Види Конституцій
Існування великої кількісті країн у світі передбачає й існування великої кількості конституцій, які умовно можна класифікувати за відповідними критеріями на наступні види:
1) залежно від способу (форми) вираження конституції поділяються на: кодифіковані та некодифіковані.
Кодифіковані конституції - це, як правило, єдиний акт, що має всі ознаки основного закону та містить нормативний матеріал у систематизованій формі. Переважна більшість конституцій приймаються у вигляді кодифікованого акта. Наприклад, у ч. 1 ст. 6 Конституції Литовської Республіки 1992р зазначено, що "Конституція є цілісним актом...".
Некодифіковані конституції - це сукупність кількох нормативних актів, що регулюють головні питання конституційного характеру і мають всі ознаки основного закону, але містять нормативний матеріал у несистематизованій формі. Прикладом цього може слугувати Конституція Держави Ізраїль, яка складається з 11 основних законів про:
- Кнесет (парламент) 1958 р.;
- територію Ізраїля 1960 р.;
- Президента Держави 1964 р.;
- економіку держави 1975 р.;
- ізраїльські збройні сили 1976 р.;
- столицю Ізраїлю 1980 р.;
- судоустрій 1984 р.;
- контрольні органи 1988 р.;
- права людини 1991 р.;
- свободу вибору професії 1992 р.;
- Уряд 1992 р.
Також не мають конституції як єдиного кодифікованого акту Австралія, Великобританія, Сан-Марино, Лаос, Швеція;
2) За способом внесення змін, поправок і доповнень конституції поділяються на жорсткі та гнучкі.
Жорсткі конституції - це ті, текст яких важко змінити. Для цього в самому основному законі встановлюється особлива процедура. Існують і такі конституції, які практично неможливо змінити. Наприклад, у Конституцію Японії 1946 р. та Конституцію Королівства Данія 1953 р. з моменту їх прийняття не було внесено жодної поправки, а в Конституції Ірландії, США, Франції - внесена невелика кількість поправок. Наприклад, у Конституцію США 1787 р. за всі роки її існування було внесено понад 10 тисяч проектів поправок, проте прийнято всього 27 поправок. Причому перші 10 поправок були прийняті в 1789-1791 роках. До жорстких конституцій належать всі кодифіковані конституції. Наприклад, за більшістю ознак Конституцію України 1996 р. можна визнати досить жорсткою. Така характеристика насамперед пов'язана з тим, що відповідно до ст. 159 зазначеної Конституції "законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції". Згідно Рішенню Конституційного Суду України у справі щодо внесення змін до Конституції України від 9 червня 1998 р. ці висновки "є обов'язковими до виконання". Тим самим єдиний орган конституційної юрисдикції виступає в конституційній нормотворчості в ролі своєрідного "співавтора". Такого повноваження не мають конституційні суди інших держав, за винятком - Конституційного Суду Киргизстану.
Ступінь жорсткості конкретних конституцій забезпечується по-різному:
- виключно за рішенням парламенту, прийнятим на підставі голосування кваліфікованої більшістю у 2/3 голосів від конституційного складу парламенту. Іноді кваліфікована більшість може бути 3/5, 3/4 або 4/5 складу парламенту (Грузія, Китай, Кіпр, Ліхтенштейн, Македонія, Мальта, Монако, Португалія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Чорногорія, Чехія);
- повторним голосуванням (Білорусь, Гаїті, Греція, Естонія, Литва, Норвегія, Фінляндія, Швеція). Наприклад, у п. 3 ст. 110 Конституції Греції 1975 р. зазначено, що "після прийняття Парламентом рішення про перегляд Конституції, Парламент наступного скликання на своєму першому засідання приймає рішення щодо змісту переглядує-мих положень абсолютною більшістю голосів загальної кількості його депутатів";
- прийняттям змін до конституції новообраним парламентом у зв'язку з тим, що повноваження парламенту, який фактично прийняв рішення про необхідність внесення змін до конституції, достроково припиняється (Бельгія, Ісландія, Люксембург, Нідерланди);
- після схвалення парламентом змін до конституції, з наступним затвердженням їх на загальнонаціональному референдумі (Австрія, Албанія, Андорра, Ірландія, Іспанія, Італія, Латвія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Словенія, Таджикистан, Туреччина, Україна, Франція, Швейцарія, Японія). Наприклад, у ст . 98 Конституції Таджикистану 1994 р. зазначено, що "зміни і доповнення до Конституції вносяться шляхом проведення всенародного референдуму";
- у деяких федеративних державах після схвалення парламентом змін до конституції затвердження їх законодавчими органами суб'єктів федерації (Німеччина, США).
Ступінь жорсткості конституції, з одного боку, не впливає на її юридичну силу, а лише визначає юридичні можливості її зміни. З іншого боку, жорсткість конституції не є нездоланною перешкодою для її скасування.
Гнучкі конституції - це ті, в текст яких легко внести зміни. Тобто, ніяких особливих процедур для цього випадку не передбачено і конституція змінюється чи доповнюється в тому самому порядку, що і звичайні закони. У такий спосіб змінюються та доповнюються насамперед некодифіковані конституції Великобританії, Ізраїлю, Сан-Марино, Лаосу, Швеції. Деякі парламенти, враховуючи такий стан, часто пристосовують свої конституції до ситуацій, які складаються в країні на той чи інший час. Наприклад, у Конституції Республіки Індія 1949 р. за час її існування змінено сотні її положень;