Тема 11. Світова система господарства.

План.

1. Сучасні форми міжнародних економічних відносин.

2. Країни, що розвиваються у світовому господарстві.

3. Економічні аспекти глобальних проблем.

1. Сучасні форми міжнародних економічних відносин.

Світове господарство - це сукупність національних господарств (економік) окремих країн, а також їх груп, взаємозв'язаних між собою міжнародними економічними відносинами і взаємодіючими на основі міжнародного поділу праці.

Як свідчить практика, до основних форм міжнародних економічних відносин сучасної світової системи господарства належать:

1). міжнародна торгівля;

2). міжнародний рух капіталів;

3). міжнародний обмін різними видами виробничої, соціальної, інформаційної інфраструктури;

4). міжнародна міграція робочої сили;

5). міжнародні валютні та платіжні відносини;

6). міжнародна економічна інтеграція;

7). науково-технічне співробітництво тощо.

1).Міжнародна торгівля є найстарішою формою світогосподарських зв’язків, вихідною формою інтернаціоналізації виробництва. В основі зовнішньої торгівлі лежить принцип порівняльних переваг, сформульований Д. Рікардо. В останні десятиліття вона розвивається темпами, що випереджають темпи зростання виробництва - щорічно на 7-8% і сягає приблизно 5,5 трлн.дол. (експорт).Головна роль в світовій торгівлі належить країнам ЄС. На долю Західної Європи припадає 43% світового експорту. На долю американського континенту 22%, експорт азіатських країн складає 26% ( “погоду” тут роблять Японія і Китай).

Сучасні тенденції в світовій торгівлі: 1)Відбувається формування замкнутих ринків, які базуються на внутріфірмових поставках (транснаціональних корпорацій –ТНК).Це дає можливість маніпулювати з податками і обходити валютні обмеження (поскільки торгівля всередині фірми ведеться по внутрішнім, часто заниженим і прихованим, так званим трансфертним цінах).

2).В обсязі світового товарообороту зростає питома вага продукції машинобудування.

3).Зростає експорт цілісних виробничих комплексів (ціни в цьому випадку на 15-20% вищі ніж при продажі його окремих елементів).Але виграє при цьому і покупець бо купує комплекс “під ключ”.

4).Збільшується в світовому товарообігу питома вага науково-технічної інформації.

5).Набувають більшого поширення міжнародні безвалютні торгові угоди.

6).Зменшується питома вага в світовому експорті сировинних ресурсів тощо.

В Україні в першій половині 90-х років спостерігалось щорічне зменшення експорту але в другій половині відбулося його зростання і забезпечено було позитивне торгове сальдо (експорт перевищував імпорт. Але значна частина товарообороту України припадає на країни колишнього СРСР (40% експорту і 51% імпорту).Основним торговим партнером при цьому є Росія. Негативною тенденцією є і те, що в Українському експорті переважає сировинна і енергомістка продукція.

2.Міжнародний рух капіталів. Експорт капіталу здійснюється у таких формах:

1) Прямі інвестиції в промисловість, торгівлю та інші підприємства;

2) Портфельні інвестиції ;

3)Середньострокові і довгострокові міжнародні кредити промисловим і торговим корпораціям, банкам і фінансовим установам. Здійснюється ще швидшими темпами ніж світовий товарооборот. Змінюється географія його вивозу , не в слаборозвинуті країни , а швидше відбувається його кругооборот в розвинутих країнах (питома вага вивозу капіталу одних розвинутих країн в інші розвинуті країни зростає).Основним мотивом вивозу капіталу є отримання прибутку (отже пошук де він більший, або можливостей як домогтися його збільшення - див. попереднє питання про ТНК ).

3.Міжнародний обмін послугами. Нині в світі понад 30% зайнятого населення працює в сфері послуг, а в розвинутих країнах 60-70%. Найбільшими статтями доходів від послуг є надходження від надання транспортних послуг (насамперед морських перевезень) та іноземного туризму – понад 60% за всі міжнародні послуги. Але в останні роки зростає питома вага в міжнародних послугах таких її нових форм як міжнародний інжінірінг, технічне консультування, міжнародний лізинг (оренда транспорту, обладнання), передача інформації.

4.Міжнародна міграція робочої сили. Причиною можуть бути національні відмінності в рівня зарплати, безробіття і структурі зайнятості тощо. Її поділяють на безповоротну, тимчасову і маятникову. Тенденції: масштаби суттєво зростають; напрямок – у розвинені країни; і намітилась взаємоміграція між розвиненими країнами. Процес цей є суперечливим – з одного боку це фактор суспільного розвитку людства, використання можливостей підвищення життєвого рівня мігрантів.

З другого боку у виграші є високорозвинені країни.

5.Валютні відносини обслуговують світові ринки товарів і послуг, капіталів, робочої сили тощо.

6.Економічна інтеграція (дивись попереднє питання)

7.Науково-технічне співробітництво знаходить свій вияв у обміні патентами, ноу-хау, в лізингу, інжінірінгу, консалтингу (консультуванні). Супроводжується посиленням конкуренції між країнами, нерівномірністю у світовому господарстві. Але ця форма співробітництва стає все більш важливою в умовах прискорення НТП.