§ 16. Окремі положення концепції звичаєвої криміналістичної тактики

Поняття, види звичаєвої криміналістичної

Тактики

З утворенням криміналістики як науки та в процесі її подаль­шого становлення вчені-криміналісти підтвердили частину напра­цьованих практикою способів і методів виконання слідчих дій. Була сформована система загальних положень криміналістичної тактики, визначено її поняття, зміст, місце в системі криміналісти­ки. Криміналістичну тактику визначили як систему наукових принципів, тверджень і розроблених на їх основі рекомендацій щодо проведення окремих слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів у кримінальних справах про зло­чини. Так, практичну проблематику криміналістичної тематики держава санкціонувала і забезпечила її виконання.

Не викликає заперечень той факт, що саме слідчі — представни­ки правоохоронних органів спочатку порушували питання про

140

впровадження науково-технічних, тактичних засобів у практику боротьби зі злочинністю. Це підтверджується, зокрема, відомим фактом появи (як уже зазначалося) в 1893 р. терміна «криміналіс­тика», що був запроваджений австрійським слідчим Гансом Грос-сом¹ в його праці «НапсіЬисіі шг ипіегзисНипзгіспіег аіз 5узіет сіег Кгітіпаіізіік», 2 Всі. 1893.² Так склалося традиційно, що в слідчій практиці основним джерелом криміналістичної тактики є звичає­ві способи й методи, які набули форми правил. Способи й методи звичаєвої криміналістичної тактики можна класифікувати за трьо­ма основними видами, а саме:

1. способи і методи виконання слідчих дій, напрацьовані са­ мостійно;

2. способи і методи виконання слідчих дій, запозичені у колег;

3. способи і методи виконання слідчих дій, запровадженні за ініціативою вищих органів, що об'єднують слідчі відділи й підроз­ діли за ознаками територіального устрою.

До першого виду звичаєвої криміналістичної тактики, способу і методу виконання слідчих дій, напрацьованих самостійно, нале­жить - тактика допиту особи (підозрюваного, обвинуваченого) слідчим із застосуванням неусвідомлюваного «побутового» гіпно­тичного впливу. Сутність тактики виконання відповідної слідчої дії полягає в тому, що слідчий в ході її проведення в умовах спокою са­мостійно використовує щодо допитуваного сукупність своїх знань, умінь, здобутих у практичній діяльності, та неусвідомлювані ним його природні психологічні здібності гіпнотичного характеру. Він налагоджує з допитуваним продуктивне контактування, отримую­чи інформацію, що відповідає дійсності, і не усвідомлює, що має від природи психологічні здібності гіпнотичного характеру.

На практиці мав місце такий факт. У районній прокуратурі однієї з областей України слідчий М. працював понад сім років, бездоганно виконував свої повноваження. Автономно від трьох сторонніх осіб, які свого часу були учасниками криміналістичної діяльності в кримінальних справах про злочини, що розслідував М., надійшла така інформація. Опитані заявляли, що М. володіє гіпнозом і тому так вдало розкривав і розслідував злочини. Пізніше під час бесіди з М. останній заперечував свою здатність до гіпно­тичного впливу, а відповідну інформацію сприйняв із здивуванням.

За нашими дослідженнями, лише 4% слідчих прокуратури в Ук­раїні володіють гіпнотичними здібностями, і про це вони не зна-

¹ Грос Ганс — австрійський правознавець, криміналіст, доктор права, професор, працював в університетах у Чернівцях (1897—1902), Празі (1902—1905), Граці (з 1905). Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.- К.: Укр. енцикл., 1998.- Т. 1: А-Г.- С. 648.

² Порадник для судових слідчих як система криміналістики.

141

ють. Найістотнішим у тактиці допиту особи (підозрюваного, обви­нуваченого) із застосуванням неусвідомлюваного «побутового» гіпнотичного впливу є те, що між слідчим і допитуваним має бути психологічний контакт. Процес допиту має тривати не менше двох годин, причому більш ніж половина часу має бути використана на вислуховування показань допитуваного. Слідчому потрібно бути психологічно готовим до того, що допитуваний буде говорити неправду, замовчувати окремі факти. При цьому необхідно диви­тися допитуваному у вічі. Зауважимо, що тактика допиту підозрю­ваного, обвинуваченого із застосуванням неусвідомлюваного «по­бутового» гіпнотичного впливу є раціональною й ефективною не завжди, багато що залежить від типу його нервової системи та інших чинників.

Цікаво, що в ході опитування відомий судово-психіатричний експерт С. В. Жабокрицький заявив, що кожна повнолітня, психіч­но здорова особа може володіти гіпнотичним впливом. Не будемо заперечувати думки, висловленої вченим, але відповідна проблема­тика, тим більше в контексті тактики допиту учасника криміналіс­тичної діяльності із застосуванням неусвідомлюваного «побутово­го» гіпнотичного впливу, потребує спеціального дослідження. Гіпнотичний вплив на процес проведення оперативно-розшукової роботи, досудового слідства не є надуманою проблемою. Інколи особи, які володіють гіпнотичним впливом, вчиняють щодо окре­мих громадян або певної їх маси злочинні діяння. Так, у січні 2004 р.

Рис. 61. Фото приватного підприємця П.

¹ РІО (Реклама, інформація, оголошення).— 2004.— № 1 (613).

142

у газеті «РІО», що розповсюджується мільйонним накладом, рекламувалася діяльність П., який називав себе «кон-тактер з космосу». У відповідних оголо­шеннях зазначалося, що П. рятує людей, подовжує їм життя, оновлює внутрішні органи, передбачає і відводить трагічні події та називає точні дати можливих трагедій. Називалася також адреса, за якою П. приймав усіх бажаючих,— вул. Академіка Щусєва, 26 та ціна по­слуг — 70 грн. Рекламні дані супроводжу­валися фотозображенням П.¹ (рис. 61). 17 січня 2004 р. у коридорі будинку культури, де приймав П., зібралося до 100 осіб, кожна з яких очікувала можли­вого з ним спілкування. Ті, хто побував на прийомі у П., розповідали про те, що

він у кінці бесіди заявляв: «Ви повинні принести мені 1500 грн., інакше захворієте на ішемічну хворобу. Ідіть додому і дорогою ні з ким не розмовляйте». З розповідей пацієнтів було зрозуміло, що окремим з них П. називав суму 5000 грн. Люди почали обурювати­ся. Через декілька хвилин з дверей свого кабінету в коло юрби швидко увійшов П., який був у виключно чорному одязі та з широ­ким з жовтого металу кільцем на шиї. Розмахуючи руками, П. ухо­пив одного з імовірних пацієнтів за комір одягу та, висловлюючись нецензурно, почав штовхати потерпілого.

У вказаному місці перебував згаданий раніше М., який звернув­ся до П. із запитанням: «Чому громадяни, що побували у вас на прийомі, інформують інших про те, що ви вимагаєте від них по 1500 або 5000 грн., а якщо ті грошей не принесуть, то захворіють?». Свою злість П. перекинув на М., полеміка між якими тривала до 5 хвилин. М. зрозумів, що П. застосовує щодо нього гіпнотичний вплив. Вічі П. були широко відкритими, нерухомими і наче випук­лими, а їх колір нагадував темно-сливовий відтінок. Погляд П. був пронизливим. Водночас П. запитав у М.: «А гроші у вас є?» М. у відповідь почав чинити аналогічно: зосередив свій погляд в ділян­ку перенісся П. При цьому він заявив: «На мене ви не подієте, вас я не боюсь». Гіпнотично-психічне змагання тривало декілька хви­лин і супроводжувалося обопільною полемікою, а згодом враз припинилося. П. несподівано відійшов у бік і розпочав розмову з іншими особами. Пізніше М. розповів, що приблизно за 1—1,5 хв до кінця гіпнотично-психічного контакту з П. він відчув у колінах незначні, але неприємні коливання, які то припинялися, то віднов­лювалися. Крім того, М. відчув також, що темп його розмови час від часу окремими фрагментами загальмовувався. Що відчував П.— залишилося невідомим.

Сумніву в тому немає, що гіпнотичний вплив використовуєть­ся заінтересованими в цьому особами з метою вчинення злочин­них діянь. Але нині не розроблено тактичних рекомендацій щодо належного проведення суб'єктами криміналістичної діяльності необхідних слідчих дій з участю осіб, які володіють гіпнозом, що завдає державі й суспільству значної шкоди.

Відомо, що, крім тактики допиту особи із застосуванням не­усвідомлюваного «побутового» гіпнотичного впливу, слідчі досить часто використовують у процесі досудового слідства психологіч­ний, психолого-криміналістичний вплив. Так, психологічний вплив у процесі досудового слідства передбачає особливу діяль­ність слідчого. Маючи професійні знання і вміння, він виконує свої обов'язки відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства та використовує психологічні знання, зачіпаючи особисті інтереси як учасників, так і суб'єктів криміналістичної

143

діяльності, які особисто заінтересовані в результатах розслідуван­ня кримінальної справи. Досить близькою за своєю сутністю до згаданої форми впливу слідчого є психолого-криміналістичний вплив, який визначає такі типові особливості. Це, перш за все, оперативний чи процесуальний, візуальний показ учасникам кри­міналістичної діяльності об'єктів — слідів злочину, інших речових доказів, предметів криміналістичної техніки. Виконання відповід­них дій реалізується в ході провадження досудового слідства, що позитивно впливає на відповідних осіб, обумовлюючи об'єктив­ність, правдивість, чим сприяє швидкому і повному розкриттю та розслідуванню злочину. Якщо законність тактики допиту особи із застосуванням неусвідомлюваного «побутового» гіпнотичного впливу, психічного впливу в процесі досудового слідства, психоло-го-криміналістичного впливу сумнівів не викликають, то відповід­на проблема виникає при застосуванні суб'єктом криміналістич­ної діяльності психологічного механізму навіювання. Це, зокрема, стосується провадження такої слідчої дії, як упізнання. Психоло­гічний механізм навіювання в ході впізнання сприяє отриманню незаконних доказів. Сутність таких незаконних доказів полягає в тому, що встановлення тотожності (ідентифікація) об'єкта відбу­вається не в результаті логічних міркувань упізнаючого, а шляхом зовнішнього провокування свідомості. Це означає, що зовнішнє провокування свідомості особи, яка впізнає, може бути викликано проханням, наказом, переконанням, підказуванням тощо.

До другого виду звичаєвої криміналістичної тактики, способу і методу виконання слідчих дій, запозичених у колег, треба від­нести, наприклад: допит особи з пред'явленням емоціогенного подразника; використання тактичного прийому «системи коорди­нат» при відтворенні обстановки та обставин події тощо.

Так, допит особи з пред'явленням емоціогенного подразника передбачає показ особі в процесі її допиту із застосуванням звуко-, відеозапису предметів-подразників серед іншої множини предме­тів з метою отримання інформації про наявність слідів пам'яті, пов'язаних з учиненням злочину, які будуть виявлені проведенням фонетичної експертизи. Тобто, у даному разі діяльність слідчого є багатоплановою, комплексною. Таким же складним є використан­ня тактичного прийому «системи координат» при відтворенні обстановки й обставин події. Послідовність проведення вказаної слідчої дії така. Учасник криміналістичної діяльності за пропозиці­єю слідчого фіксує на папері в процесі відтворення на місці обста­новки й умов вчинення злочину час, місце і спосіб вчинення злочину, інші обставини. Потім він поміщає відповідну записку в спеціальний контейнер (це може бути будь-яка ємність із пластма­си, дерева, іншого матеріалу), заховує його в ґрунт на певну глиби -

144

ну або в інше місце, наприклад, у промисловій зоні підприємства. У ході наступної аналогічної процесуально-самостійної слідчої дії черговий учасник криміналістичної діяльності має діяти однотип­но. При цьому попередньо захована записка вилучається, що фік­сується в протоколі. Слідчий має забезпечити дотримання закон­ності, морально-етичних норм.

До третього виду звичаєвої криміналістичної тактики, способу і методу виконання слідчих дій, запроваджених за ініціативою ви­щих органів, що об'єднують слідчі відділи, підрозділи за ознаками територіального устрою, відносять два підвиди. Перший підвид має повну відповідність щодо розглянутого другого виду. У такому разі керівництво відповідних відомств за своїм почином організо­вує проведення різних нарад, семінарів, де ознайомлює слідчих з досвідом роботи колег. Другий підвид передбачає на тих же органі­заційних засадах або через надсилання інформаційних листів ознайомлення підлеглих слідчих з тими тактико-криміналістич-ними рекомендаціями, які є науково обґрунтованими й апробова­ні на практиці.

Таким чином, вважаємо, що нині необхідно розробити і впро­вадити у навчальний процес курс «Звичаєва криміналістична так­тика», в якому вивчатиметься сукупність способів і методів вико­нання певних слідчих дій, що склалися впродовж тривалого часу і ввійшли у звичку і свідомість слідчого, не суперечать чинному кримінально-процесуальному законодавству України та стали правилом розслідування окремих видів і груп злочинів.