1.1.5. Які чинники визначають попит і пропозицію валюти?

Попит на іноземну валюту виникає внаслідок необхідності купівлі то­варів і послуг за рубежем. Попит на валюту будь-якої країни на валютно­му ринку свідчить саме про те, що існує попит іноземців на товари і послу­ги цієї країни. Величина попиту на валюти залежить від ціни на пропоно­ваний товар. Зі зниженням ціни на товар дедалі більше покупців забажа­ють і зможуть його купити.

Покупцям, які бажають придбати іноземний товар, буде потрібна ва­люта країни-продавця товару в обмін на національну валюту за ціну, що склалася на ринку, тобто за обмінним курсом. Попит на валюту продавця товару залежатиме від ціни валюти (валютного курсу). Пропозиція валю­ти з боку країни-продавця виникає, у свою чергу, внаслідок необхідності купівлі товарів (тобто попиту на товар) у країни-покупця її товарів.

Іншими словами, взаємний попит на дві (і більше) валюти і їх пропозиція виникають внаслідок торговельних операцій між двома (і більше) країнами.

Розглянемо криві попиту і пропозиції іноземних товарів і іноземної валюти, які ілюструють висловлені вище положення [за матеріалами: 92, с. 22-25].

Припустимо, що між двома країнами (США та Японією) здійснюється одна торговельна операція: обмін американської пшениці на японські «Тойоти».

Крива попиту на «Тойоти» показує, що за ціною в 10000 дол. за одну автомашину попит буде на 100000 машин, за ціною в 6250 дол. попит зро­сте до 200000 одиниць.

Крива американського попиту на єну показує залежність попиту на японську валюту для купівлі «Тойот» від курсу єни.

Припустимо, що Японія готова виготовляти і експортувати «Тойоти» за 1250000 єн. За курсом обміну 0,008 доларів за єну автомобіль може бу­ти проданий у США за 10000 дол. (1250000 х 0,008 = 10000). За такою ціною буде продано 100000 «Тойот». Для їх купівлі американцям потрібно буде 125 млрд. єн (1250000 х 100000 = 125 млрд.).

Якщо курс єни знизиться до 0,005 дол. за єну, то японці, як і раніше от­римають 1250000 єн за кожний проданий автомобіль, навіть якщо вони продаватимуть їх за 6250 дол. (1250000 х 0,005 = 6250).

Але при цьому попит на машини підвищиться до 200000 одиниць, що, у свою чергу, призведе до збільшення попиту на єну на валютному ринку до 250 млрд. єн (1250000 х 200000 = 250 млрд.).

Отже, зниження курсу валюти будь-якої країни призводить до зде­шевлення для іноземців товарів та послуг цієї країни і підвищення попи­ту на них. Зростаючий попит на товари тягне за собою збільшення попи­ту на валюту цієї країни.

Подивимось тепер на валютний обмін з точки зору чинників, які впли­вають на пропозицію японської єни. Для цього розглянемо криву японсь­кого попиту на американську пшеницю і криву пропозиції єни на валют­ному ринку.

Крива японського попиту на пшеницю показує, що за ціною 375 єн за бушель японці куплять 20 мли. бушелів. Якщо ціна підвищиться до 600 єн, то попит на пшеницю знизиться до 10 млн. бушелів.

Крива пропозиції єн показує залежність пропозиції єн від ціни єни в доларах.

Якщо ціна однієї єни становить 0,005 долара, то кількість єн, що про­понуються на валютному ринку, складе 6 млрд, єн (600 х 10000000 = 6 млрд.). Якщо ж ціна єни підвищиться до 0,008 долара, то пропозиція єн зросте до 7,5 млрд. дол. (375 х 20000000 = 7,5 млрд.).

В ринковій економіці ціна валюти коливається під впливом попиту і пропозиції. Якщо обмінний курс надто високий, пропозиція валюти пере­вищить попит на неї і ціна валюти знизиться. Якщо ж ціна надто мала, по­пит на валюту перевищить пропозицію і курс підвищиться. Внаслідок та­ких коливань складається ціна рівноваги валюти або ринкова ціна. Ринко­ва ціна — це обмінний курс, за якого пропозиція валюти на валютному ринку дорівнює попиту на неї.

Ми можемо зробити висновок, що валютний ринок діє так само, як і інші ринки. Зростання попиту призводить до зростання ціни (або валют­ного курсу). Зростання пропозиції викликає падіння обмінного курсу. На вільному ринку курс обміну валют завжди рухатиметься до рівноваги, виявляючи будь-яку нестачу або надлишки.

Обмін валют відбувається на основі їх котирування, тобто визначення їх курсу. В умовах конвертованості валют котирування здійснюється бан­ками або на валютній біржі. За валютних обмежень курси встановлюють­ся урядовими органами. Поряд з офіційним існує неофіційне котируван­ня на чорному валютному ринку. Таке котирування існує переважно в країнах з неконвертованою валютою або валютними обмеженнями. При котируванні валюти розрізняють курси продавця і покупця. Банки продають іноземну валюту дорожче, ніж купують її. Різниця між курсами називається маржею. Вона слугує для покриття витрат банку і для страху­вання валютного ризику. При нестабільності валютного ринку або в період валютної кризи маржа може збільшитись від 2 до 10 разів у по­рівнянні з «нормальною» маржею — 0,05-0,09% від котированого курсу.