10. Сутність та зміст обліку витрат

Під обліком витрат, який часто називають калькуляцією ви­трат, розуміють процес, в якому витрати виробництва аналізу­ються і подаються у вигляді, придатному для прийняття рішень або контролю. Основною метою калькуляції витрат є вимірювання й облік витрат на виробництво і порівняння цих витрат із заздалегідь визначеними показниками, встановленими керівництвом. У цьому значенні калькуляція (облік) витрат — надто важливий інструмент контролю. Зокрема, виробничі підприємства ведуть облік витрат не тільки для вимірювання прибутку і складання зовнішніх фінансових звітів, але й для того, щоб надати корисну інформацію, необхідну менеджерам для прийняття рішень. При цьому, щоб задовольнити вимоги фінансового обліку, не завжди слід точно відстежувати, як витрати розподіляються між окремими видами продукції. Тут важливо визначити, яка частина витрат має бути віднесена на реалізовану продукцію, а яка — на запаси. Точність же розподілу по видах продукції тут не така важлива. Тобто розподіл можна здійснити з певною мірою наближеності.

11. Класифікація витрат з метою контролю

Для контролю за діяльністю окремих підрозділів і оцінки роботи їх керівників вирізняються контрольовані та неконтрольовані витрати. Контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або істотно впливати на них. Зокрема, це використані матеріали і нарахована заробітна плата робітників. Неконтрольовані витрати — це витрати, які менеджер не може контролювати або на які не може впливати. Це — амортизація обладнання.

12.Облік і калькул.собівартості продукції за повними виробничими витратами.

Калькуляція собівартості з повним розподілом витрат– передбачає включення до собівартості продукії усіх виробничих витрат на її виготовлення – прямих матеріальних, прямих витрат на оплату праці, інших прямих виробничих витрат і загальновиробничих витрат. Прямі витрати відносять на собівартсть конкретного виду продукції на підставі первинних документів, непрямі (накладні) – розподіляють за конкретними обєктами на основі бази розподілу. Ділячи суму накладних витрат на загальну величину бази розподілу розраховують ставку розподілу накладних витрат. Ставка розподілу може бути єдиною для всіх підрозділів, або індивідуальною.

Тобто, калькуляція собівартості з повним розподілом витрат - це метод калькуляції собівартості продукції з розподілом всіх виробничих витрат між реалізованою продукцією і залишками продукції на складі.

13.Принципи і напрямки класифікації витрат.

Класифікація витрат - це поділ витрат на економічно однорідні групи з метою планування, обліку і аналізу. В основу класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Тобто, одні витрати можна прямо зараховувати на продукцію, інші не можна. Певні види витрат можуть бути важливими для одного типу рішень і не мати значення для іншого.

Три основні напрями класифікації витрат :

1)за оцінкою запасів та визначення фінансових результатів: -вичерпані та невичерпані -витрати на продукцію і витрати облікового періоду -прямі та непрямі -основні та накладні

2)за прийняттям рішення: -релевантні та не релевантні -постійні та змінні -маржинальні та середні -дійсні та можливі;

3)за контролем виконання -контрольовані -неконтрольовані