- •Національний технічний університет україни
- •1.2. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів
- •1.3. Мета та завдання курсу
- •1.4. Законодавча та нормативна база охорони праці в Україні
- •1.5. Політика держави в галузі охорони праці
- •1.6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •1.7. Гарантії прав на охорону праці під час прийому на роботу і під час роботи
- •1.8. Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •Лекція 2
- •2.1. Органи нагляду і контролю за дотримання вимог безпеки підприємствами, організаціями та населенням
- •2.2. Навчання з питань охорони праці
- •2.3. Обов’язок працівників щодо виконання вимог охорони праці
- •2.4. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівника або в разі смерті
- •2.5. Охорона праці жінок, неповнолітніх, літніх людей та людей з особливими потребами
- •2.6. Забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту
- •2.7. Основні поняття фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •Лекція 3
- •3.1. Мікроклімат виробничих приміщень
- •3.1.1Визначення параметрів мікроклімату
- •3.1.2 Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини
- •3.1.3 Нормування параметрів мікроклімату
- •3.2 Оздоровлення повітряного середовища
- •3.2.1. Загальні принципи оздоровлення повітряного середовища
- •3.2.2. Основні заходи щодо нормалізації повітря робочої зони
- •Вентиляція
- •3.3. Освітлення виробничих приміщень
- •3.3.1 Основні положення
- •3.3.2 Основні світлотехнічні поняття та одиниці
- •3.3.3 Види виробничого освітлення та основні вимоги до нього
- •3.3.4 Природне освітлення
- •3.3.5 Штучне освітлення
- •Лекція 4
- •4.1.Шум ультразвук та інфразвук
- •4.1.1 Загальні положення
- •4.1.2 Дія шуму, ультразвуку та інфразвуку на людину
- •4.2. Вплив вібрації на людину
- •4.3. Випромінювання
- •4.3.1 Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону
- •4.3.2. Випромінювання оптичного діапазону
- •4.3.3. Іонізуючі випромінювання
- •Лекція 5
- •5.1.2. Дія електричного струму на організм людини
- •5.1.3. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом
- •5.1.4. Небезпека експлуатації електроустановок
- •Де − напруга мережі;
- •5.2.2. Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів
- •5.2.3. Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта
- •5.2.4. Способи і засоби гасіння пожеж
- •5.2.5. Первинні засоби пожежогасіння.
- •5.2.6. Системи пожежної сигналізації
- •5.2.7. Стаціонарні установки автоматичного пожежегасіння
5.2.7. Стаціонарні установки автоматичного пожежегасіння
Для гасіння великих загорянь у приміщеннях категорій А, Б, В застосовують стаціонарні установки водяного, газового., хімічного та повітряно-пінного гасіння.
До розповсюджених стаціонарних засобів гасіння пожежі відносять спринклерні та дренчерні установки. Вони являють собою розгалужену мережу трубопроводів зі спринклерними або дренчерними головками і розташовуються під стелею приміщення, яке потрібно захистити або в інших місцях - залежно від типу і властивостей вогнегасячих речовин.
У водяних спринклерних установках водорозпилюючі головки одночасно є датчиками. Вони спрацьовують при підвищенні температури у зоні дії спринклерної головки. Сплав, який з'єднує пластини замка, що закриває вихід води, плавиться, замок розпадається і розпилена завдяки спеціальній розетці вода починає падати на джерело займання. Кількість спринклерних головок визначають з розрахунку 12 м2 підлоги на одну головку. Таким чином відбувається локальне пожежегасіння. Недоліки – у холодний період року вода яка постійно знаходиться в трубопроводах може замерзати, що призведе до виходу системи з ладу; присутні експлуатаційні витрати на профілактику та догляд за системою; систему неможливо протестувати; швидкість розповсюдження пожежі може перевищувати швидкість спрацювання спринклерних головок.
Дренчерна головка за зовнішнім виглядом мало відрізняється від спринклерної. Але вона порожниста - не має замка. Вмикання дренчерної установки при пожежі у приміщенні, що потребує захисту, здійснюється або за допомогою пускового вентилю, який відкривається вручну, або за допомогою спеціального клапана, що діє за принципом спринклерної головки та об'єднує до 8 дренчерів. В обох випадках вода поступає до всіх дренчерів і в розпиленому стані одночасно починає орошати всю площу, над якою розташовані дренчерні головки. Таким чином можуть створюватися водяні завіси або здійснюватися гасіння пожежі на великій площі. Недоліки – значні витрати вогнегасних речовин; інерціонність системи, шкода від гасіння може перевищувати шкоду від пожежі.
Замки спринклерних головок та контрольні клапани дренчерних установок розраховані на температуру розкривання 72, 93, 141 та 182С у залежності від небезпечної температури у приміщенні, що потребує захисту.Спринклерні та дренчерні установки безперервно вдосконалюються. На даний час застосовують дренчерні установки для гасіння пожеж повітряно-механічною піною, у яких звичайні дренчери замінені пінними, а керування автоматизоване. Кран автоматичного пуску зв'язаний із температурним датчиком, що знаходиться безпосередньо у приміщені. Є також автоматичні вуглекислотні установки гасіння пожежі.