підозрюваного.

Вид допиту в процесі досудового слідства кримінальної справи про злочин, що має застосовувати слідчий, буде залежати від таких чинників:

1. процесуального стану допитуваного (свідок, підозрюваний, обвинувачений);

2. віку допитуваного (допит дорослого, неповнолітнього, мало­ літнього);

3. склад учасників (захисник, експерт, спеціаліст, батьки, за­ конні представники неповнолітнього, педагог, лікар, перекладач);

4. місця проведення допиту;

5. характеру слідчої ситуації (безконфліктна, конфліктна);

6. допитувалася особа в даній справі раніше чи допитується вперше.

Тактика допиту підозрюваного, обвинуваченого в конфліктній ситуації

Конфліктна слідча ситуація є особливою різновидністю склад­ної слідчої ситуації в процесі розслідування кримінальної справи про злочин. Конфліктна слідча ситуація характеризується певним станом міжособистісних відносин двох або більше суб'єктів, учас­ників криміналістичної діяльності. Указані особи мають інтереси, які не збігаються, а також прагнуть до досягнення протилежної мети. При цьому вони керуються індивідуальними планами і намі­рами.

У конфліктній слідчій ситуації тактика допиту підозрюваних, обвинувачених має свої особливості, тобто ті процесуально-кри­міналістичні способи проведення відповідної слідчої дії засновані на психолого-криміналістичному механізмі їх реалізації, що ма­ють своїм завданням доказування чи спростування обставин.

Підозрюваний і обвинувачений пам'ятають обставини злочи­ну, і це тому, що особа постійно думає про вчинений нею злочин. Але події злочину вони перекручують. Завдання слідчого полягає не в тому, щоб допитуваний визнав свою вину, а в тому, щоб він розповів правду, повно й об'єктивно. У разі застосування слідчим обвинувального ухилу, допитувана особа — підозрюваний, обви­нувачений відразу ж виявлять це. Слідчий не має обурюватися по-

192

зицією допитуваного (замовчуванням, перекрученням фактів, відмовою давати показання). Завдання слідчого - наполегливо, стримано, культурно, поводитися з допитуваним. Перший так­тичний прийом слідчого - виявлення мотивів того, чому допитува­ний дає свідомо неправдиве показання (ст. 384 КК України). Необхідно усунути відповідні мотиви, якими, зокрема є:

1. уникнення відповідальності;

2. досягнення ліберального покарання;

3. боязливість помсти співучасників.

Слідчий повинен переконати допитуваного, що уникнути від­повідальності йому не вдасться, оскільки вина його буде доказана, а застосоване покарання буде більш жорстким (ст. 51 КК України). Слідчий повинен нагадати допитуваному, що кожний зі співучас­ників піклується про себе, захищає власні інтереси і не пожаліє до­питуваного. Така позиція слідчого може посприяти тому, що допи­туваний відмовиться від установки на неправдиві показання. Потрібно, щоб допитуваний в деталях розповів про подію злочину, про те, що було напередодні й після вчинення злочину. Якщо допи­туваний дає неправдиві показання, він може легко заплутатися в деталях. Деталізовані показання можна перевіряти і спростовувати, пред'явивши при повторному допиті відповідні докази (ст. 143 КПК України).

Слідчий може стимулювати позитивні якості підозрюваного чи обвинуваченого. З цією метою він має виявити і активізувати такі риси допитуваного, як сміливість, гуманність та ін. Це може допо­могти отримати правдиві показання. Основний прийом, який слід­чий має застосувати при допиті підозрюваного, обвинуваченого в конфліктній ситуації,- пред'явлення доказів. Докази можна пред 'являти двома способами:

1. від «слабких» до вагоміших;

2. розпочати з вагоміших.

Коли вагомих доказів мало, слідчі використовують перший спосіб. У такому випадку необхідно з анархічної системи доказів побудувати стрункий, закономірний ланцюг і переконати допиту­ваного, що давати неправдиві показання - нерозумно. Другий спосіб застосовується слідчим, коли доказів достатньо. З них по­трібно вибрати такі, які допитуваний не підготовлений спростува­ти на даному етапі.

193

Застосовувана слідчим тактика допиту підозрюваних, обвину­вачених у конфліктній ситуації буде мати позитивний результат тоді, коли слідчий може налагодити з допитуваним психологічний контакт.

7 5-12

Тактичні комбінації при допиті підозрюваного, обвинуваченого

Тактична комбінація є поєднанням певних слідчий дій у проце­сі досудового слідства кримінальних справ про злочини, що про­водяться з метою вирішення певного вузлового завдання — затри­мання злочинця чи групи злочинців, виявлення майна, здобутого злочинним шляхом, що підлягає конфіскації. Вирішення важли­вих завдань при розслідуванні злочину може тривати і в ході допи­ту підозрюваного, обвинуваченого. З цією метою і застосовуються тактичні комбінації.

Застосування слідчим найтиповіших тактичних комбінацій при допиті підозрюваного, обвинуваченого передбачає:

1. створення у допитуваного перебільшеного уявлення про ін- формованість слідчого;

2. використання «другорядностей», або принцип «проговорю­ вання» («пробалакування»).

У першому випадку йдеться про дезінформацію допитуваного. Наприклад, три особи викрали з квартири певні речі — радіоапара­туру. У процесі допиту інший слідчий зайшов до кабінету і поста­вив на стіл магнітофон (позичив в іншої особи, але такої марки, як викрадений). Слідчий, що допитував, запитав: «Той?» Слідчий-гість відповів: «Так». Допитуваному підозрюваному запитання не ставилися, однак він розгубився, а потім почав розповідати прав­ду. Прямого обману слідчий не допустив, а тактична комбінація була застосована правильно. До речі, при допиті підозрюваного був присутній захисник. (Таку ж тактичну комбінацію можна за­стосувати при допиті обвинуваченого.) У даному випадку слідчий поєднав непроцесуальні, фізичні дії свого колеги, які супроводжу­валися розмовою з аналогічними своїми діями, для вирішення вуз­лового завдання — швидкого розкриття злочину, викриття винних. При цьому неправдивих слів, нечесних дій слідчі не застосували.

Наступний тип тактичної комбінації обумовлюється викорис­танням «другорядностей», або принципу «проговорювання». Дру­горядні питання слідчий ставить так, щоб допитуваний подумав — це головне. У процесі розповіді обвинувачений повідомляє і про те, про що він не говорив би слідчому.

Різновидностей тактичних комбінацій, що застосовуються при допиті підозрюваного, обвинуваченого, є багато. їх використання можливе лише за умови: щоб не було насильства, погроз, інших незаконних заходів.

194