- •2.Порівняння наук. Пізнання і виховання
- •3. Умови процесу виховання ґрунтується на таких принципах:
- •5.Предмет і категорії дидатики
- •7.Методи наук-пед досліджень в суч. Пед.
- •10.Закономірності р-тку особистості
- •11.Складові структ. Елементи процесу засвоєння
- •12.Факульт. Заняття та екскурсії
- •14. Способи організації навч. Діяльності на уроці
- •15.Звязок вих. І життя
- •17.Пед діагностика та діагностування
- •18.Роль діяльності учня, види
- •1. Репродуктивна та продуктивна діяльність співвідносяться як два елементи єдиного цілого: репродукція виступає як підготовча фаза, а творча діяльність – як основна;
- •2. Ці типи діяльності співвідносяться в кожній ланці: у першій ланці метою виступає репродукція, а як елемент творчість, у другій ланці – навпаки;
- •3. Обидва типи співвідносяться діалектично-динамічно. Переходячи один у другий.
- •19.Попередженння неуспішності
- •20 Певні умови у вихованні. Які?
- •24. Держ.-норм.Документи про освіту в школі
- •25. З якою метою викор. Методи форм. Сусп. Свідомості
- •26 Риси вчителя
- •28. Педагог.Майстерність учителя
- •29.Модель відносин особистості та колективу
- •30. Ефективність покаранняі і заохочення
- •31.Авторитет вчителя, тактовність
- •32.Методи стимулу і заохочення
- •33.Компоненти змісту освіти
- •34. Ознаки колективу
- •35.Специфіка пед.Діяльності
- •38.Вимоги принципу науковості навчання
- •39.Специфіка сімейного виховання
- •40.Принцип гуманізації суспільства Гуманізація виховання
- •45.Функції сімї проблеми
- •46.Повний аналіз уроку
- •48. Особистість в гуманістичній концепції виховання
- •49 Умови р-тку колективу
- •50.Словесні методи навчання
- •52. Зміст і мета громад. Вих
- •53. Наочні методи виховання
- •5Моральні основи виховання
- •55.Мета практичн. Засобів
- •57.Класифік. Засогбів наочності
- •58. Умови вибору методу навчання
- •59.Законосірності вих. Процесу
- •64. Трудове виховання учнів
- •71.Організац. Ф-ми навчання
- •72. Формування естет. Смаку
- •73.Пед. Конфлікти
- •75. Фіз. Виховання
- •76.Типи навч. Кол-вів
- •77.Суч. Типолог. Уроку
- •1. Урок засвоєння нових знань
- •79. Гуманістичне вих.
- •88. Роль пед. Спілкування
- •89. Зв'язок вих.Із навчанням
- •93. Суч. Дидакт. Процеси
33.Компоненти змісту освіти
Зміст освіти є конкретною відповіддю дидактики на питання "Що вчити?".
У традиційній педагогіці зміст освіти визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, що досягається в результаті навчально-виховної роботи . Він зорієнтований головним чином на знання як відображення духовного багатства людства, накопиченого протягом історичного розвитку. Знаннєво орієнтований зміст освіти сприяє входженню людини у соціальне середовище, її пристосуванню до культурних, психологічних, сЗміст освіти - це гуманістично орієнтована і педагогічно адаптована система знань, способів діяльності, досвіду творчої діяльності і досвіду ставлень до світу.
Досвід пізнавальної діяльності особистості включає систему знань про природу, людину, суспільство, мислення, виробництво та засоби діяльності, засвоєння яких забезпечує формування у свідомості учнів наукової картини світу.
Знання є основним елементом змісту загальної середньої освіти. Вони відображаютьузагальнений досвід пізнання дійсності, накопичений людством у процесі соціально-історичної практики. Без знань неможлива жодна цілеспрямована дія.
Зміст загальної середньої освіти охоплює різні види знань, які характерні для фундаментальних наук: основні поняття і терміни, без яких неможливо зрозуміти жодного тексту, жодного елементу знань;факти повсякденної дійсності й науки, які дають змогу зрозуміти закони науки, формувати переконання, доводити і відстоювати свої ідеї, основні закони науки, що розкривають взаємозв'язки різних об'єктів і явищ дійсності;теорії, які містять систему наукових знань про певну сукупність об'єктів, зв'язки між законами, прогноз у даній предметній галузі; знання про способи діяпьно-сті, методи пізнання й історію отримання знання, історію науки; оцінні знання, знання про норми ставлень до різних явищ життя.
оціологічних факторів, забезпеченню її життєдіяльності.
34. Ознаки колективу
Колектив – організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності. Дитячий колектив – об’єднання дітей згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою). Характерними рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між його членами. Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві. Колектив здійснює організаторську (керує своєю діяльністю), виховну (є носієм моральних переконань), стимулюючу (сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулює поведінку своїх членів, взаємовідносини учасників) функції. Розглядаючи дитячий колектив як засіб виховання, слід зважати на те, що “вплив соціального і фізичного оточення утворює середні типи людей: усі переймають один від другого одяг, звичаї, розпорядок дня”. Дитячий колектив, за вченням А. Макаренка, у своєму розвитку проходить декілька етапів. На 1-му: важливо сформулювати вихованцям систему педагогічних вимог, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. Здійснюють також інтенсивний вплив на учнів, формують ядро активу з учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів. На 2-му: вимоги педагога підтримує частина вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і до самих себе. На 3-му: вимоги висуває колектив. Цього досягають, згуртувавши вихованців у єдиній діяльності. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити найбільше учнів. На 4-му: кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе.