14.Методи обліку витрат і калькулювання собівартості.

Калькулювання – це визначення розміру затрат у вартісному виражені,які припадають на калькуляційну одиницю.

Осн. методи :

1) Простий метод- собів-ть визнач-ся шляхом діленням суми виробничих. затрат на факт. кількість виробл. прод.

2) Позаказний метод-всі витрати врахов-ся по заказах, об’єктом кульк-є собів-ть виконаних заказів. В межах кожного заказу витрати врах-ся по статтям кальк-ції. Недолік методу: неспівпадання калькуляц. періоду з звітним. 

3)Попередільний метод - тут витрати врах-ся по окремим стадіям (переділам) по статтям кальк-ції. На вир-вах, де із сир-ни отрим-ть декілька видів прод., витрати між видами розподіл-ть за допом. спец. коефіцієнтів.

4) Нормативн. метод – спочатку склад-ся нормат. кальк-ція на основі норм витрат. Факт. собів-ть порівн-ся з нормат. Поточний облік витрат на вир-во здійсн-ся окремо – по нормах та відхиленням від норм. При складанні калькул-ції врах-ють вплив зміни норм. А факт. собів-ть розрах-ся як сума затрат по нормах плюс-мінус відхилення та зміни норм по кожній калькул.статті.

15.Сутність системи обліку і калькулювання за змінними витратами

Калькулювання за змінними витратами - це метод калькулювання, який передбачає вміщення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат.

Отже, принципова відмінність системи калькулювання за змінними витратами від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до виробничих витрат.

У системі калькулювання за змінними витратами у собівартість продукції включаються всі виробничі витрати. Відповідно всі виробничі накладні витрати розподіляються між виробами та належать до собівартості незавершеного виробництва готової продукції.

За умов використання системи калькулювання за змінними витратами охоплюють не тільки операційні витрати, а й постійні виробничі витрати і розглядають як витрати періоду та списуються за рахунок прибутку. У результаті до собівартості незавершеного виробництва та готової продукції належать тільки перемінні виробничі витрати.

Традиційна система калькулювання за змінними витратами передбачає розподіл виробничих накладних витрат між виробами на основі однієї бази, визначення маржинального доходу та віднімання постійних виробничих витрат для визначення прибутку.

16. Класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень:

-релевантні та не релевантні -постійні та змінні -маржинальні та середні -дійсні та можливі

Релевантні витрати – це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення. Нерелевантні витрати – це витрати, які не залежать від прийнятого (або можливого) управлінського рішення.

Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі . Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва.

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення зобов’язань і вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Можливі витрати – це втрачена вигода, коли вибір одного варіанта рішення зумовлює відмову від іншого варіанта альтернативного рішення, який також забезпечував одержання певної вигоди.