21.Визвольні рухи в Україні хіх ст. Т. Шевченко.

Посилення реакції після війни 1812-1814 pp. сприяло зростанню в Україні опозиційних настроїв. Провідну роль у цьому русі відігравали дворянські опозиціонери-декабристи. За їхнім прикладом в Україні виникли перші таємні політичні гуртки, які ставили собі за мету боротися за скасування кріпосного права й ліквідацію самодержавства.

Організаційними формами, у яких об'єднувалися опозиційні сили, стали так звані масонські ложі (від французького franc macon — вільний каменяр, муляр) і таємні політичні товариства. Вони єднали представників привілейованої верхівки суспільства, які сповідували ідеї всесвітнього братерства, рівності, самопізнання й самовдосконалення людей.

Найбільшого визнання в Україні набула масонська ложа «Любов до істини», заснована 1818року в Полтаві Михайлом Новиковим. «Любов до істини» діяла легально й була своєрідною підготовкою його членів до наступного вступу в таємні декабристські товариства — «Союз порятунку» та «Союз благоденства».

У 1819 році, ще перебуваючи в полтавській ложі «Любов до істини», В. Лукашевич почав працювати над створенням нової організації — Малоросійського таємного товариства. На відміну від масонських лож, воно діяло нелегально й ставило за мету вибороти незалежність України. Основні програмові положення товариства містилися в підготовленому В. Лукашевичем так званому «Катехізисі автономіста» Оформлення справжньої політичної опозиції до царизму було пов'язане з появою декабристських організацій у Росії. Так, у 1816 році був створений «Союз порятунку» в Петербурзі, у 1818 році — «Союз благоденства» в Москві. У 1821 році внаслідок реорганізації своїх об'єднань декабристи створили два осередки — Північне товариство з центром у Петербурзі та Південне з центром у м. Тульчині. Головою Південного товариства обрано полковника Павла Пестеля, членами організації стали офіцери полків, що перебували в Україні. Програму майбутніх перетворень «Південного товариства» – «Руську правду» виробив Павло Пестель. За його проектом імперія мала перетворитися на унітарну республіку з однопалатним парламентом. Іншим бачив майбутнє імперії лідер «Північного товариства» М.Муравйов. У своїй «Конституції» він визначав Росію як конституційну монархію з федеративним устроєм за зразком США. Кріпацтво скасовувалося, здійснювалися демократичні реформи.

Навесні 1846 р. у Києві виникла таємна українська політична організація — Кирило-Мефодіївське товариство (або братство), яке вперше в історії українського суспільного руху висунуло політичні програмні завдання, спрямовані на докорінну перебудову тогочасного суспільства. Його засновниками були М. Костомаров, М. Гулак, В. Білозерський. Всього до Кирило-Мефодіївського товариства увійшли 12 осіб. Програмні вимоги кирило-мефодіївців передбачали корінні державні перетворення: ліквідацію в Україні чужоземних колонізаторських режимів, демократизацію суспільства, встановлення республіканської форми державного правління та федеративних зв'язків із сусідніми (переважно слов'янськими) країнами. Послідовно обстоював необхідність поширення освіти в народних масах Т. Шевченко. Його поеми «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Великий льох» та інші справляли могутній вплив на формування національної свідомості і політичної активності передової громадськості та широких народних мас. Ці твори відверто закликали до боротьби проти національного та соціального гніту.

Шевченко також пропагував ідею єднання слов'янських народів. У поемі «Єретик»