17.Пед діагностика та діагностування

Педагогічна діагностика - вивчення особистості учня і колективу з метою забезпечення індивідуального і диференційованого підходу в процесі навчання і виховання. Педагогічна діагностика оцінює дитину в порівнянні з освітніми нормами, які визначені державним стандартом освіти: законом "Про освіту", концепціями навчання і виховання у загальноосвітніх закладах, обсягом знань, передбачених навчальними програмами галузей знань та іншими нормативними документами. Соціальний педагог не повинен використовувати готових педагогічних оцінок, а повинен реабілітувати дитину в очах інших.Діагностика в соціально-педагогічній діяльності поділяється на: 1) етимологічну діагностику - збір даних про соціально-психологічний характер виховного мікросоціуму; особливостей педагогічного процесу і сімейного виховання;2) симптоматичну діагностику - вивчення індивідуальних характеристик особистості.Соціально-педагогічна діагностика - процедура виявлення, спеціально організований процес отримання інформації про вплив на особистість і соціум різних факторів з метою виявлення причин відхилень в індивідуально-психологічних якостях особистості, соціально-педагогічної занедбаності чи неблагополуччя і на основі узагальнених даних виставитидіагноз та спроектувати соціально-педагогічну діяльність, визначити вид допомоги.Предметом соціально-педагогічної діагностики є особливості розвитку важкої життєвої ситуації людини, її поведінка і діяльність, резервні можливості особистості та сім'ї.Важка життєва ситуація - це втрата особистістю можливості самостійно реалізувати свої потреби під впливом суб'єктивних і об'єктивних факторів і розв'язати проблему.При дослідженні важкої життєвої ситуації соціальний педагог враховує:- об'єктивні фактори - несприятливі економічні умови проживання; військові дії та конфлікти; смерть одного із близьких людей;наслідки екстремальних ситуацій (пожар, терористичні акти); низький матеріальний рівень забезпечення сім'ї;- суб'єктивні фактори - можливість клієнта чинити опір проблемі; відсутність відповідальності за свої вчинки; антисоціальні норми і цінності, на основі яких клієнт вибудовує стосунки із оточуючими людьми; конфліктні стосунки з родиною тощо.Типові проблеми, які стають причиною індивідуального дискомфорту: - проблеми із здоров'ям; - конфлікти; - сімейне неблагополуччя; - насильство; - працевлаштування та ін.

18.Роль діяльності учня, види

За способом отримання та використання інформації визначають два види діяльності: репродуктивну та продуктивну (творчу). Вид діяльності визначає мета, ситуація та характер дій, в основі яких лежить тип мислення. Репродуктивна діяльність характеризується тим, що матеріал подано в готовому вигляді, його використовують у типових ситуаціях. Ця діяльність має на меті засвоєння готових знань та способів дії у певних ситуаціях. Основними розумовими діями тут виступають сприйняття, засвоєння, запам’ятовування та відтворення знань, поданих учнем у готовому вигляді. Відтворення може відбуватись або як копіювання або як вільний переказ. Це не міняє суті репродуктивної діяльності – вона не створює нового продукту (ні знань, ні способів діяльності).

Продуктивна діяльність призводить до генерування нових знань і способів діяльності, яких учень не отримав у готовому вигляді.

У способах виокремити основні ознаки продуктивної діяльності саме це є найбільш характерним її показником. Наприклад, Б.Ю.Коратяєв називає три ознаки творчої діяльності: самостійність, пошук і перебирання можливих варіантів досягнення мети та створення нового продукту. Але самостійність і активність є характеристиками не лише продуктивної, а й репродуктивної діяльності, а перебирання відомих способів діяльності без створення нового продукту навряд можна вважати продуктивною діяльністю. В навчально-пізнавальній діяльності учнів присутні й перелічені види діяльності. Б.Коратяєв виокремив три закономірності їх співвідношень: