- •Тема 1. Ознайомлення з процесом менеджменту на підприємстві
- •Тема 2. Середовище організації
- •2.1. Внутрішнє середовище підприємства(мікросередовище),його складові.
- •2.2. Кадровий потенціал організації.
- •2.3. Зовнішнє середовище. Середовище прямого і непрямого впливу.
- •Тема 3. Чинники,що визначають макросередовище організації
- •Можливість тиску з боку клієнтів
- •Можливість тиску з боку постачальників
- •3.2. Роль постачальників у розвитку фірми. Вибір постачальників. Діагностування позицій постачальника.
- •3.3. Рівень конкуренції. Умови виникнення конкуренції.
- •Тема 4. Комунікації в менеджменті
- •4.1. Комунікації і комунікаційний процес на підприємстві. Елементи процесу обміну інформацією.
- •4.2. Типи комунікацій. Формальні та неформальні канали. Письмові га усні комунікації.
- •4.3. Документація та діловодство. Класифікація інформації, що використовується в управлінні. Джерела інформації. Бар’єри комунікацій.
- •Тема 5. Розробка та ухвалення управлінських рішень
- •5.1. Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень. Переваги та вади групового ухвалення рішень.
- •5.2. Джерела та причини виникнення ризику. Дії керівника в умовах невизначеності.
- •5.3. Характерні риси та типи процесів управління.
- •Тема 6. Функції менеджменту
- •6.1. Планування на підприємстві. Формування стратегії. Стратегічне планування. Різновиди цілей.
- •6.2. Функції організації діяльності. Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •6.3. Функція мотивації. Потреби та винагороди. Стимулювання працівників.
- •6.4. Функція контролю. Види контролю на підприємстві. Контроль і аудит.
- •Тема 7. Методи менеджменту
- •7.1. Методи менеджменту,що використовуються на підприємстві. Механізм взаємодії методів управління.
- •7.2. Основні функціональні обов’язки дирекції персоналу. Структура системи управління персоналом.
- •7.3. Кар’єрний ріст працівників.
- •Тема 8. Управління колективами працівників
- •8.1. Характеристика та механізм утворення формальних та неформальних груп.
- •8.2. Управління формальними та неформальними групами.
- •Тема 9. Лідерство та стилі керівництва
- •9.1. Стилі керівництва.
- •9.2. Культура та мистецтво управління.
- •9.3. Техніка в організації управлінської праці.
- •Тема 10. Оперативне управління виробництвом
- •10.1. Мета та завдання оперативного управління виробництвом.
- •10.2. Управління запасами.
- •10.3. Управління постійними та змінними обсягами виробництва. Регулювання ходу виробництва.
- •Тема 11. Фінансовий менеджмент як управлінська діяльність
- •11.1. Система грошових відносин в організації.
- •11.2. Власний та залучений капітал.
- •11.3. Нематеріальні активи.
10.2. Управління запасами.
Управління запасами - це функціональна діяльність, мета якої - довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів. Згідно з іншим визначенням, управління запасами - це забезпечення і підтримування оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного плану організації. Важливість управління запасами пояснюється, насамперед, тим, що виробництво - це потік матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готову продукцію. Типи запасів найчастіше розглядають у контексті конкретної організації (стосовно банку - це запаси грошей, школи - запаси навчальних засобів, лікарні - ліків). Детальніше зупинимося на типах запасів промислового підприємства: 1. Сировина (це інгредієнти, які перетворюються в кінцевий продукт, і характер яких залежить від призначення продукції та особливостей виробничого процесу). 2. Допоміжні матеріали (матеріали, які не є часткою готового виробу: мастило, миючі засоби тощо). 3. Незавершене виробництво (вироби, що не пройшли повний тех-нологічний цикл обробки). 4. Готова продукція (нереалізовані кінцеві продукти, які зберігаються на складах підприємства-виробника або на підприємствах роздрібної торгівлі).
Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо керувати запасами, щоб зазначені витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів клієнтів, до якого прагне компанія.
10.3. Управління постійними та змінними обсягами виробництва. Регулювання ходу виробництва.
Виробництво потребує не тільки праці, землі і капіталу, але також і часу. Трубопроводи не можна збудувати за одну ніч. Щоб пояснити роль часу у виробництві і для витрат, треба розрізняти три різних часових періоди. Ми визначаємо миттєвий період як проміжок часу, який настільки короткий, що виробництво залишається сталим. Короткостроковий період означає час, протягом якого підприємства можуть пристосувати виробництво шляхом переміни змінних факторів, таких як матеріали і праця, але не можуть змінити сталі фактори, такі як основний капітал.
Довгостроковий період — це проміжок часу, достатній для того, щоб усі фактори виробництва, у тому числі й основний капітал пристосувати до потреб ринку протягом цього періоду.
В економічній теорії короткостроковий період використовують для визначення постійних, змінних і граничних витрат.
Постійні витрати (ПВ) — це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. Які витрати підприємств є постійними? Такі як орендна плата, амортизація основного капіталу, страхові внески, утримання управлінського персоналу. Постійні витрати виплачують навіть тоді, коли продукцію взагалі не виробляють.
Змінні витрати (ЗВ) — це витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції. Вони складаються з витрат на сировину, заробітну плату, пальне, тобто містять усі витрати, які не належать до постійних.
Вимоги до контролю за ходом виробництва:
- Оперативність у виявленні фактів, причин і величин відхилень від календарних планів (графіків) і внутрішньозмінного ритму при виконанні виробничих завдань, фактів невиконання оперативних рішень щодо регулювання руху матеріальних потоків і розпоряджень диспетчера;
- Контроль відхилень від календарних планів (графіків) повинен бути організований у всіх ланках основного виробничого процесу, починаючи від надходження в цехи сировини, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і закінчуючи здачею готової продукції на склади відділу збуту.
Головну роль у підготовці інформації, необхідної для прийняття та обгрунтування рішень щодо регулювання ходу виробництва, відіграє аналіз. У процесі аналізу здійснюється всебічна оцінка функціонування об'єкта управління, аналізуються причини відхилень від запланованого рівня, виявляються виробничі резерви, визначаються можливі альтернативи управлінських рішень, що реалізуються на етапі регулювання.
|