ЗМІСТ:

Вступ 4

1. Гладкі циліндричні з’єднання 6

2. Розрахунок калібрів 12

3. Вибір посадок підшипників кочення 16

4. Визначення параметрів метричної різьби 20

5. Визначення допусків розмірів шліцьових з’єднань 23

6. Шпонкові з’єднання 27

7. Зубчасті колеса 30

8. Розрахунок розмірних ланцюгів 36

9. Висновки 40

Література 41

Додатки 42

ВСТУП

Розвиток техніки є причиною значного ускладнення обладнання, застосування взаємопов'язаних систем машин та приладів, підвищення режимів роботи, застосування широкої номенклатури матеріалів і виробів. Відбувається процес розширення кооперації і значного ускладнення виробничих та економічних зв'язків не тільки між окремими підприємствами, але і між підприємствами окремих держав.

Стрімко зростають вимоги до якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів. Питання якості є одним з визначальних: без відповідної точності, надійності та довговічності виробів неможливо вітчизняним виробникам продукції вийти на ринок, де панує жорстка конкуренція.

Вирішення цих проблем у значній мірі залежить від професійної підготовки інженерів-механіків у питаннях взаємозамінності, стандартизації та технічних вимірювань.

Стандартизація є основою взаємозамінності та технічних вимірювань, основою високого технічного рівня виробів.

Стандарти держави є вихідним документом, на основі якого створюється продукція із заданими властивостями, які необхідні для задоволення потреб споживача. Держава керує якістю через встановлення вимог до продукції у стандартах і технічних умовах. Стандартизація сприяє поступовому і неперервному вдосконаленню та оновленню продукції і лежить у основі таких її напрямків як уніфікація та агрегатування. Спеціалізація підприємств також завдячує стандартизації. На даному етапі стандарти України приводяться у відповідність до найкращих світових.

Для інженера-механіка, і не тільки механіка, чіткі знання і певні навики по взаємозамінності та технічним вимірюванням є необхідною складовою у його підготовці як спеціаліста. Будь-який інженер-механік повинен добре знати систему допусків і посадок, принципи їх побудови і методику застосування, чітко знати способи контролю відхилень і технологію їх здійснення.

Основною метою даної курсової роботи є ознайомлення та користування стандартами, навчитись правильно визначати допуски і посадки на деталі машин, що проектуються, в тому числі і норми точності геометричних параметрів, у відповідності з службовим функціями, призначати технічні засоби вимірювання та контролю деталей.

1. Гладкі циліндричні з’єднання

1. Згідно варіанту і номера завдання записуємо вихідні дані: діаметр з’єднання 6,3 мм, з’єднання H9/d9; K7/h6; H7/r6.

   1. Задано циліндричне з’єднання ∅ 6,3H9/d9. Дане з’єднання виконано у системі отвору та відноситься до посадки із гарантованим зазором.

   2. За таблицями ГОСТ 25347-82 (СТ СЭВ 144-75) знаходимо граничні відхилення отвору та валу [1], с.79, табл.1.27, с.86, табл.1.28:

для отвору: ES = + 0,036 мм; EI = 0,000 мм;

для валу: es = 0,040 мм; ei = 0,076 мм.

3. Визначаємо граничні розміри валу та отвору і їх допуски:

для отвору:

D_max = D + ES = 6,300 + 0,036 = 6,336 мм;

D_min = D + EI = 6,300 + 0,000 = 6,300 мм;

T_D = D_max – D_min = 6,336 – 6,300 = 0,036 мм;

для валу:

d_max = d + es = 6,300 + (– 0,040) = 6,260 мм;

d_min = d + ei = 6,300 +(– 0,076) = 6,224 мм;

T_d = d_max – d_min = 6,260 – 6,224 = 0,036 мм.

3. Визначаємо граничні та середнє значення зазорів, а також допуск посадки:

S_max = ES – ei = 0,036 – ( – 0,076) = 0,112 мм;

S_min = EI – es = 0,000 – (– 0,040) = 0,040 мм;

T_S = T_D + T_d = 0,036 + 0,036 = 0,072 мм.

3. Будуємо схему розташування полів допусків на вали та отвори для кожної посадки (рис. 1.1).

2. Задано циліндричне з’єднання ∅6,3K7/h6. Дане з’єднання виконано у системі валу і відноситься до перехідної посадки.

Рис. 1.1. Схема посадки циліндричного з’єднання ∅ 6,3H9/d9

для валу: es = 0,000 мм; ei = 0,009 мм;

для отвору: ES = +0,005 мм; EI = 0,010 мм.

1. Визначаємо граничні розміри валу та отвору і їх допуски:

для валу:

для отвору:

2. Визначаємо найбільший зазор та натяг, а також допуск посадки:

3. Будуємо схему посадки та ескізи циліндричного з’єднання і деталей (рис.1.2.-1.3.).

Рис.1.2. Схема посадки циліндричного з’єднання ∅6,3K7/h6

Рис.1.3. Ескіз циліндричного з’єднання і деталей ∅6,3K7/h6

4. Визначаємо ймовірність отримання зазорів та натягів. Будуємо криву нормального розсіювання зазорів та натягів (у довільному масштабі). Для розрахунку найбільших зазорів та натягів приймемо такі умови: розсіювання відхилень розмірів отвору і валу, а також зазору (натягу) підпорядковується закону нормального розсіювання (закону Гауса), а допуск деталі T = 6σ ( – середнє квадратичне відхилення).

Враховуючи прийняті умови, одержимо:

Визначаємо середньоквадратичні значення відхилень розмірів отвору та валу:

Відхилення розмірів отвору та валу є незалежними випадковими величинами, тому для обчислення середньоквадратичних значень посадки використовуємо правило сумування незалежних величин:

Центр групування є величина середнього зазору, оскільки при середніх значеннях валу (– 0,0045) і отвору (– 0,0025) отримаємо середній зазор:

Тоді найбільш імовірний зазор буде рівний:

А найбільш ймовірний натяг:

Натяг може бути в межах від 0 до , а зазор може бути в межах від 0 до . Вірогідність зазорів в межах від 0 до 0,002 мм можна визначити за допомогою інтегралу , де значення аргументу знаходимо зі співвідношення:

Знаходимо значення функції Лапласа ([1], с.12, табл..1.1.) для z = 0,685 (методом інтерполяцій): . Тоді ймовірність отримання зазорів у з’єднанні:; або у відсотках 75,33%.

Відсоток натягів:

Даний розрахунок є наближеним, оскільки в ньому не враховані можливі зміщення центра групування відносно середини поля допуску внаслідок систематичних похибок. Схема розподілу зазорів-натягів показана на рис.1.4.

Рис.1.4. Крива розсіювання зазорів-натягів у посадці

3. Задано циліндричне з’єднання . Дане з’єднання виконано у системі отвору та відноситься до посадки із натягом.

   1. За таблицями ГОСТ 25347-82 (СТ СЭВ 144-75) знаходимо граничні відхилення отвору та валу [1], с.79, табл.1.27, с.94, табл.1.30:

для отвору: ES = + 0,015 мм; EI = 0,000 мм;

для валу: es = + 0,028 мм; ei= + 0,019 мм.

2. Визначаємо граничні розміри валу та отвору і їх допуски:

для валу:

для отвору:

3. Визначаємо граничні та середнє значення натягу, а також допуск посадки:

4. Будуємо схему розташування полів допусків на вали та отвори для кожної посадки (рис.1.5.).

Рис.1.5. Схема посадки циліндричного з’єднання