3. відмивання незаконних доходів;

4. зв'язок групової й професійної злочинності;

5. високий рівень організованості кримінальних формувань та їх чітка функціональна диференціація (організатори, викрадачі, збувальники, скупники, перевізники наркотиків та ін.);

6. транснаціональність.

Дії з виготовлення наркозасобів передбачають такі чотири групи:

1. незаконне виготовлення наркотиків шляхом їх отримання з медичних препаратів;

2. виготовлення наркотиків з незаконно вирощених наркотизо­ ваних культур;

3. виготовлення наркотиків з дикоростучих сортів маку і ко­ ноплі;

4) виготовлення синтетичних наркозасобів хімічним шляхом. Найпоширенішими засобами перевезення наркотиків (місця

приховування) є: транспортні засоби — 38%, багаж — 33,9%, тіло людини — 10,7%, особисті речі — 10%, поштові відправлення — 3,8%, ручний багаж — 3,3%. Для перевезення наркотичних засобів застосовуються всі види транспорту.

Вітчизняна наркомафія за своєю структурою складається з трьох груп, до яких входять такі особи (табл. 19).

Таблиця 19 Структура вітчизняної наркоманії

1 група	2 група	3 група
Наркобарон-ділок, організатор наркобізнесу. Верхній ешелон «відмиває» гроші, особи, які за­безпечують реалізацію планів злочинного товариства	Контрабандисти, заготів­ники, злодії, виробники наркотиків, скупники, особи, які їх збувають	Перевізники, групи охо­рони, роздрібні торгівці, особи, які утримують злочинне кубло

Кримінальні справи про злочини у сфері наркобізнесу порушу­ються в основному за результатами оперативно-розшукових дій (понад 90%). Це пов'язано з обставинами, які суттєво утруднюють виявлення і розслідування даних злочинів. Такими обставинами, зокрема, є:

1. відсутність джерела інформації в особі потерпілого від злочи­ ну (особи до правоохоронних органів не звертаються);

2. глибока конспіративність дій злочинців і каналів надходжен­ ня наркотиків та їх збуту;

3. розмежування ролей, використання схованок, паролів, най­ мання охорони, наявність злочинної контррозвідки;

342

4. відносна доступність і різноманітність джерел сировини для виготовлення наркотиків;

5. складність вибору моменту, місця і способу реалізації опера­ тивних даних;

6. необхідність роботи з виявлення всіх добре законспірованих ланок злочинного ланцюга, який має яскраво виражений, органі­ зований і міжрегіональний (міжнародний) характер.

Ефективне розслідування кримінальних справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх анало­гів або прекурсорів можливе за умов сумісних слідчих дій і опера­тивно-розшукових заходів. Ці спільні дії повинні мати таку кримі­налістичну структуру:

1. затримання підозрюваних;

2. освідування учасників криміналістичної діяльності; :'

3. допит підозрюваних;

4. обшук за місцем проживання і роботи підозрюваних (їхніх співучасників) чи в іншому місці можливого зберігання наркоза­ собів, сировини, документів;

5. огляд вилучених предметів і документів;

6. допит свідків;

7. призначення і проведення судових експертиз;

8. вивчення І використання експертних висновків при допиті

обвинуваченого.

Важливе значення має особисте ознайомлення слідчих і праців­ників дізнання з технологічним процесом виробництва нарко­тиків.

При затриманні за незаконне вживання чи збут наркотиків пропонується така типова схема дій слідчого і оперативних праців­ників:

1. огляд місця затримання;

2. особистий обшук затриманих і огляд предметів та речей, які

є при них;

3. обшук за місцем можливого зберігання, виготовлення нарко­ тиків;

4. огляд вилучених наркотиків, предметів і документів, а також

пристроїв для їх виготовлення і вживання;

5) освідування і допит підозрюваного.

Аналіз розслідуваних кримінальних справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів показує типові недоліки слідства, особливо на почат­ковому етапі. Негативні ознаки процесу розслідування відповід­них кримінальних справ проявляються з різних причин, але пере­важно — це повна відсутність планування, організації в розсліду­ванні, некваліфіковане висунення версій та неузгодженість дій

оперативних працівників і слідчих. Такими типовими недоліками є, зокрема:

1. здійснення затримань підозрюваних, а також обшуків, допи­ тів та інших слідчих дій оперативними працівниками без участі слідчого, та без попереднього узгодження з ним усіх шляхів і спо­ собів отримання доказів;

2. необгрунтоване підпорядкування слідчих дій одній меті — ви­ лученню наркозасобів без уживання відповідних заходів доказу­ вання факту їх належності підозрілим і отриманню таких доказів з інших джерел;

3. невміле процесуальне закріплення даних, отриманих при затриманні підозрюваних, а також у ході оперативно-розшукових заходів.

У процесі досудового слідства кримінальних справ про злочи­ни у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів можуть виникати складні та конфліктні слідчі ситуації. Так, у складній слідчій ситуації, у процесі розслі­дування кримінальної справи про злочин у сфері обігу наркотич­них засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів виникають суттєві труднощі через відсутність доказів. Тобто, не вистачає відомостей про фактичні дані, а також чиниться проти­дія слідчим, оперативним працівникам з боку учасників кри­міналістичної діяльності та інших осіб. Крім того, у суб'єктів криміналістичної діяльності недостатньо часу, ресурсів та сил. Проблема значно ускладнюється в разі виникнення конфліктної ситуації, яка, по суті, є різновидом складної слідчої ситуації. У такому разі стан міжособистісних відносин двох або більше суб'єктів, учасників криміналістичної діяльності, є надто напру­женим. Адже вони мають інтереси, які не збігаються, і прагнуть до досягнення протилежної мети, керуючись індивідуальними планами і намірами. У складній, конфліктній ситуації у процесі розслідування кримінальної справи про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, пре­курсорів можуть виникати:

1. за умови допуску до участі у справі адвоката-захисника;

2. у ході ознайомлення зі справою обвинуваченого;

3. у ході проведення слідчих дій (допит, допит віч-на-віч).

Специфіка досудового слідства кримінальних справ про злочи­ни у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів спричиняє інколи виникнення складних слідчих ситуацій навіть на завершальному етапі розслідування. Це, зокрема, щойно отримані оперативні дані про нові епізоди й осіб, що брали участь у вчиненні зазначених злочинів. Побудова і пере­вірка версій є основним методом вирішення складних, конфлікт-

них ситуацій. Версії визначають не тільки напрямок розслідуван­ня, але й роблять його цілеспрямованим, забезпечують швидке і повне розкриття злочину. Тому версії мають бути фактично обгрунтованими і обов'язково ретельно перевіреними і чітко сформульованими. При висуненні версій у відповідних кримі­нальних справах необхідно ширше використовувати інформацію, отриману оперативним шляхом, про:

1. спосіб життя підозрюваного;

2. його зв'язки;

3. місця зустрічі;

4) маршрути пересування;

5) способи і засоби вчинення злочину.

Розглянемо типові версії, що висуваються суб'єктами криміна­лістичної діяльності:

1) При затриманні в момент перевезення наркотичних за­ собів:

а) затриманий — член злочинного угруповання, що здійснює незаконні операції з наркотиками;

6) затриманий — перевізник, що виконує окремі завдання за вказівкою організатора, посередника, скупника чи іншої особи, члена злочинної групи.

2) При затриманні в момент виявлення наркотиків у помеш­ канні (схованці):

а) затриманий придбав, викрав, виготовив наркотичний засіб для збуту вроздріб чи оптом;

б) затриманий — член злочинної групи, є перекупником, вироб­ ником, заготівником, розкрадачем, посередником — розповсю­ джує і зберігає наркотичні засоби.

3) При затриманні в момент збуту наркотичних засобів:

а) продавець — розкрадач, виробник наркотичних засобів;

б) покупець — скупник наркотичних засобів оптом і збуває їх у притонах та інших місцях великими і малими партіями;

в) продавець і покупець — члени однієї чи різних злочинних груп, що вчиняють угоди систематично.

Проведення початкових слідчих дій

Особливе значення в процесі розслідування кримінальної спра­ви про злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів має допит свідків. Під час до­питу суб'єкт криміналістичної діяльності отримує безпосередньо від свідка показання про відомі йому обставини та інші дані, що мають значення для розслідування кримінальної справи про від-

повідний злочин. Допитуючи свідка, суб'єкт криміналістичної діяльності має застосовувати найбільш ефективні й раціональні способи дій, які б відповідали науковим рекомендаціям.

У цих категоріях справ можна виділити такі групи осіб, яких потрібно допитати як свідків:

а) очевидця затримання особи з речовими доказами;

б) родичів, знайомих підозрюваних;

в) свідків, що є наркоманами;

г) громадян, що допомагають органам, які здійснюють опера- тивно-розшукову роботу;

д) оперативних працівників чи слідчих.

За наявності декількох свідків спочатку необхідно допитати тих, хто може дати правдиві показання, а також не є заінтересова­ним у справі. Свідків, що бачили факт затримання підозрюваного з наркотичними засобами, допитують про обставини затримання. Свідкам з числа попутників перевізника наркотиків — провідни­кам поїздів, водіям таксі, автобусів — ставляться запитання про місце, де сів підозрюваний, хто його супроводжував, які речі були при ньому.

У процесі розслідування кримінальних справ про вбивства, пов'язаних з наркобізнесом, зусилля слідчого мають бути спрямо­вані на отримання показань, що дозволяють виявити членів нар-кооб'єднання, його структуру, міжрегіональні зв'язки.

Допит підозрюваного (обвинуваченого) дозволяє отримати по­казання, що мають значення для розслідування кримінальної справи. Звичайно ж такі показання — це інформація про обстави­ни, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Переваж­но допитувані підозрювані заперечують свою причетність до нар-кобізнесу в будь-якій формі й навіть відмовляються від вилучених у них наркотичних засобів.

Обрання тактики допиту підозрюваного (обвинуваченого) за­лежить від того, до якої групи (1—3) у структурі наркоманії належить допитуваний, а також до якої групи віднесені виготов­лені наркозасоби. Слідчий має з'ясовувати обставини, що стосуються: часу, місця, способу вчинення злочину, тобто його події, а також винності особи в цьому вчиненні, мотиви злочину та інші обставини, у тому числі ті, що характеризують винного.

При розслідуванні кримінальних справ закономірно признача­ються такі види експертиз: наркологічні, криміналістичні, хіміч­ні, ботанічні, медичні, психіатричні.

§ 47. Розслідування кримінальних справ про умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло ^! шкоду у великих розмірах, та порушення _к встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

Криміналістична характеристика підпалів та порушень установлених законодавством вимог пожежної безпеки

Пожежі, учинені як суспільно небезпечні винні діяння (кримі^: нальні пожежі), на відміну від пожеж, викликаних діями стихійних сил природи, є наслідком навмисних дій людей (підпали) чи зло­чинних порушень установлених законодавством вимог пожежної безпеки. Тому кримінальні пожежі можна класифікувати за двома підвидами:

1. пожежі, що виникають у результаті підпалу (умисне знищен­ ня або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у великих розмірах — ч. 2 ст. 194 КК України);

2. пожежі, що стали наслідком порушень установлених законо­ давством вимог пожежної безпеки, у тому числі необережного по­ водження з вогнем (порушення встановлених законодавством ви­ мог пожежної безпеки — ст. 270 КК України).

Законодавством України про кримінальну відповідальність та­кож передбачена відповідальність за погрозу знищення чужого майна шляхом підпалу, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози (ст. 195 КК України).

Криміналістична характеристика умисного знищення або по­шкодження чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у великих розмірах, та порушення встановлених законодавством ви­мог пожежної безпеки являє собою сукупність взаємопов'язаних типових ознак — обставин злочину (предмет злочинного посяган­ня, спосіб, місце, час, механізм і обстановка вчинення злочину, особливості особи злочинців і наслідки, що настали).

Установлення предмета злочинного посягання дозволяє визна­чити характер, особливості й розмір пошкодженого чи знищеного при пожежі чужого майна. Інформація про предмет злочинного посягання може мати значення для встановлення способу вчинен­ня злочину, з'ясування мотивів злочинної поведінки і характерис­тики особи злочинця, що суттєво сприятиме пошуку винних осіб.

346

Розслідування пожеж має бути спрямовано передовсім на встанов­лення причини їх виникнення, оскільки це визначає напрямок подальшого розслідування і пошуку винних осіб, перелік фактів, які підлягають встановленню, і обставин пожежі. Практика засвід­чує, що джерелами займання можуть бути найрізноманітніші при­чини природної, соціальної та комбінованої характеристики. Причини виникнення пожеж можна згрупувати в такі основні ви­ди: природні; порушення встановлених законодавством вимог по­жежної безпеки; умисні підпали (табл. 20).

Таблиця 20 Види та причини виникнення пожеж

Явища природи

Умисний підпал

П орушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

Самозапалення внаслідок само-загорання піро-форних (пи-леприродних) речовин, при хі­мічних реакціях чи від життє­діяльності мікро­організмів

Сонячне проміння, блискавка, природні ре­акції мікро­організмів, виверження вулканів

Необережне поводження з вогнем, легкозай­мистими, вибуховими речовинами, при палінні

Електро­статичний розряд та іскроутво­рення

В иробничо-конст­рукторські дефекти і порушення пра­вил експлуатації опалювальних, ос­вітлювальних, на­грівальних прила­дів і установок, мереж електроо-палення тощо

Вид виникнення пожежі може бути встановлений завдяки ви­значенню джерел займання (причин). Тобто, причина підпалу є подією, яка обумовлює утворення іншої події (наслідку) — пожежі. Установлення причини підпалу передбачає необхідність проведен­ня комплексу заходів, визначених процесуальною формою. У пер­шу чергу необхідно:

1. в изначити первинне джерело пожежі;

1. зібрати інформацію про обстановку на місці пожежі до її ви­ никнення;

3) установити механізм пожежі й руйнування, заподіяні ним. Розслідування кримінальних справ про умисне знищення або

пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, порушення вста­новлених законодавством вимог пожежної безпеки ускладнюється тим, що різні сліди, які мають інформацію про пожежу, можуть бути знищені від дії вогню, а також заходів із запобігання розпо­всюдженню вогню. Спосіб учинення підпалів, як правило, устано­вити після пожежі надто складно. Існують чотири основних типо­вих способи вчинення підпалів, які найчастіше використовують злочинці (табл. 21).

Таблиця 21

Основні способи вчинення підпалів

З допомогою спеціально

виготовлених

підготовлених

З використанням особливих умов, створених і розрахованих на

запалення від зов­нішнього джерела вогню

технічних засобів і пристроїв

горючих матеріалів

с амозапалення пев­них речей і матеріа­лів

Злочинні порушення встановлених законодавством вимог по­жежної безпеки, як правило, не мають підготовчих дій, але нерід­ко вбирають у себе дії з маскування відповідної події. Існують шість основних злочинних порушень установлених законодав­ством вимог пожежної безпеки (табл. 22).

Т аблиця 22 Типові злочинні порушення вимог пожежної безпеки

П орушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

(правил]

Використан­ня на вироб­ництві ма­шин і облад­нання без надійного протипожеж­ного захисту

Експлуатації опалюваль­них, освітлю­вальних, на­грівальних приладів і обладнання

Виконання

вогневих,

вибухових та

інших поже-

жонебезпеч-

них робіт

Монтажу й експлуатації електроме­реж, освіт­лювального обладнання

Необережне

поводження

з вогнем

З берігання пе­ревезення технології ви­готовлення і використання різних легко­займистих і вибухонебез­печних мате­ріалів

З а місцем виникнення і розповсюдження пожежі можна класи­фікувати на сім груп. Зокрема, пожежі:

1. у житлових приміщеннях, що виникають при порушенні пра­ вил експлуатації електронагрівальних приладів, опалювальних і газових плит, від коротких замикань електропроводки, непогаше­ них недопалків, через пустощі дітей з вогнем;

2. на виробничих підприємствах за недотримання правил збері­ гання й експлуатації легкозаймистих, горючих і вибухонебезпеч­ них матеріалів, несправностей електрообладнання, систем охоло­ дження і вентиляції, зневажливого поводження з вогнем та ін.;

3. на складах і в торговельних приміщеннях, де є значні матері­ альні збитки, пожежі виникають за зневажливого поводження з вогнем або при самозайманні;

4. у культурно-видовищних закладах виникають, як правило, від непогашених недопалків і сірників, за несправності електро­ проводки теле- і кіноапаратури;

5. на об'єктах транспорту, в тому числі автомобільного (цистер­ ни з пальним та ін.);

6. на об'єктах сільського господарства;

7. лісові пожежі виникають через зневажливе поводження з вогнем, від іскріння транспортних засобів, самозапалення, від дії сонячних променів і блискавок, самозаймання торфу.¹

Елементи події злочину — порушень установлених законодав­ ством вимог пожежної безпеки взаємопов'язані між собою. Так, причина виникнення пожежі, її механізм об'єктивно обумовлені й перебувають у взаємному зв'язку з особою злочинця, часом і міс­ цем діяння. Це стосується механізму пожежі на всіх його стадіях, починаючи з етапу підпалу і завершуючи результатом. Осередок пожежі завжди має специфічні ознаки, природа виникнення яких залежить від обставин події злочину (час, місце, спосіб підпалу), сукупності фактів, за яких відбувається локальний хід буття. На­ приклад, на місці події (пожежі) у лікарні для психічно хворих мо­ жуть бути виявлені обгорілі трупи багатьох людей, предметів. Трапляється, що в осередку пожежі виявляють обгорілі трупи тва­ рин.

Типові слідчі ситуації та версії,

планування розслідування

Слідча ситуація як поєднання певних умов та обставин на тому чи іншому етапі розслідування злочину і слідча версія як аргумен­тований, мотивований здогад суб'єкта криміналістичної діяльнос­ті щодо встановлення невідомих факторів, за яких він був учине­ний, що мають значення для відповідної кримінальної справи,— поняття досить взаємообумовлені. Це означає, що за певних чин­ників слідчі ситуації й слідчі версії в кримінальній справі про будь-який злочин мають типові форми. Кожній з таких форм відповідає певна конкретна, найбільш вірогідна група слідчих ситуацій і вер­сій. Особлива характерність слідчих ситуацій і версій на відповід­ному етапі розслідування кримінальної справи про злочин може бути перевірена і встановлена в повному обсязі за умови застосу­вання планування. Втім, планування розслідування умисного зни­щення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, що запо-

діяло шкоду у великих розмірах, та порушення встановлених зако­нодавством вимог пожежної безпеки, доцільно застосувати як для організації слідства у справі в цілому, так і при провадженні окре­мих слідчих дій. Раціональними є сіткове і концентроване кален­дарне планування, а також ситуативне планування.

Ситуативний план розслідування кримінальної справи про вка­заний злочин бажано складати з урахуванням умов і обставин, що виникли на відповідному етапі досудового слідства, та версій, що перевіряються. При розслідуванні кримінальних справ про умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу (ч. 2 ст. 194 КК України), порушення встановлених законодавством вимог по­жежної безпеки на початковому етапі можуть виникати різнома­нітні слідчі ситуації. Однак найхарактернішими з них є п 'ять типо­вих слідчих ситуацій:

1. причину виникнення пожежі не встановлено;

1. причина виникнення пожежі очевидна (підпал), але особа злочинця невідома;

2. причина виникнення пожежі очевидна (підпал), встановлено підозрювану особу;

3. причину виникнення пожежі виявлено - порушення вста­ новлених законодавством вимог пожежної безпеки;

4. причину виникнення пожежі виявлено — порушення вста­ новлених законодавством вимог пожежної безпеки, але особа, яка вчинила відповідне діяння, зникла.

На початковому етапі розслідування кримінальної справи про пожежі слідча ситуація може змінюватися поетапно, але найтипо-вішими з них є дві умови й обставини:

1. причину виникнення пожежі не встановлено;

2. причина виникнення пожежі очевидна (огляд місця події, показання свідків, інша інформація).

Перевірка версії про вину особи залежить від виду злочинного діяння, обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, наявності доказів, їх належної оцінки. Установлення осо­би, винної в підпалі (палія), не повинно зупиняти перевірку в пов­ному обсязі інших версій. У тому разі, коли особа, що вчинила під­пал чи порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невідома, виникає складна слідча ситуація, яка має суттє­ві труднощі. Так, при розслідування кримінальних справ про пору­шення вимог пожежної безпеки досить часто слідчому чиниться протидія з боку посадових осіб підприємств, установ, організацій, де сталася пожежа. Перш за все необхідно допитати підозрюваних і провести їх освідування, обшуки, а також допитати свідків, при­значити і провести пожежно-технічну експертизу.

Початкові й подальші слідчі дії

На початковому етапі розслідування кримінальної справи про умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпа­лу, що заподіяло шкоду у великих розмірах, та порушення встанов­лених законодавством вимог пожежної безпеки, багато що зале­жить від того, які є версії, як обґрунтовані припущення, висунуті слідчим. Конструктивна особливість таких версій зачіпає пробле­му наявності обставин і розвитку події як злочину, що розслідуєть­ся. Слідство цікавить, які причини, умови та які і яких осіб дії призвели до вчинення вказаного злочинного діяння, і чи є в цих конкретних діях наявність складу предметно визначеного злочину. Причому така версія слідчого має бути припущенням науково-гіпотетичного характеру, що узгоджується із слідчою ситуацією. Початкові слідчі дії згодом дозволяють упредметнити і конкрети­зувати типові версії за можливим способом вчинення цього злочи­ну. Кожна із зазначених п'яти типових слідчих ситуацій в кри­мінальних справах про відповідні злочини має притаманну їй сис­тему початкових слідчих дій. В окремих випадках такі слідчі дії є аналогічними.

У разі виникнення слідчої ситуації, коли причин пожежі не встановлено, у кримінальних справах про умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, що завдало шкоду у великих розмірах, необхідно провадити такі слідчі дії: огляд місця події (пожежі), допит очевидців, потерпілих, матеріально відпові­дальних та інших осіб, розшук підозрюваної особи, медичну, по­жежно-технічну експертизи.

Якщо ж причина виникнення пожежі є очевидною, потрібно проводити такі слідчі дії: допит заявника; огляд місця події (поже­жі); допит очевидців; розшук підозрюваної особи і допит підозрю­ваного, пожежно-технічну експертизу.

У криміналістичному розумінні умисне знищення або пошко­дження чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у вели­ких розмірах, та порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки відзначається наявністю певних слідів, які ма­ють характерні ознаки. Такі сліди є матеріальними і в основному можуть бути виявлені на місці події (пожежі), вони мають свої особливості. Наприклад, таким слідом є місце, звідки почалося за­горяння (осередок пожежі), сліди ніг (взуття), транспортних засо­бів у місцях проникнення до предмета посягання (місця події), обгорілі речі, трупи людини.

Найбільш типовими слідчими діями на початковому етапі роз­слідування кримінальної справи про умисне знищення або по­шкодження чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у

352

великих розмірах, та порушення встановлених законодавством ви­мог пожежної безпеки, є: огляд місця події — пожежі, допит свід­ків і потерпілих, вилучення і огляд документів, проведення по­жежно-технічної криміналістичної, судово-психіатричної та інших експертиз, у тому числі судово-медичної. Часто на початко­вому етапі розслідування проводиться розшук і затримання підо­зрюваних осіб у вчиненні вказаних злочинів, огляд і вилучення їх­нього одягу, особистий обшук, освідування. У підозрюваних осіб за місцем їхнього проживання і роботи необхідно проводити та­кож обшуки.

Тактика проведення кожної слідчої дії не практиці є чітко на­працьованою. Щодо призначення згаданих експертиз, то предмет їх дослідження охоплює досить специфічні питання. Так, при призначенні судово-медичної експертизи у вказаних криміналь­них справах найхарактернішими є питання, що стосуються вста­новлення того, чи піддавалася жива людина або труп дії вогню і продуктів горіння.

Огляд місця події - пожежі

Огляд місця події — пожежі необхідно розпочинати завчасно, як правило, після ліквідації вогню, а також після висновків фахів­ця про безпечні умови. Несвоєчасне проведення огляду місця по­жежі може призвести до втрати цінних доказів, які мають особли­ве значення для розслідування кримінальних справ про зазначені злочини. Бажано провести спочатку загальний огляд місця поже­жі, скласти його початковий робочий план, установити джерело, звідки пожежа розпочалася, напрямок поширення вогню. Необ­хідно також проводити огляд навколишньої місцевості, можливих шляхів проникнення до об'єкта з метою виявлення матеріальних слідів злочинного діяння та інших речових доказів, з'ясовувати обстановку.

Закінчивши огляд місцевості, необхідно розпочати поетапний, детальний огляд місця пожежі — від її джерела (вогнища) за те­чією, куди до периферії був спрямований рух вогню. Як правило, об'єктами пожежі є приміщення — будинки, квартири будівлі, не-закінчені будівлі, промислові об'єкти, спеціально обладнані при­міщення для зберігання різних товарів, бази (великі склади про­мислових або продовольчих товарів) тощо. Перш за все, варто оглянути можливі пристрої для замикання дверей, замки, колод­ки (висячі замки), защіпки на всіх можливих входах і виходах, вік­нах, вентиляційних каналах, підвалах, підземеллях. Огляд об'єк­тів пожежі необхідно проводити ззовні і зсередини. Водночас при такому огляді його складовою частиною має бути огляд електро-

12

353

12*

проводу, що слугує для провідності струму в житлі, інших примі­щеннях, сховищах, газопостачальної, вентиляційної, опалюваль­ної системи, освітлювальних, електропобутових приладів.

Для виявлення місць пропускання газу, підтікання пального (в опалювальній системі), короткого замикання в електропровідній системі необхідно залучати компетентних фахівців, які можуть дати об'єктивні висновки. У разі виявлення таких дефектів на від­повідних предметах останні (у тому числі електропобутові прила­ди) потрібно вилучити. Якщо матеріальні цінності в місцях свого зберігання повністю не згоріли, їх потрібно вилучити і вжити за­ходів для належного зберігання.

При огляді трупа на місці пожежі необхідно з участю судово-медичного експерта зафіксувати в протоколі його розташування, обгорілу позу тіла, зовнішній вигляд і характер обгорілого одягу, взуття, інших пошкоджень, а також пошкодження на трупі. Треба звернути увагу на колір шкіри потерпілого, а також на колір його трупних плям. Якщо причиною смерті людини є дія чадного газу (оксид вуглецю), то колір трупних плям буде густо-червоний з фіолетовим відтінком, а не темно-фіолетовий. Одяг трупа необ­хідно вилучити, дотримуючись загальних правил. Додатковий його огляд, а також результати пожежно-технічної експертизи дозволять згодом належно оцінити зібрані докази (сліди уражен­ня електричним током, загоряння одягу від цигарки тощо).

З участю фахівців на основі залишків того чи іншого теплового процесу (процесу горіння) можна в ході огляду визначити вид по­жежі, а також характер пошкоджень на трупі (якщо вони виникли від теплових джерел). Для призначення та проведення в подаль­шому експертного дослідження слідчий з участю спеціалістів з місця події відбирає зразки грунту, попелу, вуглин, частини обгорі­лих предметів. Необхідно вилучити ті прилади і предмети, що по­служили джерелом пожежі, а також сліди злочину, інші речові докази.

Про результати огляду місця пожежі слідчий складає протокол.

Допит підозрюваного

Допит підозрюваної особи доцільно проводити після того, як будуть зібрані достатні дані, що її характеризують (риси характеру, поведінка, стан здоров'я, дані про судимість, сімейний стан, зв'яз­ки з колегами по роботі, посадовими особами). Перед допитом по­трібно провести освідування підозрюваного та його ретельний об­шук. З тактичних позицій буде правильним допитувати підозрюва­ного в руслі висунутих слідчим версій з урахуванням слідчої ситу­ації та особи допитуваного. Між слідчим і допитуваним має бути

354

психологічний контакт, це дасть змогу слідчому застосувати щодо підозрюваного неусвідомлюваний «побутовий» гіпнотичний вплив, психологічний, побіжний психологічний та психолого-криміналістичний вплив.

Але все ж розпочинати допит потрібно із з'ясування: приводу до затримання, біографічних даних, місця роботи особи, побіжно­го відношення до місця, де сталася пожежа. Бажано, щоб спочат­ку підозрюваний написав свої показання власноручно. При цьому не слід квапити допитуваного, а застосовувати щодо нього психо-лого-криміналістичний, побіжний психологічний вплив. Це — оперативний або процесуальний візуальний показ допитуваному об'єктів — слідів злочину, інших речових доказів. У подальшому можна застосувати щодо допитуваного емоціогенні подразники, тобто підозрюваному в процесі його допиту потрібно показувати предмети-подразники (серед іншої множини предметів). При цьо­му необхідно застосовувати звуко-, відео-, кінозапис. Це дасть можливість слідчому отримати в подальшому інформацію про наявність слідів пам'яті, пов'язаних з умисним знищенням або по­шкодженням чужого майна шляхом підпалу та порушенням уста­новлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Відповідна інформація буде виявлена проведенням фонетичної експертизи. Слідчому необхідно бути підготовленим до того, що підозрюваний заявлятиме про свою непричетність до пожежі, бо начебто перебував на відповідний момент в іншому місці. Спросту­вати алібі підозрюваного можна буде лише за умови належної підго­товки слідчого до допиту. З цих причин потрібно завчасно зібрати детальну інформацію про перебування допитуваного напередодні, під час та після пожежі. Не виключена необхідність для слідчого з участю підозрюваного відтворити обстановку і обставини його пе­реїзду з одного місця на інше з метою уточнення часу необхідного на такий переїзд, а також уточнення шляху прямування.

Тактика допиту підозрюваного з участю його захисника в основному залишається та сама. Слідчому потрібно бути організо­ваним, дотримуватися плану розслідування, законності, належно готуватися до допиту. Поєднання організаційної процесуальної й тактичної діяльності в межах установленого порядку, правильне використання термінів, способів та засобів дозволить слідчому провести допит підозрюваного з участю захисника раціонально й ефективно. За таких умов щодо підозрюваного в ході його допиту можна навіть застосовувати побіжний психологічний вплив. Це — застосування тактичних комбінацій слідчим, який має професійні знання і вміння та виконує свої функціональні обов'язки відповід­но до норм чинного Кримінально-процесуального кодексу Украї­ни, іншого законодавства, криміналістичних, психологічних

355

знань з метою розкриття і розслідування злочину, впливаючи на допитуваного підозрюваного за принципами: дезінформація без обману; створення в інших перебільшеного уявлення про інфор-мованість слідчого; другорядності — уперед, не порушуючи закон­ності.

Подальші слідчі дії на наступних етапах розслідування кримі­нальної справи про умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у великих розмірах, та порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки спрямовані на викриття винних та забезпечення правильного засто­сування закону. Як правило, проводяться такі слідчі дії: допити свід­ків, підозрюваних, обвинувачених; обшуки в підозрюваних, обви­нувачених; огляд одягу, предметів, що вилучені в підозрюваних, обвинувачених; освідування підозрюваного; призначення експер­тиз, у тому числі повторних — пожежно-технічної, криміналістич­ної, судово-медичної, судово-психіатричної тощо; вилучення різ­них технічних документів; проведення відтворення обстановки й обставин події.

Послідовність і обсяг проведення слідчих дій залежить від того, які слідчі ситуації складаються в процесі розслідування вказаного злочину. Але незалежно від того, визнає чи не визнає себе винною особа, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні цього злочину, слідчий має провести всі можливі слідчі дії для швидкого, усебічно­го і повного його розкриття і викриття винних.

§ 48. Розслідування кримінальних справ

Про порушення правил безпеки дорожнього

Руху або експлуатації транспорту особами,

Які керували транспортними засобами

Криміналістична характеристика злочину, передбаченого ст. 286 КК України

Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керу­ють транспортними засобами, як злочин передбачено ст. 286 КК України. Кожне таке порушення відповідно до теорії криміналь­ного процесу є подією, а її огляд у невідкладних випадках може бу­ти проведений до порушення кримінальної справи, оскільки не­вчасне його проведення призведе до втрати доказів. Обстановка порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (авто-

транспортна подія),— багатоелементна за змістом і складна за своєю структурою. Як одну з її складових можна виділити умови зовнішнього матеріального середовища, в якому здійснюється до­рожній рух. У механізмі автотранспортних подій криміналісти ви­окремлюють різну кількість стадій. Основним компонентом меха­нізму автотранспортної події є аварійна ситуація. Отже, аварійна ситуація може бути для учасників шляхового руху відкритою або прихованою. Ні відкрита, ні прихована аварійна ситуація не ви­ключає вини і відповідальності учасників автотранспортної події.

За ступенем участі в аварійній обстановці учасників автотранс­портної події виділяються: загальна ситуація, однобічна ситуація.

У момент виникнення загальної аварійної ситуації одночасно два чи більше суб'єктів, які здійснюють рух, позбавляються мож­ливості змінити своїми діями небезпечний хід розвитку подій. В однобічній ситуації аварійна небезпечність виникає в основно­му для одного з учасників, тоді як другий має практичну можли­вість розрядити обстановку, попередивши подію.

У криміналістиці автотранспортні події традиційно класифіку­ються на: зіткнення, наїзд і перевертання. Зіткнення можливе як при зустрічному, так і попутному напрямку руху. Ситуації зіткнен­ня в разі зустрічного руху виникають при порушенні правил обго­ну чи об'їзду нерухомих об'єктів. Попутне зіткнення має місце, як правило, через недотримання безпечної дистанції під час руху транспортних засобів в одному напрямку. Бокове зіткнення інко­ли трапляється на перехресті шляхів і під час маневрів, пов'язаних з виїздом з одного боку на інший. Деякі особи, керуючи транс­портними засобами дуже обережно, тим самим зменшують здат­ність до маневру, порушують ритм загального руху і стають «про­вокуючим фактором». Статистичні дані свідчать: 80% автотранс­портних подій учиняються водіями, 20—25% — пішоходами.

Дослідження обстановки автотранспортної події передбачає проведення комплексу заходів, установлених кримінально-проце­суальним законодавством.

Початкові та подальші слідчі дії

Однією з перших слідчих дій є огляд місця події — місця пору­шення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транс­порту особами, які керували транспортними засобами. При підго­туванні до виїзду на місце події необхідно потурбуватися, щоб потерпшим було надано допомогу, а також щоб повністю або част­ково був зупинений рух. Одночасно необхідно також вирішити питання: допомога яких спеціалістів буде потрібна і які саме бу­дуть необхідні засоби. У ході огляду місця порушення правил без-

357

пеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами, багато що залежить від ефек­тивної організації охорони. Відразу ж необхідно приступити до опитування очевидців і тих осіб, що виявили сліди автотранспорт­ної події. У свідків, що виявили сліди цього злочину, з'ясовується, звідки і куди вони рухались, який транспорт бачили, кого з пішо­ходів зустрічали або обганяли. Огляд рекомендується починати з ділянки дороги, на якій знаходилась автомашина напередодні ав­тотранспортної події, або з місця виявлення слідів автотранспорт­ної події. Перш за все потрібно провести заміри. Кожному виду автотранспортної події (наїзд, зіткнення, падіння пасажирів і т. п.) притаманні певні типові сліди. При наїздах на нерухомі перепони на них і біля них залишаються мікрочастинки фарби, скла, части­ни вантажу, мастила, пального і вузли, що відокремилися. У результаті наїзду на потерпілого на дорожньому полотні утворю­ються також сліди крові, траси від його волочіння. Ознаками зіткнення можуть бути плями води, антифризу, мастила, пального. У результаті обертання автомашин після зштовхування на поверх­ні дороги залишаються дугоподібні сліди від блокування і боково­го пересування коліс.

Перекидання автотранспортних засобів, крім того, супрово­джується утворенням слідів їх заносу, відбитків ударів бампера, тобто тих ударів, від яких сталося перекидання. Практика засвід­чує, що для всіх видів автотранспортних подій характерна наяв­ність слідів коліс (гойдання, гальмування). Такі сліди мають бути обов'язково зафіксовані в протоколі, сфотографовані та скопійо­вані на дактилоплівку і т. ін. Якщо автотранспортна подія сталася з участю декількох транспортних засобів, то в такому разі вже під час огляду потрібно диференціювати їхні сліди. У тих ситуаціях, коли відповідні діяння спричинили смерть потерпілого, необхідно проводити огляд трупа. За цих умов необхідно визначити і зафік­сувати позу трупа, стан одягу, а також розміщення трупа відносно автотранспортних засобів, слідів та інших елементів обстановки належної події. На одязі та шкіряній поверхні трупа необхідно провести пошук мікрочастинок фарби, скла, паливно-мастильних матеріалів, відбитків бампера і протектора.

Важливим елементом огляду місця події — місця порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту осо­бами, які керували транспортними засобами, є дослідження авто­транспортних засобів. Нерідко таке дослідження потрібно прово­дити з участю спеціаліста-автотехніка. Необхідно також зафіксу­вати всі видимі пошкодження автотранспортних засобів, що з'являються, як правило, від первинного контакту автомашини з перепоною, так і за вторинним ударом. У процесі огляду бажано

358

також фіксувати пошкодження, викликані не контактом удару, а деформацією деталей чи частин автомашини, з'ясовується також послідовність виникнення пошкоджень. В об'ємних слідах нале­жить здійснити виміри глибини пошкоджень корпусу на різних ді­лянках та уважно оглянути дно контактних площин. Огляд дна контактуючих площин дозволить виявити сліди відшарування і нашарування у вигляді частин фарби, металу, скла, дерева, тек­стильних волокон, крові, кістково-м'язової тканини. Усі виявлені мікрочастинки детально описуються і вилучаються, обов'язково складаються також масштабні плани і схеми.

За допомогою відтворення обстановки й обставин події вста­новлюється можливість утворення тих чи інших слідів при назва­ному очевидцями місцезнаходженні автотранспорту і швидкості його руху. Проведення відтворення обстановки і обставин події ви­магає застосування заходів суворого забезпечення безпеки відпо­відних учасників криміналістичної діяльності і оточуючих. У необ­хідних випадках для з'ясування обставин автотранспортної події слід провести автотехнічну експертизу. На вирішення автотехніч-ної експертизи необхідно поставити такі питання: а) про механізм автотранспортної події в цілому; б) про місце зіткнення транспорт­них засобів; в) напрямок їх руху; г) можливості утворення слідів у результаті зіткнення, наїзду, перевертання та ін. У деяких випадках потрібно проводити комплексні експертизи з участю не тільки екс-пертів-автотехніків, трасологів, але й фізиків, хіміків.

Особливості розслідування кримінальних справ про злочини — порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами, ви­значаються умовами різних ситуацій. У простих ситуаціях слідчо­му вже при виїзді на місце події в загальних рисах відомо, що тра­пилося, які результати настали. Після порушення кримінальної справи, допиту свідків і водіїв, медичного освідування ймовірних потерпілих і підозрюваних вдається отримати необхідну інформа­цію про фактичні обставини події, що розслідується.

Досить ефективним засобом перевірки версії щодо участі в ав­тотранспортній події невідомого суб'єкта є автотехнічна експерти­за, у ході якої здійснюється розрахунок механізму руху транспорт­них засобів, і результати дослідження зіставляються з передбачува­ними діями. Є випадки, коли водій зникає після автотранспортної події, але на місці залишає автомобіль. Як правило, це роблять ті, хто незаконно заволодів транспортним засобом, або ж особи — власники транспортного засобу (щоб заощадити час).

У разі зникнення особи, яка керувала транспортним засобом, з місця події організовується переслідування такого транспортного засобу і проводяться загороджувальні заходи уздовж імовірно

359

можливого шляху його руху. Інформація про транспортні засоби може бути отримана за мікрочастинками. З метою виявлення свід­ків автотранспортної події необхідно проводити обхід житлових будинків, організацій, підприємств за шляхом руху транспортного засобу, що розшукується.

Складною є слідча ситуація в кримінальній справі про пору­шення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транс­порту особами, які керували транспортними засобами, коли підоз­рюваний (обвинувачений) визнає участь в автотранспортній події, але заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху. Основним доводом при цьому є: не мав можливості своєчасно виявити небезпеку і тому не зміг запобігти автотранспортній події. Тому ще на стадії підготування до допиту необхідно прогнозувати поведінку допитуваного і підбирати докази, які дозволять спросту­вати його неправдиві показання.

При висуненні версії, що причиною автотранспортної події була несправність транспортного засобу, яку водій своєчасно ви­явити не міг, необхідно встановити наявність чи відсутність пошкоджень цих деталей, вузлів. Для цього потрібно вилучити документи про ремонт транспортного засобу. Якщо ж ремонт проводила приватна особа, її необхідно допитати.

У випадку, коли підозрюваний зробить заяву, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту до­пустили інші учасники автотранспортної події, не виключається можливість проведення додаткового огляду цього місця. Крім то­го, потрібно детально проаналізувати математичні розрахунки висновків експертів, можна залучити до такої діяльності спеціаліс­тів. Іноді підозрювані, обвинувачені визнають свою вину і дають показання. Це якоюсь мірою заспокоює слідчих, тому вони не аналізують докази і не прогнозують можливих змін своєї позиції зазначеними особами. Однак на наступних етапах досудового слідства відповідні учасники криміналістичної діяльності зміню­ють свої показання. Слідчий має пам'ятати: давати показання при допиті — це право обвинуваченого, а не його обов'язок. Показан­ня, одержані від обвинуваченого у вчиненні злочину, передбачено­го ст. 286 КК України, слідчий має перевірити, вжити заходів що­до збирання інших доказів для швидкого і повного розкриття та розслідування цього злочину.