Особливості підготовки магістрів з екології в університетах України

Магістрів екологів в університетах України готують в аграрних ВНЗ підпорядкування міністерству аграрної політики і ВНЗ МОН України. Згідно Державних стандартів в аграрному університеті (НАУ) на навчання виділяється 3348 години, з них 1620 годин теоретичної підготовки (аудиторні заняття і самостійна робота студентів) і 486 годин практики. Передбачено проведення науково-дослідної роботи за обраною спеціалізацією. По закінченню навчання випускники захищають випускову магістерську роботу. На вивчення гуманітарних і соціо-економічних дисциплін (ділова іноземна мова, педагогіка і психологія, право, зовнішньоекономічна діяльність) відводиться 26,4% навчального часу. На вивчення загальних спеціальних дисциплін (теорія систем в екології, оптимізація природокористування, проблеми екологічної безпеки, екологічна політика та ін) заплановано 33% навчального часу. На вибіркові дисципліни відводиться до 40% навчального часу. Вивчають їх магістранти за окремими магістерськими програмами. При підготовці магістрів за напрямком „Екологія водних ресурсів” вивчаються наступні предмети: гідробіологія, очистка стічних вод, моніторинг якості води, методологія сучасного хімічного аналізу та ін.

Перелік вибіркових дисциплін за напрямками наводимо в таблиці 10.4.8

Таблиця 10.4.8 Вибіркові дисципліни згідно магістерських напрямків

Назва предметів	Години
Програма „Агроекологія”
1.Інженерна екологія агро сфери	81
2.Сучасні біотехнології	54
3.Агроекологія	108
4.Агроекологічний менеджмент та соціоекологія агросфери	81
5.Агроекологічний моніторинг	81
6.Екотоксикологічна експертиза	54
7.Екологічні основи застосування добрив	81
	621
Програма „Біобезпека”
1.Природоохоронні біотехнології	216
2.Заповідна справа	108
3.БЖД і екологія людини	135
4.Соціоекологія	135
	594
Програма „Менеджмент, маркетинг і дорадництво в екології”
1.Екологічне аудитування	108
2.Екологічна експертиза і ліцензування	108
3.Екологічне підприємництво	108
4.Екологічний моніторинг	135
5.ГІС в екології	135
	594

10.5. Шляхи покращення підготовки фахівців-екологів

Історико-екологічний аналіз суспільного розвитку людства засвідчує, що зростання антропогенного впливу на довкілля обумовлювало екологічні кризи. Так в період другої сільськогосподарської революції широкого освоєння богарних земель мала місце криза примітивного зрошуваного землеробства внаслідок якої значна частина зрошувальних земель зазнала вторинного заселення, а освоєння нових земель було пов’язане з знищенням лісів, та освоєнням цілинних земель.

Промислова та науково – технічна революції викликали кризу пов’язану з продуцентами та редуцентами, стала відчуватися нестача ресурсів, період екстенсивного розвитку вичерпав себе, а рівень антропогенного впливу став непомірно великим. Виробництво білків стало відставати від потреб людства, внаслідок чого держави стали відчувати прояви фізичного та біологічного голоду. Природні ресурси: ґрунти, поверхневі води , атмосферне повітря стало зазнавати суттєвого забруднення. Рівень захворювання населення фахівці стали пов’язувати з станом довкілля.

Енергетична криза, яка в певній мірі притаманна сучасному періоду, за антропотехногенним впливом має катастрофічні наслідки на виробництво білків. Більшість держав світу неспроможна виробляти конкурентноспроможну продукцію і біологічний голод (недостатнє споживання білків) охоплює не лише окремі верстви населення але і цілі країни, і в першу чергу Африку. Незважаючи на глобальну тенденцію розвитку людства, десятки тисяч людей в даний час гине від недоїдання та фізичного голоду (нестача будь-якої їжі).

В сучасному періоді вектор антропогенного впливу обумовлює глобальну кризу рівноваги екологічних систем, внаслідок якої руйнівних впливів зазнають високі таксономічні одинці ландшафтів. Подекуди зміни носять незворотній характер, а стан педосфери, гідросфери, атмосфери стає кризовим, що загрожує стану біосфери.

Проявом таких загроз може бути потепління клімату, збільшення площ озонових дир.

Для подолання негативних впливів антропогенезу, глобальних і регіональних екологічних соціальних криз необхідно створити нову філософію життя, нові форми освіти, побудовані на принципі на місці економічної людини створити людину екологічну. Екологічна складова має стати провідною у підготовці фахівців будь-яких напрямків підготовки і в першу чергу при підготовці інженерів. Лише таким чином можна зупинити подальше зростання антропогенного впливу на довкілля і зберегти біосферу для майбутніх поколінь.

Великі сподівання покладаються на підготовку екологів. Ці фахівці в своїй діяльності повинні керуватися наступними принципами: рівноваги, який передбачає використання природних ресурсів на всіх рівнях без втрат біологічного різноманіття і при умовах відновлення оточуючого середовища; попередження, який означає розгляд кожного виду діяльності з точки зору впливу на навколишнє середовище. З метою прискорення всесвітнього співробітництва, для покращення вищої освіти і наукових досліджень, з метою допомогти Східноєвропейським і Середньоазіатським університетам у реформуванні освітньої системи, використовуючи досвід світових університетів у 1998 році було створено Всесвітній Консорціум закладів вищої освіти і досліджень в сільському господарстві. На даний час Консорціум об’єднує більше 400 освітніх і наукових установ, які представляють більше 130 країн світу. В 2003 році відбулася ІІІ Всесвітня конференція глобального Консорціуму вищої аграрної освіти і досліджень. Робочою групою з агрономії, біотехнології та екології були розроблені заключні рекомендації, які направлені на поліпшення підготовки фахівців природничих та екологічних напрямків. Розроблені рекомендації передбачають:

– стосовно навчальних планів планується визначити придатний зміст базових знань. Імовірно, повинна бути основа фундаментальних знань для рівня „Бакалавр” та „Магістр”. Визначення цих базових знань повинно включати такі питання: базові знання сучасної біології, ґрунтознавство, біоінформатики, менеджмент та маркетинг в агробізнесі та підприємництво, основні науки (біохімія, вища математика, статистика, фізика та ін.).

– залучення представників влади, бізнесу, природоохоронних установ до визначення пріоритетів при розробці нових навчальних планів;

– викладання предметів повинне підтримуватися наукою;

– студентська мобільність визначається вирішальним фактором для забезпечення якісного перед професійного досвіду;

– викладачі повинні бути забезпечені різноманітними навчальними методологіями, в тому числі і альтернативними. Бажано, щоб методології включали практичні дослідження, самостійно спрямоване навчання та самостійне вивчення темпу навчання, використання технологій дистанційного навчання, аналіз окремої проблеми та інші нетрадиційні підходи в навчальному процесі. Навчання студентів повинно брати до уваги рівень їх підготовки.

– найважливішим компонентом сучасної біологічної та екологічної освіти є надання можливості студентам ведення незалежного наукового дослідження під керівництвом викладача, через яке він набуває цінних навичок: в усному і письмовому спілкуванні; критичному мисленні вирішенні проблем та інших , які будуть важливими в їх професійній діяльності;

– екологічна освіта повинна мати гнучкий підхід, визнавати що є різноманітні шляхи в досягненні кваліфікаційних рівнів „Бакалавр” та „Магістр”.

Слід зауважити, що покращення підготовки фахівців екологів потребує насамперед підвищення якості навчання студентів. Досягти цього у ВНЗ можливо шляхом впровадження нових технологій навчання студентів, в основу яких покладено принцип: системність, наукові дослідження, самостійна робота студентів; неперервний контроль; загальний рейтинг; економічні та моральні стимули. Пропонується замінити парадигми освітянської діяльності: не лише передавати певну сумі знань та умінь, а й досягти мотивації у студентів самостійно здобувати освітянські знання та навчитися продукувати нові знання. Основні можливі шляхи втілення цієї парадигми наводяться за розробниками [15] Некоса В. та Александрова В., які зазнали деяких доповнень з нашої сторони.

Впровадження системного контролю умінь, знать та навичок передбачає запровадження в кожному із семестрів 3 – 4 (за потребою) внутрісеместрових акумулюючи іспитів (проміжні модульні тест-контролі на долю яких приходиться 40% підсумкової семестрової оцінки). Проведення семестрового підсумкового іспиту (заліку), на долю якого відводиться 60% семестрової оцінки з конкретного предмету.

Особливе місце відводитися методичному забезпеченню як окремих дисциплін так і методичному забезпеченню проведення наукової та самостійної роботи студентів в позаурочний час.

Пропонується розширити перелік складових комплексного рейтингу, який повинен забезпечувати стимулювання всебічного розвитку особистості майбутнього фахівця. До комплексного рейтингу студентів (який проводиться один або два рази на рік) рекомендується включити показники: успішність; дисципліну; наукову діяльність; самостійну роботу; спортивну діяльність; художня творчість; громадська робота. Пропонується також до запровадження в навчальний процес економічних та моральних стимулів.

Економічні стимули впровадити за рахунок коштів ВНЗ, а також за рахунок коштів голів облдержадміністрацій, Кабміну України Президента України.

Доцільно на факультетах ввести: стипендії ректора вузу; мера міста; голови держадміністрації. Приймати участь у висуненні кандидатур студентів з найвищим рейтингом на стипендії Кабміні України та Президента України.

Запровадити практику звільнення студентів, які навчаються за контрактом від оплати за навчання на семестр або на рік. За найвищим рейтингом проводити відбір кандидатів на проходження виробничої практики та стажування до країн ЄС. Для відстаючих студентів пропонувати додаткове вивчення курсів за відповідну плату та ввести додаткову плату за перескладання іспитів, заліків та модульні тести-контролі.

Впровадження моральних стимулів підвищеної якості навчання студентів рекомендується здійснювати: нагородження студентів дипломами, грамотами наданням листів-подяк батькам кращих студентів, наданням рекомендацій на навчання на військовій кафедрі, магістратурі, аспірантурі, направленням студентів для їх участі в ІІ турі Всеукраїнських олімпіад та науково-практичних конференціях, сприянням в публікації тез, статей, в збірниках наукових праць ВНЗ.