17.Калькулювання собівартості продукції за видами діяльності.

Калькулювання на основі діяльності передбачає спочатку групування накладних витрат за основними видами діяльності (операціями), а потім розподіл їх між видами продукції, виходя­чи з того, які види діяльності і в яких розмірах необхідні для виготовлення кожного виду продукції. З цією метою всі операції з виготовлення продукції поділяють на чотири групи і для кож­ної операції визначають кост-драйвер (фактор витрат):

1) діяльність на рівні одиниці продукції (окремого виробу) - обробка сировини, розкрій матеріалів, зварювання.тощо. Факторами витрат тут можуть бути: людино-години, ма­шино-години, маса сировини і т. ін.;

2)  діяльність на рівні партії виробів - наладка устаткуван­ня, зберігання сировини, транспортування готової продукції тощо. Факторами витрат тут можуть бути: кількість наладок устатку­вання, маса матеріалів, готової продукції і т. ін.;

3) діяльність на рівні виду продукції - проектування вироб­ництва, збереження умов виробництва, контроль якості тощо. Факторами витрат на цьому рівні можуть бути: час проектуван­ня, кількість перевірок якості і т. ін.;

4) діяльність на рівні підприємства - утримання офісу, охо­рона, освітлення, навчання персоналу тощо. Факторами витрат тут можуть бути: площа офісу, час навчання персоналу і т. ін.

18.Вітчизняні методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Кожне підприємство розробляє свою систему калькулювання собівартості.

Калькулювання – це визначення розміру затрат у вартісному виражені,які припадають на калькуляційну одиницю. Осн. методи :

1) Простий метод- собів-ть визнач-ся шляхом діленням суми виробничих. затрат на факт. кількість виробл. прод.

2) Позаказний метод-всі витрати врахов-ся по заказах, об’єктом кульк-є собів-ть виконаних заказів. В межах кожного заказу витрати врах-ся по статтям кальк-ції. Недолік методу: неспівпадання калькуляц. періоду з звітним. 

3)Попередільний метод - тут витрати врах-ся по окремим стадіям (переділам) по статтям кальк-ції. На вир-вах, де із сир-ни отрим-ть декілька видів прод., витрати між видами розподіл-ть за допом. спец. коефіцієнтів.

4) Нормативн. метод – спочатку склад-ся нормат. кальк-ція на основі норм витрат. Факт. собів-ть порівн-ся з нормат. Поточний облік витрат на вир-во здійсн-ся окремо – по нормах та відхиленням від норм. При складанні калькул-ції врах-ють вплив зміни норм. А факт. собів-ть розрах-ся як сума затрат по нормах плюс-мінус відхилення та зміни норм по кожній калькул.статті.

19.Моделі поведінки витрат

Поведінка витрат – це характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства.

Зміни у складі й величині витрат відбуваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, яка впливає на витрати, називають фактором витрат (обсяг виробництва, основна зарплата, кількість замовлень, кількість проектів).

Існують три моделі поведінки витрат:

1. Постійні витрати – це витрати, які залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат) в межах релевантного діапазону (є прямолінійна амортизація, орендна плата, зарплата персоналу офісу тощо).

Релевантний діапазон – діапазон діяльності, в межах якого очікується, що постійні витрати залишатимуться без змін; це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв'язок між величиною витрат і їх фактором.

2. Змінні витрати – витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

3. Змішані витрати – містять в собі як постійні, так і змінні елементи.

Напівзмінні витрати — це витрати, що змінюються, але не прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат ).

Значну частину напівзмінних витрат становлять змішані витрати — це витрати, що містять елементи як змінних, так і постійних витрат.

Напівпостійні витрати — це витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності.

Технологічно змінні витрати - змінні витрати, що виникають внаслідокбезпосереднього зв'язку між споживанням ресурсів і випуском продукції (прямі матеріальні витрати, енергія на технологічні цілі тощо).

Дискреційні витрати — це витрати, розмір яких визначається управлінськими рішеннями підприємства і які не мають прямого зв'язку зі змінами поточної діяльності: витрати на дослідження і розробки; рекламу; підвищення кваліфікації персоналу тощо.