§ 3. Загальнотеоретичні питання криміналістичної техніки

Започаткування і розвиток криміналістичної

техніки

Криміналістична техніка є розділом криміналістики, системою теоретичних положень і принципів розробки та застосування на­уково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення, накопичення і перероблення упредметненої (матеріалізованої) інформації про розслідувані події, а також технічних засобів і спо­собів попередження злочинів.

Криміналістична техніка має своїм основним призначенням виявляти і досліджувати інформацію про вчинений злочин, ін­формацію, яка є в матеріальних властивостях обставин суспільно небезпечного діяння як події, що розслідується. Одні з перших логічно оформлених загальних умовиводів, що склалися в кримі­налістиці, стосувалися криміналістичної техніки.

На етапі становлення криміналістики як науки її основою була система знань з галузі криміналістичної техніки, але в той час во­на мала назву кримінальна техніка. І це тому, що чіткої системати­зації криміналістичних знань у відповідний період не було. Адже термін криміналістика був запроваджений тільки 1893 р. австрій­ським слідчим Гансом Гроссом в його праці «НапсіЬисп Гиг Шіег-киспигщзгісшег аіз Зузіет сіег Кгітіпаіізіїк», 2 Всі. Однак знання криміналістичної техніки набувалися впродовж століть у кожній державі, у процесі розкриття і розслідування злочинів, а базою від­повідних даних були природничі й технічні науки. Виникнення і розвиток криміналістичної техніки невід'ємно пов'язані зі слід­чою, розшуковою й експертною діяльністю в ході розвитку судо­чинства.

Криміналістична техніка (нинірозділ криміналістики) мала та­кі стадії розвитку:

1. початкова стадія (період Київської Русі);

2. період козаччини;

3. період Російської імперії;

4. період радянської доби;

5. сучасний період.

24

Пропонована періодизація є узагальненою і потребує вдоско­налення. І це тому, що кожна з історичних стадій становлення кри­міналістичної техніки мала свої особливості. Наприклад, на кінець періоду Російської імперії та на початку радянської доби (до 30-х років XX ст.) за розвитком предмета криміналістичну техніку вважали технічною наукою, а з 30-х років — процесуальною (юри­дичною). Починаючи з 50-х років, серед криміналістів розгорну­лася дискусія щодо проблем тактики і методики розслідування кримінальних справ про злочини, а в 70-х роках виникло нове ви­значення криміналістики.

Криміналістична техніка на зазначених етапах розвивалася у двох аспектах: у практичному; у науково-теоретичному. Нині відо­мо, що особливого розвитку науково-теоретичні проблеми кримі­налістичної техніки набули наприкінці XIX — на початку XX ст. Так, 1894 р. в Одесі була надрукована праця М. Шимановського «Фотографія в праві і правосудді». У 1908 р. вийшла у світ робота С. Н. Трегубова «Настільна книга криміналіста-практика».

Завдання криміналістичної техніки

Якщо завданням криміналістичної діяльності є визначений кримінально-процесуальною формою і спланований суб'єктом криміналістичної діяльності обсяг роботи правоохоронної систе­ми щодо розкриття і розслідування злочинів, яка охоплює вста­новлення закономірності механізму злочину, особу злочинця, ви­никнення джерел відповідної інформації з метою попередження злочинів, їх розкриття та розслідування, то завдання криміналіс­тичної техніки більш упредметнене. Завданням системи галузей криміналістичної техніки є визначений, спланований обсяг процесу­ально передбаченої діяльності, спрямованої на найбільш раціональне, дійове, швидке і повне розкриття та розслідування злочинів.

Головний процесуально-криміналістичний механізм зазначеної діяльності функціонує в основному в межах виявлення, фіксації, вилучення, дослідження, накопичення упредметненої (матеріалі­зованої) інформації про розслідувану подію. У загальнотеоретич­ному аспекті завдання розділу криміналістики «Криміналістична техніка» повністю збігається із завданнями кримінального судо­чинства.

Нині є загальновизнаним, що кожна з цих галузей має своє спе­цифічне завдання відповідно до предметного принципу дослі­дження доказів. Наприклад, завданням судової індивідуальної ка­ліграфії (криміналістичного дослідження писання) є вивчення закономірностей письма через процес його дослідження, іденти­фікацію людини за індивідуальною каліграфією, вирішення інших

25

проблем індивідуально-каліграфічної експертизи. Завдаї^іНЯ'¹, мінальної реєстрації є ідентифікація криміналістичнії ^{о& ЄКТ1В} через завчасно організоване утворення інформаційної М^{асИ щодо} цих об'єктів за різними видами інформаційно-пошуков#^х систем. Завдання криміналістичної техніки в широкому загаЛ^ьнотеоР^е~ тичному значенні необхідно розглядати комплексно, черв³ систему трьох основних складових відповідної діяльності, визначених проце­ суальною формою: ,.,,; • ( , :

1. проведення слідчих дій; , ч-

2. судова експертиза; і ,

3. проведення оперативно-розшукових заходів. Конкретизовані, спеціалізовані завдання криміналісти^{4401 техш}~

ки полягають у:

1. розробці технічних засобів та методів, що забезпеЧУі°^ть,^вве~ дення в процес доведення нових джерел криміналістиці^011НФ°Р" мації;

2. виявленні, фіксації, вилученні слідів злочину, наі^{опИЧЄНН11} переробленні відповідної інформації;

3. установленні природи утворення слідів та причин, механізму їх взаємодії;

4. установленні тотожності об'єктів джерел інформації' ^{а також} станів і властивостей групової належності;

5. опрацюванні криміналістичної інформації та ви°Р^{ііСТанні} висновків для швидкого і повного розкриття, розсліду#^{анНЯ зло}" чинів та їх попередження;

6. застосуванні науково обґрунтованих й апробоваН^их прийо­ мів, технічних засобів криміналістичної техніки.

Умови застосування засобів криміналістичної техніки при розслідуванні злочинів

Використання науково-технічних засобів і методів риявлення, фіксації, вилучення, накопичення і перероблення мат^еР^{іаЛ130ва}~ ної інформації про подію як злочин має відповідати певним вимо­гам — правилам, умовам, що є обов'язковими для вико^нання- ° таких умов, зокрема, віднесено:

1. дотримання законності;

2. забезпечення збереження джерел доказової інфор^ац11'

3. наукова обґрунтованість і надійність;

4. запроваджувані практичними працівниками засобі криміна­ лістичної техніки мають бути апробовані й рекомендов^аш компе­ тентними органами для вибору та застосування;

5. кваліфіковане застосування засобів;

26

6) фіксація умов порядку і результатів застосування засобів у протоколах слідчих і судових дій, висновках експертів, інших про­цесуальних документах. •

Із загальнотеоретичних позицій системи наукових принципів, ідей, які узагальнюють практичний досвід застосування засобів кри­міналістичної техніки, відповідна проблема викликає неузгодже­ність. І це цілком закономірно ось з яких причин. Суттєве проти­стояння між практиками і вченими викликає умова про те, що за­проваджувані практичними працівниками засоби криміналістичної техніки мають бути перевірені й рекомендовані фахівцями. Пробле­ма в тому, що засоби криміналістичної техніки досить часто запрова­джують суб'єкти криміналістичної діяльності — практики. Яскравим доказом цього є історичні факти про невизнання можливості іденти­фікації особи за слідом пальців її рук та за фотографіями.

Протистояння між вченими-криміналістами, між практиками і вченими потрібно відмежовувати від протидії застосуванню засо­бів криміналістичної техніки. Це означає, що з об'єктивних та суб'єктивних причин застосуванню криміналістичної техніки мо­же чинитися протидія. Об'єктивні причини як факти існують не­залежно від кожного суб'єкта криміналістичної діяльності, тоді як суб'єктивні — навпаки. Суб'єктивні причини протидії застосуван­ню криміналістичної техніки передбачають, що суб'єкт криміна­лістичної діяльності (слідчий, дізнавач) негативно ставиться до відповідного процесу. Таке ставлення зумовлюється його особис­тими поглядами, інтересами, уподобаннями. Звичайно ж суб'єк­тивні причини протидії застосуванню криміналістичної техніки призводять до того, що найбільш раціональні й ефективні способи розкриття і розслідування злочинів втрачаються. Якщо запрова­дження нових засобів криміналістичної техніки в межах держави за необхідних економічних, суспільно-політичних умов швидко поширюється, то за інших ситуацій — навпаки.

Умови застосування засобів криміналістичної техніки при роз­критті й розслідуванні злочинів можуть бути регіональними, внут­рішньодержавними, міждержавними, міждержавними з великою кількістю держав, міжконтинентальними.

Щодо регіональних умов застосування засобів криміналістич­ної техніки, то доцільно навести приклад про запровадження слід­чими Управління з розслідування особливо важливих справ Гене­ральної прокуратури України ноутбуків при розслідуванні зло­чинів.² Адже з фінансово-економічних причин у даний час на

¹ Криминалистика: Учеб. для вузов / И. Ф. Герасимов, Л. Я. Драпкин, Е. П. Ищенко и др. // Под ред. И. Ф. Герасимова, Л. Я. Драпкина.- М.: Вьісшая школа, 2000.- С. 90. (672 а).

² Ноутбук «в законе» / Бизнес- 1999.- № 6.

27

вседержавному рівні ноутбуки не можуть бути запроваджені в органах досудового слідства. Процеси глобалізації, міграції потре­бують міждержавного узгодження в проблемах умов застосування засобів криміналістичної техніки. Наприклад, за результатами зустрічі міністрів внутрішніх справ і юстиції держав «Великої ві­сімки», що відбулася в Парижі, було прийнято рішення про ство­рення робочої групи з питань запровадження біометрії — сучасно­го напряму ідентифікації особи. Робоча група отримала назву Ліонської й мала до кінця 2003 р. проробити пріоритети у сфері бі­ометричних показників. Йдеться про ідентифікацію особи за ме­тодом відбитків пальців рук у електронному варіанті. Тільки в РФ є понад 10 млн відбитків пальців рук в електронному варіанті.¹

Критерії допустимості використання технічних засобів та доказове їх значення

У криміналістичній техніці головне місце посідає проблема ви­явлення, фіксації, вилучення і перероблення упредметненої інформації, а фактично — речових доказів. Кримінально-процесу­альне законодавство передбачає чіткий перелік науково-технічних засобів, які можуть застосовуватися в процесі розслідування злочинів з метою фіксації певних обставин, зокрема, фотографу­вання (статті 85, 191, 194, 195 КПК України), звукозапису (ст. 85-1 КПК України), кіно- і відеозапису (ст. 85-2 КПК України). Однак визначена законодавцем система науково-технічних засобів, що застосовуються для ефективної реалізації завдань кримінального судочинства, не є незмінною константою. З часом суб'єкти кримі­налістичної діяльності, з цілком об'єктивних причин ходу суспіль­ного буття, запроваджують до процесу розкриття та розслідування злочинів нові науково-технічні засоби.

Виникає питання щодо критеріїв допустимості використання технічних засобів та їх доказового значення? Якщо послуговуван­ня фотографуванням, звуко-, кіно- і відеозаписом при розкритті та розслідуванні злочину є процесуально визнаним, то застосову­вання на практиці нововведених науково-технічних засобів мож­ливе і необхідне з тієї причини, що в кримінальному процесі має чинність принцип аналогії. Мотиви зрозумілі. У кримінально-процесуальному законодавстві із зазначеної проблематики є сут­тєві прогалини.

Підставою для оцінки, визначення допустимості використання

¹ Идентификация личности: пути совершенствования / Юридическая практика.- 2003.- № 19.

28

технічних засобів у процесі розкриття і розслідування злочинів є критерії економічного, правового та морально-етичного характе­ру. Отже, використання технічних засобів для відповідних цілей не має виходити за межі чинних процесуальних форм, законнос­ті, принижувати честь і гідність суб'єктів і учасників криміналіс­тичної діяльності та не відповідати вимогам безпеки. Крім того, використання технічних засобів має визначатися їхньою науко­вою обгрунтованістю, безсторонністю, вірогідністю, а здійснюва­ти відповідну діяльність повинні спеціально уповноважені на те особи.

Доказове значення використаних технічних засобів при роз­критті та розслідуванні злочинів у кримінальному процесі є дово­лі суттєвим. Як докази можуть бути використані будь-які фактич­ні дані, одержані й зафіксовані із застосуванням технічних засобів компетентними оперативними підрозділами (МВС, СБУ) при здійсненні ними оперативно-розшукової діяльності, а також відо­мості про факти, зібрані адвокатом при виконанні ним професій­них повноважень. Якщо застосування процесуально визнаних на­уково-технічних засобів дозволяє фіксувати перебіг і результати слідчих дій та містить різнобічну інформацію, то використання інших технічних засобів також має своїм завданням сприяти ви­конанню завдань кримінального судочинства. Але такі науково-технічні засоби використовуються для виявлення, фіксації, вилу­чення, дослідження, використання, накопичення і трансформації криміналістичної інформації. Тобто, вони за своїм процесуально-правовим змістом сприяють установленню доказів.