2.1.2. Як здійснюється міждержавне регулювання торгівлі послугами?

В основі міжнародного регулювання послуг лежать наступні принци­пи: лібералізація торгівлі послугами, ринкова конкуренція, режим най­більшого сприяння, специфічне і диференційоване відношення до країн, що розвиваються.

В системі регулювання міжнародної торгівлі послугами істотну роль відіграють:

•t* двосторонні угоди як галузеві (наприклад, з транспорту, зв'язку), так і торговельноекономічні, в яких розглядаються окремі аспекти торгівлі послугами й інвестицій в цю сферу;

«> багатосторонні угоди всередині інтеграційного об'єднання (напри­клад, у ЄС зняті обмеження на взаємну торгівлю послугами); •і* регулювання в рамках міжнародних організацій. Підготовкою угод з цих питань займаються спеціальні міжурядові організації (наприклад, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська ор­ганізація, Всесвітня туристична організація), а також міжнародні тор-говельноекспорт організації (СОТ, ЮНКТАД, ОЕСР). Наразі міжнародною торгівлею послугами займається близько 40 організацій. Особливе місце посідає міжнародне регулювання сфери торгівлі по­слугами на основі Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) у рам­ках СОТ. Угода спрямована на сприяння економічному зростанню всіх торговельних партнерів через розширення торгівлі послугами.

ГАТС містить загальні концепції, принципи і правила з торгівлі послу­гами, а також конкретні зобов'язання щодо лібералізації торгівлі в секто­рах і підсекторах послуг [80, с. 207-220].

До найбільш важливих загальних зобов'язань відносяться наступні:

1) прозорість правил з торгівлі послугами: створення інформаційних і контактних пунктів. Кожна країна-член повинна створити не менше одно­го інформаційного пункту, в якому інші країни зможуть одержати інфор­мацію про чинне законодавство і норми щодо торгівлі послугами в тих секторах, що їх цікавлять. Крім того, розвинуті країни для допомоги по­стачальникам послуг із країн, що розвиваються, повинні створювати кон­тактні пункти, які зобов'язані надавати інформацію про технологію по­слуг, про комерційні і технічні аспекти надання послуг, про реєстрації, визнання й отримання професійних кваліфікацій;

2) взаємне визнання кваліфікації, необхідної для надання послуг. Фізичні і юридичні особи, що надають послуги, повинні одержати сер­тифікати або ліцензії та інші документи, що надають право займатися цією діяльністю. Тому країни-члени повинні укладати двосторонні і бага­тосторонні угоди для взаємного визнання кваліфікації, щоб одержати дозвіл на те, щоб займатись цією діяльністю;

3) правила щодо монополій, ексклюзивних постачальників послуг і іншої ділової практики, що обмежує конкуренцію. Постачальники послуг часто є монополістами на місцевих ринках Крім того, уряди іноді надають ексклюзивні права на торгівлю послугами обмеженій кількості постачаль­ників. Це забороняється правилами ГАТС. Якщо ж виникає така пробле­ма, то постачальники послуг мають право обмежити торгівлю;

4) розширення режиму найбільшого сприяння (РНС) і використання національного режиму;

5) заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі, зокрема, на забезпе­чення більшої участі країн, що розвиваються. Розвинуті країни повинні виявляти певну гнучкість до країн, які розвиваються, що дозволило б ос­таннім, беручи на себе зобов'язання: *J* відкривати меншу кількість секторів послуг;

<• лібералізувати меншу кількість типів операцій щодо наданню послуг; * поступово розширювати доступ на ринок згідно зі ступенем їх розвит­ку і створювати умови, спрямовані на посилення можливостей своїх вітчизняних постачальників послуг, їх потенціалу завдяки доступу до сучасних технологій, до інформаційних каналів і мереж. Конкретні зобов'язання — це зобов'язання, що беруть на себе окремі країни щодо тих чи інших секторів послуг. В кожному з обраних секторів послуг країна зобов'язана брати зобов'язання щодо доступу на рийок, національного режиму та інші зобов'язання.

Види умов, що можуть ставити країни, беручи на себе зобов'язання щодо доступу на ринок:

»І« обмеження кількості постачальників послуг (наприклад, іноземні бан­ки і страхові компанії можуть створити тільки обговорену кількість філій або дочірніх підприємств);

•J» обмеження загальної вартості операцій з послугами (наприклад, стра­хування імпортних вантажів може здійснюватися лише вітчизняними страховими компаніями, внаслідок чого іноземні конкуренти витісня­ються з внутрішнього ринку страхових послуг);

*!* обмеження загальної кількості операцій з надання послуг або загаль­ної кількості наданих послуг, тобто введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг (наприклад, квота на кількість закуповува­них за рубежем фільмів, публікацій і поліграфічних робіт, що здійсню­ються за винагороду);

<• обмеження загальної кількості іноземних постачальників послуг, що можуть залучатися до конкретного сектора послуг (наприклад, дер­жавне ліцензування імпорту робочої сили) і споживачів послуг (на­приклад, лімітування кількості туристичних віз, що видаються інозем­ним мандрівникам);

•І* вимоги до специфічного типу юридичної особи, що надає послуги; •> обмеження на участь іноземного акціонерного капіталу (наприклад, максимальна участь обмежена 49% акцій).

Зобов'язання, що бере на себе країна, заносяться в Розподіл зобов'я­зань ГАТС.

Кожний Розподіл поділяється на дві частини: горизонта/Іьну і сектор­ну. Горизонтальні зобов'язання поширюються на всі сектори послуг, а секторні — стосуються конкретних секторів і підсекторів. Записи в Роз­поділі показують обсяг зобов'язань, які країна готова взяти на себе.

Нижче наводиться приклад Розподілу.

Форма і приклад Розподілу горизонтальних і конкретних зобов'язань

Зобов'язання	Спосіб постачання	Умови і обмеження щодо доступу до ринку	Умови і застереження щодо національного режиму
Горизонтальні зобов'язання (ті, що стосуються усіх секторів)	Транскордонне постачання	Немає	Немає, окрім податкових заходів, що призводять до різного режиму - надання послуг, пов'язаних з НДР*
	Споживання за кордоном	Немає	Незв'язані з субсидіями, податковими пільгами та податковими кредитами
	Комерційна присутність (ПІІ**)	Максимальна кількість акцій в руках іноземців - 49%	Незв'язані з субсидіями. За законом х для пакету акцій понад 25 % та нових інвестицій понад у мільйонів потрібен дозвіл
	Тимчасовий в'їзд фізичних осіб	Незв'язаний за винятком та­кого: переміщення керівного персоналу всередині компанії; спеціалістів на термін до одного року, спеціалістів, за умови перевірки економічної необхідності, термін понад року; продавці послуг на термін до трьох місяців.	Незв'язаний, за винятком категорій фізичних осіб, перелічених у попередньому стовпчику
Конкретні зобов'язання Архітектурні послуги	Постачання через кордон	Необхідна комерційна присутність	Не зв'язане
	Споживання за кордоном	Немає	Немає
	Комерційна присутність (ПІІ**)	25 % вищих керівників мають бути громадянами	Не зв'язане
	Тимчасовий в'їзд фізичних осіб	Кезв'язане, за винятком вказаного у горизонтальних зобов'язаннях	Не зв'язане за винятком вказаного у горизонтальних зобов'язаннях

* НДР — науково-дослідні роботи ** ПІІ — прямі іноземні інвестиції [Джерело: 80, с. 214].

Країнами можуть вводитись обмеження на використання національно­го режиму нерезидентами. Держава застосовує такі інструменти внутрішньої економічної політики, які дискримінують на вітчизняному ринку іноземних виробників послуг у порівнянні з місцевими. Наприклад, надання місцевим будівельним, юридичним, транспортним фірмам пря­мих цінових субсидій, або надання іноземним виробникам послуг менш сприятливих умов (більш високі кваліфікаційні вимоги до фахівців).

У ряді випадків для обмеження торгівлі послугами використовують ті ж методи регулювання, що і для торгівлі товарами. Це пов'язано з тим, що торгівля окремими видами послуг супроводжує торгівлю товарами і тому підпадає під обмеження, що накладаються на торгівлю цими товарами.