- •Поняття та класифікація юридичних наук.
- •3. Предмет теорії держави та права і його особливості.
- •4. Методи пізнання держави і права: поняття та різновиди.
- •Загальнонаукові методи дослідження держави і права.
- •Спеціальнонаукові методи: поняття та види.
- •Функції теорії держави та права.
- •Характеристика влади суспільства додержавного періоду.
- •Причини виникнення держави.
- •10. Поняття та ознаки держави.
- •Поняття та компоненти суверенітету держави.
- •Поняття та ознаки правової держави.
- •Теорії походження держав.
- •14. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •Характерні ознаки особи.
- •Правовий статус: поняття, зміст, структура.
- •Правовий статус особи і громадянина: співвідношення.
- •Політична та державна влада.
- •Відмінні риси:
- •Поняття та елементи політичної системи суспільства.
- •Держава в політичній системі.
- •Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •22. Співвідношення функцій та завдань держави.
- •23. Форми та методи здійснення функцій держави.
- •24. Поняття та елементи механізму держави.
- •27. Класифікація органів держави.
- •28. Органи держави та самоврядування: співвідношення.
- •29. Поняття та елементи форми держави.
- •Форма держави
- •Монархія
- •33. Характеристика унітарної держави.
- •34. Поняття та особливості федерації.
- •35. Характеристика складних за формою устрою держав.
- •36. Поняття та різновиди демократичного режиму.
- •37. Характеристика антидемократичних режимів.
- •38. Теорія держави загального благоденствія.
- •39. Теорія еліт.
- •40. Теорія національної держави.
- •41. Поняття та риси соціального регулювання
- •42. Поняття та риси соціальних норм.
- •43. Право та інші соціальні норми: спільні риси.
- •44. Відмінності права та інших соціальних норм.
- •45. Право як різновид соціальних норм.
- •46. Поняття та особлівості правового регулювання.
- •47. Предмет, метод та способи правового регулювання.
- •48. Механізм правового регулювання: поняття, значення, елементи.
- •49. Поняття та види форми права.
- •50. Поняття та риси правотворчості.
- •51. Види правотворчості.
- •52. Поняття та ознаки норми права.
- •53. Характеристика гіпотез правової норми.
- •54. Характеристика диспозицій правової норми.
- •55. Поняття та різновиди санкцій норми права.
- •56. Способи викладу норми в статті нормативного акту.
- •57. Класифікація правових норм: поняття, значення, критерії.
- •IV. За сферою дії:
- •V. За характером:
- •VI. За суб’єктами:
- •58. Класифікація норм права за їх роллю в регулюванні суспільних відносин.
- •59. Поняття та ознаки нормативного акту
- •Закони та підзаконні акти.
- •Значення нормативно-правових актів:
- •60. Закон: ознаки та різновиди.
- •Ознаки:
- •61. Підзаконний акт: поняття, риси, види.
- •Ознаки:
- •62. Співвідношення законів та підзаконних нормативно-правових актів.
- •63. Поняття та види індивідуальних нормативних актів.
- •Ознаки:
- •64. Ознаки та види актів правозастосування.
- •65. Ознаки та види актів тлумачення.
- •Ознаки:
- •IV. За поширеністю на суб’єктів:
- •66. Поняття та структура законодавства.
- •Конституція
- •Конституційні закони Підзаконні нормативні акти
- •67. Система права та законодавства: співвідношення.
- •68. Систематизація законодавства.
- •69. Ознаки та види кодифікації.
- •70. Поняття та види інкорпорації.
- •71. Поняття, аспекти та вимоги законності.
- •72. Гарантії законності.
- •IV. За змістом:
- •73. Поняття, необхідність та значення тлумачення.
- •74. Способи тлумачення.
- •75. Види тлумачення.
- •76. Принципи права.
- •77. Функції права.
- •78. Правосвідомість.
- •79. Правова культура.
- •80. Поняття та риси системи права.
- •81. Характеристика галузей права.
- •82. Поняття та форми реалізації права.
- •83. Особливості правозастосування.
- •84. Стадії правозастосовчого процесу.
- •85. Аналогія права, аналогія закону.
- •86. Поняття, риси та види правовідносин.
- •87. Юридичні факти.
- •88. Правомірна поведінка.
- •89. Поняття та види правопорушень.
- •90. Поняття та види юридичної відповідальності.
79. Правова культура.
Правова культура – це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.
Складовою культури як соціального явища є рівень засвоєння членами суспільства правових цінностей (правових норм і принципів, навичок правомірної поведінки, поваги до права і т. д.), ступінь оволодіння ними і практичного їх впровадження в життя.
Показник правової культури – це міра активності суб’єкта права у правовій сфері, добровільності виконання вимог правових норм, реальності прав і свобод громадян.
В юридичній науці склалося декілька методичних підходів до вивчення правової культури, найважливішими серед яких є структурно-функціональний і аксіологічний.
Структурно-функціональний підхід базується на розумінні правової культури як сукупності (системи) елементів правової дійсності (правової надбудови, правової системи) у єдності з їх реальним функціонуванням, тобто основна увага у цьому випадку зосереджується на статиці і динаміці правової культури. Я кщо статичний (структурний) аспект правової культури – це її склад, внутрішня форма, то динамічний (функціональний) – виникнення, розвиток і взаємодія елементів правової культури між собою та іншими соціальними явищами.
Структура правової культури має складний характер. Залежно від носія (суб’єкта) правової культури її поділяють на:
правову культуру суспільства;
правову культуру соціальної групи;
правову культуру особи.
Правова культура суспільства складається з таких найбільш великих правових утворень:
системи правових норм як особливих правил поведінки, що зовні відображені у системі нормативно-правових актів та конкретизуючих їх актів індивідуального регулювання;
сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових норм, які складаються з юридичних прав і обов’язків;
сукупності суб’єктів права (фізичних, включаючи посадових осіб, державних та інших організацій, соціальних груп, соціальних спільностей);
правосвідомості – системи духовного відображення правової дійсності;
режиму законності і правопорядку – стану фактичної впорядкованості суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових засобів, зміст яких складають правомірні дії суб’єктів права.
Динамічний (функціональний) аспект правової культури може розглядатись як сукупність правових процесів:
правоутворення;
правового мислення;
правового регулювання, у тому числі правотворчості;
реалізації норм права;
правозастосування;
правомірної поведінки.
Аксіологічний підхід – відображає якісну характеристику правової культури. Тут правова культура розуміється як система правових цінностей, що утворюються у ході розвитку суспільства і відображують пргресивні досягнення минулого і сьогодення.
Якісна відмінність правової культури полягає у її відповідності правовому прогресу. Якщо сутністю соціального прогресу є становлення свободи, то правовий прогрес – це її правова форма, правове становище особи в суспільстві, правовий статус громадянина в державі, що відповідають ступеню визнання загальнолюдських цінностей, таких, як права і свободи особи, що забезпечуються і гарантуються державою кожному громадянину.
Правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його суб’єктів (соціальних спільностей, груп, особи), вона є умовою, формою і результатом культурної правової діяльності членів суспільства, в процесі якої закріплюються існуючі і утворюються нові правові цінності.
Правова культура особи включає правосвідомість, розуміння принципів права, повагу до нього, упевненість у справедливості законів, юридичних прав і обов’язків та інших правових явищ.