Основними напрямками корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми дошкільного віку є:

• адаптація до умов реабілітаційної установи та підготовка до всіх можливих видів діяльності; 

• створення позитивного психологічного клімату;

• формування особистісних якостей, виховання особистості дитини як члена суспільства та родини;

• розвиток пізнавальних можливостей дитини, формування знань та уявлень про довкілля;

• формування та розвиток ігрової діяльності як засіб формування соціальних відношень дитини;

• розвиток і корекція основних психічних процесів (увага, пам’ять, мисленнєва діяльність);

• розвиток відчуттів і сприймання (тактильно-рухове, слухове, зорове тощо);

• формування та розвиток мовленнєвих здібностей та комунікації;

• формування навичок санітарно-гігієнічної культури та самообслуговування;

• подолання недоліків фізичного розвитку.

Основним напрямом корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми старшого віку є формування в них усвідомленої трудової діяльності, тобто перед дитиною необхідно ставити задачі поетапного виконування та усвідомлення діяльності. Основними задачами роботи з формування соціально-побутових і трудових навичок у розумово відсталих дітей старшого віку є:

• забезпечення максимально можливої самостійності в побутовому та санітарно-гігієнічному самообслуговуванні, формування та підтримка навичок автономного проживання шляхом розвитку навичок особистісної гігієни, одягання-роздягання, самообслуговування за столом, формування стереотипів безпечної поведінки тощо;

• розвиток соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації;

• розвиток пізнавальної та рухової сфери як передумови навчання та виконання трудової діяльності;

• формування елементарних навчальних навичок;

• мовленнєвий та комунікативний розвиток: розуміння зверненого мовлення; вимова голосних та приголосних звуків, звукокомплексів; можливість використання альтернативних засобів комунікації;

• професійна просвіта шляхом розширення загального кругозору і знайомства з професіями, оволодіти якими можуть діти з інтелектуальними проблемами;

• професійні проби, які полягають у виконанні дітьми певного виду діяльності, пов’язаного з конкретною професією;

• опанування специфічними формами діяльності (їзда верхи, плавання, образотворче мистецтво, театрально-драматична діяльність тощо);

• вироблення стереотипів поведінки в типових побутових ситуаціях;

• формування позитивного відношення до посильних видів праці, готовності допомогти в господарсько-побутовій праці;

• формування звички та позитивної установки до визначеного виду праці;

• формування навичок виконання ряду операцій у тому чи іншому виді праці;

• розвиток уміння переключатися з одного виду діяльності на інший;

• навчання спільній роботі з дотриманням прийнятих норм та правил поведінки.

Корекційна робота проводиться вчителем-реабілітологом, дефектологом, соціальним педагогом, психологом, логопедом як на спеціально організованих заняттях, так і в процесі повсякденної реабілітаційної роботи у всіх видах дитячої діяльності і передбачає наступні напрямки:

• розвиток когнітивних здібностей;

• організація корекційно-виховної роботи в процесі трудового навчання;

• формування соціально-побутових навичок, які застосовуються в домашніх умовах;

• формування соціально-побутових навичок, які застосовуються за межами дому;

• формування передумов до оволодіння посильними видами праці;

• професійна орієнтація.

Зважаючи на вищевикладене, основними напрямками роботи фахівців-реабілітологів є:

• вчитель-реабілітолог;

• розвиток пізнавальних здібностей, враховуючи розширення знань у світі професій;

• професійна просвіта;

• розвиток творчого та естетичного потенціалу дітей;

• формування соціально-побутових знань і навичок для правильного професійного вибору;

• соціальний педагог;

• створення умов щодо складання та зміцнення соціальних зв’язків дитини, адаптації її в соціумі;

• формування та підтримка навичок автономного проживання дитини-інваліда;

• співробітництво з організаціями та навчальними закладами щодо організації реабілітаційної, зокрема профорієнтаційної роботи;

• допомога при оформленні документації для вступу дітей у навчальні заклади (у разі необхідності);

• психолог;

• розвиток мотивації, спонукання дітей до усвідомлення власних індивідуальних особливостей і співвідношення їх із вимогами до професії;

• сприяння соціальному становленню дитини-інваліда;

• корекція особистісних особливостей, що перешкоджають професійно-трудовій адаптації.