3. Національно-культурні товариства національних меншин Закарпаття.

I. Угорські товариства:

- Товариство угорської культури Закарпаття (1993);

- Товариство угорської інтелігенції Закарпаття (1993);

- Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство (1996);

- Закарпатське угорськомовне наукове товариство (1993);

- спілка угорських журналістів Закарпаття (1998);

- спілка угорських бібліотекарів Закарпаття (1994);

- Закарпатське угорське товариство працівників охорони здоров’я (1996) та ін.

II. Румунські товариства:

• соціально-культурне товариство румунів Закарпаття ім. Кошбука (1994);

• соціально-культурне товариство румунів Закарпаття ім. Іона Мігалі де Апша (1999);

• Закарпатська обласна спілка “Дачія” (2000);

• Товариство румунської молоді “Міхай Емінеску” (2003);

III. Російські товариства:

• товариство російської культури “Русский Дом” (1993);

• закарпатське відділення ВО “Руський рух України” (1999).

IV. Словацькі товариства:

• обласна культуно-освітня організація “Матіца Словенска на Закарпатті” (1994);

• товариство словаків Закарпаття ім. Л.Штура (1997);

• обласне товариство словацької інтелігенції (2000);

• закарпатське обласне культурно-просвітнє товариство словацьбких жінок “Довіра” (1999).

V. Німецькі товариства:

• Закарпатське обласне товариство німців “Відродження” (1994);

• Закаорпатська обласна організація “Німці Закарпаття” (2000).

VI. Циганські товариства:

• культурно-просвітнє товариство циган “Романі Яг” (1993);

• товариство циган Закарпаття “Рома” (1993);

• закарпатське обласне товариство циган “Амаро Дром” (1995);

• культурне товариство циган Закарпаття “Ром сом” (1997);

• товариство музичної культури циган Закарпаття “Лаутарі” (1998);

• культурне товариство по захисту інтересів угорських ромів Закарпаття “Унг-ромен” (1999);

• закарпатське молодіжне товариство циган “Амаро Дром-Терненгеро” (1995);

• закарпатське обласне культурно-просвітнє ромських жінок “Терне чая по нево дром” (1999);

VII. Єврейські товариства:

• закарпатське обласне єврейське культурно-освітнє товариство (1993);

• товариство угорськомовних євреїв Закарпаття (2001).

VIII. Інші:

• закарпатське обласне культурне товариство білорусів “Сябри” (1999);

• товариство польської культури Закарпаття (1995);

• закарпатський осередок Спілки польських вчених (2001);

• Ужгородська спілка чеської культури ім. Яна Амоса Коменського (1995);

• товариство вірменської культури “Арарат” (1996);

• регіональна організація Конресу Азербайджанців України (2000);

• товариство греків Закарпаття “Еллада” (2004).

• Общество підкарпатських русинів (1997);

• культурологічне товариство ім. А.Духновича

• товариство ім. Кирила і Мефодія;

• науково-освітнє товариство (1997);

• Союз русинських писателів.

Участь національно-культурних товариств Закарпаття в суспільно-політичному житті зводиться до наступних позицій:

• лідери національно-культурних організацій координують свої дії з Закарпатською ОДА; зокрема, діє “круглий стіл”, де з главою ОДА лідери організацій окреслюють контури діяльності своїх структур; організації подають щорічні звіти своєї діяльності відділу у справах національностей та міграції ОДА;

• від імені лідерів громадських оганізацій нацменшин влада зазвичай “пакетно” (від всіх національно-культурних організацій області) підтримує кандидата від влади або ж провладну політичну структуру (В.Янукович, блок політичних сил “За Єдину Україну”, “Злагода”);

• товариства активно беруть участь у виборчому процесі (парламентські вибори, вибори Президента, регіональні та муніципальні вибори), особливо це стосується “національних” округів на Берегівщині та Ужгородщині (обрання депутата парламенту від угорців краю) і “віртуального” (фактично розпорошеного) румуномовного ареалу Рахівщини та Тячівщини (протистояння на парламентських виборах українця Климпуша та румуна Йовдія);

• лідери товариств виступали (-ють) як депутати різних рівнів влади (Ш.Фодо, М.Товт, М.Ковач, І.Гайдош, Й.Адам, В.Марина, І.Туряниця, Є.Жупан та ін.);

• товариства взаємодіють із органами влади при налагодженні співпраці з Угорщиною, Польщею, Словаччиною, Румунією, Німеччиною, Росією та ін. державами.

Висновок. Поряд із утвердженням національної української ідеї на Закарпатті протягомперіоду незалежності фактично побудована модель громадянського супільства через вагому презентацію національно-культурних організацій меншин. Створення рідномовної системи освіти, чисельних культурно-мистецьких заходів етнонаціонального змісту сприяло формуванню іміджу Закарпаття, де проходили чисельні фестивалі, конкурси, зустрічей єднання тощо. Ці показники високо оцінено й на міжнародному рівні. Найбільш вагоме значення в цьому аспекті має Центр культур національних меншин Закарпаття (створений 1999 р.), діяльність якого оптимізувала пошуки спільної діяльності національно-культурних товариств краю.

Дані за 2001 р.