79. Гуманістичне вих.

Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть. В Україні загальна мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які об'єднані в напрями. Так, інтелектуальне (розумове) виховання передбачає: — засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо); — розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці; — розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю вати та відстоювати особисту позицію; — вироблення вміння самостійно здобувати знання; — готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності; — формування особистісного світогляду — узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів. Патріотичне виховання: — виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини; — формування національної свідомості;

88. Роль пед. Спілкування

Перша стадія -орієнтування в навколишніх умовах. Вибірмісця зустрічі, розташування людей, дистанції взаємодії - просторова орієнтування. Не менш важлива орієнтування в часі (коли призначити спілкування, скільки часу виділити на спілкування) і соціальна орієнтування (які погляди і цінності учасників спілкування, якупсихологічнудистанцію зайняти при спілкуванні, які можуть бути цілі спілкування).Друга стадія -залучення уваги співрозмовників.Увагадитини збуджується простим, цікавим і близьким дотого, що він переживав чи відчував.Третя стадія -пошук сумісності співрозмовників за обсягомспілкування (хто і скільки говорить), за темпами спілкування (частота слів, швидкість зміни тим, думок, образів), за настроєм, по позиціях і дистанцій спілкування. Тут вчитель повинен володіти наступним рядомпедагогічнихумінь. Викладач повинен володіти прийомами, що дозволяють поставити різноманітні комунікативні завдання, з яких найголовніші - створення умовпсихологічноїбезпеки в спілкуванні і реалізація внутрішніх резервів партнера по спілкуванню, а також прийомами, які сприяють досягненню високого рівня спілкування. До них відносяться: -Вміння зрозуміти позицію іншого в спілкуванні, проявити інтерес до його особистості, орієнтація на розвиток особистості учня; -Здатність тлумачити і читати його внутрішній стан щодо нюансів поведінки, володіння засобами невербального спілкування (міміка, жести); -Вміння стати на точку зору учня і створити атмосферу довіри у спілкуванні з іншою людиною; -Володіння прийомами риторики; -Використання організують впливів в порівнянні з оцінюючими і особливо дисциплінуючим; -Переважання демократичного стилю в процесі викладання, вміння з гумором поставитися до окремих аспектів педагогічної ситуації. Напруженість колишній стадії змінюється розслабленням. На цій фазі шляхом вичікування і маневрування йде пошук порозуміння. Це підготовчі стадії. Начетвертій стадіїйде обмін і оцінка фактів, йде пошук загальної, що збігається точки зору, виявлення прийнятною для обох сторін теми спілкування. Пробуджується взаємний інтерес. Йде демонстрація очікуваних співрозмовником рис особистості, своїх звичок, думок, настроїв. Нап'ятій стадіївиникає проблемнаситуація,конфлікт, зіткнення думок. У співрозмовників з'являєтьсябажаннярішення. Це надзвичайно творча взаємодія, пошук нового погляду, рішення, не існуючого ні в одного зі співрозмовників. Нашостій стадіїспіврозмовники приймають рішення на основі розробок п'ятої стадії. Намічається спільний план реалізації знайденого рішення, відбувається фіксація результату спілкування, співрозмовники виходять із контакту. Таким чином, знаючи стадії спілкування, вчитель може прогнозувати результати взаємодії.