Навчально-пізнавальний процес як категорія педагогіки вищої школи
Навчальний процес – це система організації навчально-виховної діяльності.
Процес навчання - це один з видів двосторонньої діяльності, у якому увага зосереджена на проблемах викладання та учіння, тобто на взаємодії викладача і студента.
Учіння – це система пізнавальних дій студента, спрямованих на вирішення навчально-виховних завдань.
Викладання – це діяльність викладача.
Методологічною основою процесу навчання є теорія пізнання або гносеологія, яка виникла ще ІV ст. до н.е. Вже тоді стало відомо, що знання – це своєрідне відображення предметів чи явищ у свідомості людини. Методологічна основа є багаторівневою системою, яку утворюють різні методологічні рівні:
Вищий рівень – філософська методологія. Вона відображає світоглядну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у відображенні картини світу.
Другий рівень – опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення дійсності (системний підхід, моделювання, статистична картина світу).
Третій рівень – конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм дослідження в конкретній науці).
Четвертий рівень – дисциплінарна методологія, що стосується частини науки.
П’ятий рівень – це методологія міждисциплінарних досліджень.
Методологія сучасного процесу навчання, оцінювання знань студента полягає в його переорієнтації із лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та на організацію самоосвіти студента. Усі світові стандарти в основу навчання ставлять самостійну, творчу роботу, тому за системою ECTS індивідуальна робота розглядається як один з основних компонентів навчальної діяльності і займає значну частину навчального навантаження студента. Наприклад, розподіл часу на вивчення дисципліни, загальний обсяг якої 36 акад. год. (1 кредит), буде таким: теоретичне навчання (аудиторні заняття–16 год.), самостійна підготовка до ауд. занять – 8 год., опрацювання розділів, які не викладаються на лекціях, – 3 год., самостійна підготовка для складання контрольних робіт, рефератів – 9 год. Отже, частка самостійної роботи становить 56 %.
Консультації проводяться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання.
Індивідуальні завдання – це форма організації навчання, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це вид поза аудиторної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, що використовується в процесі вивчення програмного матеріалу.
Курсова робота має окремий заліковий кредит навчальної дисципліни і оцінюється як самостійний вид навчальної діяльності студента. За час навчання студент виконує 2 – 3 курсові роботи з навчальних дисциплін, які є базовими для відповідної спеціальності. Кількість курсових робіт передбачена навчальним планом.
Дипломна робота – це індивідуальне завдання науково-дослідного, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння застосовувати їх при вирішенні конкретних завдань.
Магістерська робота – це індивідуальне завдання, яке виконується на завершальному етапі фахової підготовки. Воно містить елементи наукової новизни в певній галузі знань або напрямку практичної діяльності.
Самостійна робота є основним засобом засвоєння навчального матеріалу в позааудиторний час без участі викладача. Зміст і обсяг самостійної роботи визначає викладач.
Процес навчання виконує освітню, виховну, розвивальну функції.
Освітня – це основна функція. Її призначення – озброєння знаннями, формування спеціальних і загальнонаукових умінь і навичок.
Виховна – це функція, що формує світогляд, духовні, моральні, естетичні уявлення, погляди, переконання студентів.
Розвиваюча – це функція, що забезпечує процес створення особистості студента, розвиває сприйняття, мислення, емоційну, мотиваційну сферу людини (мотиваційна сфера – це сукупність мотивів, що формуються та розвиваються протягом життя. Існують сталі мотиви, що спрямовують поведінку особистості незалежно від зовнішніх умов).
Принципом навчання називають вихідні вимоги до процесу навчання, які необхідні для його ефективної організації. Сучасна дидактика (дидактика – це наука, що вивчає загальні закономірності навчання, його принципи та організаційні форми) виділяє такі основні принципи:
гуманістичної спрямованості (навчання і виховання всебічно та гармонійно розвинутої особистості);
зв’язку з життям (завдання, що вирішуються суспільством, колективом, особистістю в їх єдності);
співпраці викладача і студента, родини та суспільства, трудового колективу в досягненні поставлених завдань щодо навчання та виховання;
науковості (полягає в організації навчального процесу, відборі і викладанні навчального матеріалу);
наочності (полягає в об’єднанні абстрактного і конкретного, наочно-образного, словесно-знакового тощо).
доступності в навчанні (це єдність наукового і емпіричного, врахування індивідуальних рівнів розвитку, творчих здібностей та реальних можливостей студентів).