- •2.Порівняння наук. Пізнання і виховання
- •3. Умови процесу виховання ґрунтується на таких принципах:
- •5.Предмет і категорії дидатики
- •7.Методи наук-пед досліджень в суч. Пед.
- •10.Закономірності р-тку особистості
- •11.Складові структ. Елементи процесу засвоєння
- •12.Факульт. Заняття та екскурсії
- •14. Способи організації навч. Діяльності на уроці
- •15.Звязок вих. І життя
- •17.Пед діагностика та діагностування
- •18.Роль діяльності учня, види
- •1. Репродуктивна та продуктивна діяльність співвідносяться як два елементи єдиного цілого: репродукція виступає як підготовча фаза, а творча діяльність – як основна;
- •2. Ці типи діяльності співвідносяться в кожній ланці: у першій ланці метою виступає репродукція, а як елемент творчість, у другій ланці – навпаки;
- •3. Обидва типи співвідносяться діалектично-динамічно. Переходячи один у другий.
- •19.Попередженння неуспішності
- •20 Певні умови у вихованні. Які?
- •24. Держ.-норм.Документи про освіту в школі
- •25. З якою метою викор. Методи форм. Сусп. Свідомості
- •26 Риси вчителя
- •28. Педагог.Майстерність учителя
- •29.Модель відносин особистості та колективу
- •30. Ефективність покаранняі і заохочення
- •31.Авторитет вчителя, тактовність
- •32.Методи стимулу і заохочення
- •33.Компоненти змісту освіти
- •34. Ознаки колективу
- •35.Специфіка пед.Діяльності
- •38.Вимоги принципу науковості навчання
- •39.Специфіка сімейного виховання
- •40.Принцип гуманізації суспільства Гуманізація виховання
- •45.Функції сімї проблеми
- •46.Повний аналіз уроку
- •48. Особистість в гуманістичній концепції виховання
- •49 Умови р-тку колективу
- •50.Словесні методи навчання
- •52. Зміст і мета громад. Вих
- •53. Наочні методи виховання
- •5Моральні основи виховання
- •55.Мета практичн. Засобів
- •57.Класифік. Засогбів наочності
- •58. Умови вибору методу навчання
- •59.Законосірності вих. Процесу
- •64. Трудове виховання учнів
- •71.Організац. Ф-ми навчання
- •72. Формування естет. Смаку
- •73.Пед. Конфлікти
- •75. Фіз. Виховання
- •76.Типи навч. Кол-вів
- •77.Суч. Типолог. Уроку
- •1. Урок засвоєння нових знань
- •79. Гуманістичне вих.
- •88. Роль пед. Спілкування
- •89. Зв'язок вих.Із навчанням
- •93. Суч. Дидакт. Процеси
59.Законосірності вих. Процесу
Принцип індивідуального підходу у вихованні потребує, щоб вихователь:
¾ постійно вивчав та добре знав індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички своїх вихованців;¾ вмів діагностувати і знав реальний рівень сформованості таких важливих особистісних якостей, як образ мислення, мотиви, інтереси, спрямованість особистості, ставлення до життя, праці та інше;¾ постійно залучав кожного вихованця до посильної для нього і все ускладнюючої діяльності, що забезпечує прогресивний розвиток особистості;¾ своєчасно виявляв і усував причини, які можуть перешкодити досягненню мети, а якщо ці причини не вдалось своєчасно виявити та позбавитись їх - оперативно змінював тактику виховання в залежності від нових умов та обставин;¾ максимально спирався на власну активність особистості;¾ поєднував виховання з самовихованням особистості;¾ розвивав самостійність, ініціативу, самодіяльність вихованців, не стільки керував, скільки вміло організовував і спрямовував діяльність, яка забезпечувала б успіх.Комплексне здійснення цих вимог усуває спрощеність вікового та індивідуального підходів, зобов'язує вихователя враховувати не поверхневий, а глибинний розвиток процесів, спиратись на закономірності причинно-наслідкових відношень.
64. Трудове виховання учнів
Трудове виховання — процес залучення молоді до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їй виробничого досвіду, розвитку в неї творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.
Саме в підготовці людини до майбутньої праці вбачав К. Ушинський головне завдання виховання.
Завдання і зміст трудового виховання.
Трудове виховання покликане забезпечити вирішення таких завдань:— психологічна підготовка особистості до праці (усвідомлення соціальної значущості праці, формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, дбайливо ста витися до результатів праці тощо);— практична підготовка до праці (озброєння вихованців необхідними знаннями, вироблення у них умінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури);— підготовка до свідомого вибору професії.Важливим аспектом психологічної підготовки підростаючого покоління до праці на сучасному етапі є формування в нього самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Це сприяє розвитку в характері людини відповідальності, підприємливості, ініціативності, творчого підходу до справи. Коли ці риси, на думку О. Вишневського, «стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху і добробуту».Система трудового виховання охоплює навчальну працю, трудове навчання, продуктивну працю, суспільно корисну працю, побутове обслуговування. Усі ці види трудової діяльності взаємопов'язані, але кожен з них відіграє особливу роль у формуванні майбутнього трудівника.Важливе місце в трудовому вихованні займає навчальна праця учнів. К. Ушинський вважав, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: усвідомлення поставленої мети, осмислення конкретним індивідом власної ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль.
65.Типи ВНЗ
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальну середню освіту» загальну освіту здобувають у таких навчальних закладах:
— середня загальноосвітня школа — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів (І ступінь — початкова школа, II ступінь — основна школа, III ступінь — стариша школа з профільним спрямуванням навчання);
— спеціалізована школа (школа — інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;
— гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;
— ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;
— колегіум — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;
— загальноосвітня школа — інтернат (школа — інтернат) — загальноосвітній заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
— спеціальна загальноосвітня школа (школа — інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
— загальноосвітня санаторна школа (школа — інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів із відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
— школа соціальної реабілітації — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат);
— вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів для тих, хто не має змоги відвідувати школу з денною формою навчання.
До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти відносять:
— позашкільний навчально-виховний заклад — навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);
— міжшкільний навчально-виробничий комбінат — навчальний заклад для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що дає профорієнтаційну, допрофесійну підготовку;— професійно-технічний навчальний заклад — навчальний заклад, у якому здобувають професійно-технічну і повну загальну середню освіту.
Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти становить у загальноосвітніх навчальних закладах:
1) ступеня — 4 роки;
2) ступеня — 5 років;
3) ступеня — 3 роки. створення навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, технікум, професійне училище тощо), міжнародних університетів у їх складі, регіональних і галузевих університетів; Післядипломну освіту дають такі заклади:
— академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати;
— підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та ін.);
— професійно-технічні заклади освіти;
— відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.
Ці заклади можуть працювати за денною, вечірньою, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідну роботу.
66. Особистісно орієнтоване навчанняспрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості.
Метою особистісно орієнтованого навчання є виявлення суб'єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації. Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:
- розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;
- розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей;
- допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні;
- формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.