Тема 9. Лідерство та стилі керівництва

9.1. Стилі керівництва.

Стиль керівництва - явище суто індивідуальне, тому що він визначається специфічними характеристиками конкретної особистості, відображає особливості роботи з людьми та технологію прийняття рішень саме цією особистістю. Отже, стиль керівництва регламентується особистими рисами керівника, менеджера. У процесі трудової діяльності формується виключно індивідуальний тип керівника, дії якого повторити в деталях практично неможливо.

До об'єктивних факторів, що формують стиль, належать:

1) закономірності управління;

2) загальнообов'язкові вимоги до керівників конкретних господарських систем;

3) особливості сфери діяльності;

4) рівень ієрархії управління;

5) соціально-психологічні особливості підлеглих;

6) стиль роботи керівників вищих інстанцій;

7) усвідомлення потреби керувати на наукових основах.

Критеріями оцінки ефективності стилю діяльності менеджера є: ступінь впливу на постійне підвищення результативності фірми; його творчий рівень, спрямованість у майбутнє; вплив на вияв ініціативи, розвиток творчості, підприємливості персоналу фірми; наявність програм дій з реалізації мети діяльності фірми, тому що відсутність таких програм -- ознака поганого стилю менеджера і непридатності керівного персоналу.

Стиль діяльності менеджера безпосередньо пов'язаний із раціональною організацією його особистої праці, у тому числі: плануванням і розподілом робочого часу; умінням проводити наради, переговори, бесіди; використанням інформації і технічних засобів; постійним підвищенням ділової кваліфікації; умінням проводити вільний час і відпочивати.

Отже, результативність того чи іншого стилю керівництва визначається конкретними умовами діяльності керівника, котрі, як правило, досить мінливі. Наприклад, перехід до авторитарного стилю керівництва виправданий лише за несприятливих умов виконання завдань. В інших випадках більш продуктивний демократичний стиль керівництва. Дещо нижчі показники авторитарно-демократичного й авторитарно-ліберального стилів керівництва. Найменш ефективний ліберальний стиль керівництва. Найсприятливіші умови для розв'язання завдань сучасного підприємництва створюються в тих колективах, де в управлінні переважають компоненти демократичності.

Задоволеність внутрішньоорганізаційними стосунками вища при демократичному стилі керівництва. Авторитарне керівництво негативно позначається на соціально-психологічному кліматі в колективі. Дисциплінованість найбільш розвинута в колективах із демократичним та авторитарним стилем керівництва і найменше - з ліберальним стилем керівництва. Менеджер, спираючись на свої знання, досвід, інтуїцію, створює особисте уявлення про майбутнє бізнесу, перспективи фірми.

9.2. Культура та мистецтво управління.

Категорії культури - це загальні уявлення й установки, яких дотримуються люди у сприйманні і розумінні об'єктивної реальності. Вони поділяються на дві групи.

До першої групи належать онтологічні категорії, властиві всім об'єктам, з якими люди мають справу. В цих категоріях відображаються уявлення про найбільш загальні універсальні атрибути оточуючого нас об'єктивного світу. Сюди належать, наприклад, простір, час, рух, зміни, властивість, якість, кількість, причина, наслідок, відповідність, закономірність тощо. Ці категорії характерні для будь-якого об'єкта як у природі, так і в суспільстві. Тому люди можуть користуватися ними для характеристики якого-небудь об'єкта навіть тоді, коли про нього відомо дуже мало або взагалі нічого не відомо, бо можна припустити, що найбільш таємничий об'єкт все-таки існує в просторі й часі, що він має якісні й кількісні характеристики, які існують причини його виникнення тощо.

Друга група категорій включає соціальні категорії, що характеризують людину і суспільство, основні, найважливіші обставини суспільного життя людей, їх діяльності і духовного світу (наприклад, праця, власність, держава, свобода, справедливість, добро, совість, обов' язок тощо). Обидві групи категорій тісно взаємопов'язані, оскільки між онтологічними і соціальними категоріями межа відносна і в різних культурах прослідковується неоднаково.

Показники оцінки рівня культури управління:

■ прагнення до розвитку (наявність тенденції до ускладнення змісту системи, зв'язків, продукції, зростання обсягів виробництва, реалізації товарів, послуг тощо);

■ динамізм (швидкість змін системи під впливом будь-яких факторів);

■ цілеспрямованість (здатність системи досягати цілей);

■ цілісність (наявність і використання системою властивостей, яких немає в складових системи), синергетичний ефект;

■зв'язність (наявність оптимальних технологічних, інформаційних, виробничих, торговельних та інших зв' язків);

■відкритість (взаємодія системи з іншими і сприйняття зовнішньої інформації тощо). Однак на практиці оцінити культуру управління за згаданими вище загальносистемними.

Мистецтво управління - здатність людини приймати нетривіальні рішення в умовах дефіциту інформації й часу. В основі його лежать методологія й принципи науки управління, що, у свою чергу, є дисципліною періоду інтеграції наук і опирається на досягнення теорії автоматичного регулювання, теорії інформації, кібернетики, економіки й реагує на зміни основних концепцій політичного життя суспільства. Одночасне мистецтво управління всотало в себе світові досягнення психології, логіки, риторики, етики, філософії, права, а також методи впливу на жадібність і соціум різних релігійних конфесій.

Словом, для ефективного управління необхідно знати його теоретичні основи, мати практичний досвід і вміти творчо використати теорію й практику, тобто володіти мистецтвом управління.